Деперсоналізаційні явища зумовлюють суб'єктивне відчуття відчуження та самотності, що породжує у хворого опозиційне налаштування щодо зовнішнього світу, призводить до втрати контакту з людьми.
Поряд із цим велике значення в генезі аутизму мають описані вище афективні порушення. Ці два феномени взаємопов'язані, оскільки основною складовою аутизму при шизофренії є втрата адекватного афективного реагування хворого на оточення, наслідком чого є його відчуженість. У початкових стадіях хвороби надзвичайна сенситивність хворого може зумовити прагнення відгородитися від неприємного контакту з реальною дійсністю. Надалі аутизму сприяє поступове афективне притуплення хворого, тому оточення його перестає цікавити. Е. Блейлер, вважаючи аутизм одним із основних і обов'язкових симптомів при шизофренії, був схильний розширити це поняття, зараховуючи його до сфери мислення. Є підстави вважати, що аутистичне мислення при цьому захворюванні значною мірою є проявом порушення формування понять, тобто їх конкретизації.
При шизофренії досить часто спостерігають розлади потягів і інстинктів. Статевий потяг найчастіше буває зниженим. А підвищене лібідо, що іноді виникає, через аутистичну установку нерідко проявляється у вигляді нездоланного прагнення до мастурбації. Унаслідок афективної тупості, що розвивається, хворі можуть мастурбувати відкрито, не соромлячись присутніх.
Спостерігають і спотворення статевого потягу. У цьому разі виявляють нахили до гомосексуалізму. Нерідко також зниження статевого потягу супроводжує інші ознаки сексуальних розладів.
Розлади харчового потягу можуть полягати в підвищенні харчового інстинкту з ненажерливістю або його зниженні аж до анорексії, з тривалою і повною відмовою від їжі, рідко — копрофагії та ін.
При шизофренії часто порушується й інстинкт самозбереження, що спричинює зниження захисних реакцій, а іноді — схильність до самогубства. Суїцидальні тенденції нерідко спостерігають на початку хвороби. Спроби самогубства подеколи є наслідком переживання глибоких змін у власному “Я”, що можуть супроводжуватися тяжкою тугою і страхом. Іноді до самогубства вдаються через маячні ідеї переслідування. Тоді воно може бути зумовлено прагненням позбутися страху перед загибеллю від руки уявних ворогів. Суїцидальні спроби часом мають імпульсивний, немотивований, іноді нав'язливий характер.
Часом поряд із намаганнями накласти на себе руки при шизофренії спостерігають схильність до самокаліцтва. Так, хворі можуть завдавати собі різних ушкоджень, роздряпувати шкіру, виривати волосся. Відомі також випадки вдавлювання очного яблука, відкушування частини язика тощо. Такі самокаліцтва пов'язані з маячними і галюцинаторними переживаннями на тлі зниження інстинкту самозбереження.
Важливим проявом шизофренії є порушення вольових якостей, інтенціональних (від лат. intentіо — прагнення, намір) властивостей особистості, стимулів до діяльності, що становлять разом зі зниженням афективності те основне тло, на якому розвивається шизофренічна недоумкуватість.
Нерідко при шизофренії відбувається порушення моторики, що полягає в збідненні рухів унаслідок зниження активності хворого. Вони стають обмеженими, незграбними. Брак гармонійності та виразності рухів, невідповідність міміки і пантоміміки емоціям створюють враження розщеплення, що відбувається у сфері моторної поведінки, так само, як і у всій психічній діяльності.
До рухових симптомів, характерних для шизофренії, особливо кататонічної її форми, належать і явища, об'єднані поняттям “кататонічний синдром”.
Кататонічне збудження. На тлі немотивованої тривоги у хворого виникають слухові галюцинації неприємного змісту, загрозливі, імперативні, з'являються страх, збудження. Останнє має безглуздий характер і відбувається в обмеженому просторі (ліжко, куток у палаті тощо). Мовлення хворого уривчасте. Дисоціація психічної діяльності проявляється химерними комбінаціями патологічного супротиву та підпорядкування. Спостерігають стереотипні повторення дій інших людей (ехопраксія), мімічних актів (ехомімія), почутих фраз (ехолалія). Одночасно пацієнт протидіє спробам нагодувати його, одягнути, вмити тощо. Поступово кататонічне збудження переходить у ступор.
Кататонічний ступор може мати суто руховий характер і не супроводжуватися гальмуванням інтелектуальних функцій. У стані нерухомості хворий все-таки сприймає оточення. Доказом останнього є те, що, наприклад, у разі пожежі пацієнт може раптово вийти зі стану ступору та втекти. Крім того, вийшовши із такого стану, хворий описує те, що відбувалося довкола в цей час. Інколи ступор супроводжується повною затримкою мислення. Під час кататонічного ступору хворий повністю нерухомий, заціпенілий, може забруднюватися екскрементами. У деяких пацієнтів при цьому тремтять закриті повіки. Іноді ж очі розплющені і погляд фіксований на одній точці. М'язи при цьому розслаблені або спостерігають різко виражену ригідність усіх м'язів, особливо кінцівок.
Протилежністю автоматичної підкорюваності є негативізм. Цей симптом характерний не лише для кататонічної, а і для інших форм шизофренії. Негативізм виявляється у немотивованому небажанні виконувати будь-які вказівки. Іноді він є формою опозиційної установки хворого щодо навколишнього середовища. Найчастіше має автоматичний характер, без будь-якого зв'язку з конкретними психічними переживаннями хворого. Доказом цього є спроби пацієнта виконувати накази людей, які його оточують, наприклад, робити рухи, які вони рекомендують. Однак вони виявляються невдалими через внутрішній опір, який відчуває хворий.
Розрізняють негативізм пасивний і активний. Демонстративним виявом пасивного є те, що хворий ніяк не реагує на прохання, за активного — чинить навпаки.
При кататонічному ступорі хворі можуть довго перебувати в типових позах. До них належать “поза ембріона”: підборіддя опущене до грудної клітки, руки притиснуті до тулуба, коліна — до живота; “поза повітряної подушки”, або Дюпре: пацієнт лежить на спині, голова, шия і плечовий пояс підняті; “поза капюшона”: хворий натягує сорочку, ковдру тощо на голову і виглядає з-під них.
За такого виду ступору можна виявити симптоми воскової гнучкості (каталепсії): хворий застигає в позі, якої йому надають. Характерний мутизм — патологічне мовчання.
До кататонічних проявів варто також зарахувати імпульсивні дії, що мають раптовий, ніби рефлекторний, характер. Іноді хворий робить імпульсивну спробу самогубства або самокаліцтва.
При шизофренії можна спостерігати низку суто неврологічних симптомів, які не залежать від психічного стану хворого і є проявом динамічних функціонально-органічних порушень церебральних функцій, специфічність яких для цього захворювання переконливо не доведено. Йдеться про “м'які” (що не вказують на локалізацію) неврологічні ознаки, можливі аномалії мозолистого тіла та мозочка, розширення шлуночків головного мозку, інші симптоми.
З ендокринних розладів нерідко спостерігають порушення функції щитоподібної залози із симптомами гіпер- або гіпотиреоїдизму. У деяких випадках виявляють зменшення або збільшення її розмірів, іноді з витрішкуватістю (екзофтальм) і тремтінням. Помічено також порушення діяльності надниркових залоз, чим, можливо, можна пояснити явища астенії, а також різні розлади пігментації шкіри, що спостерігають при шизофренії. Досить часто у таких хворих виникають розлади функції статевих залоз, переважно у вигляді зниження. Нерідко розвивається інфантилізм. Аменорея та інші порушення менструації — також ознака розладу діяльності статевих залоз.
Типи дебюту шизофренії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна картина“ на сторінці 3. Приємного читання.
