Клінічна картина

Психіатрія і наркологія

Психосенсорними розладами називають зміни сприйняття зовнішнього світу та власного тіла, що з'являються через порушення синтезу елементарних гностичних функцій, пов'язаних з певними рецепторами, а також зміни пропріоцептивних, наприклад вестибулярних, функцій. За дезінтеграції згаданих функцій при шизофренії відбувається порушення схеми власного тіла (у вигляді зміни форми, величини, маси або зникнення окремих частин тіла, їх зміщення і відокремлення одна від одної). Такі розлади мають характер часткових порушень схеми тіла, але бувають і тотальними (збільшення або зменшення, зміна маси та форми тіла). До них належать переживання роздвоєння тіла та відчуття двійника, зникнення всього тіла. Спостерігають також порушення сприйняття простору. При цьому предмети віддаляються чи наближаються, множаться. До них належать мікропсія (хворий бачить предмети зменшеними), макропсія (предмети здаються надто великими), метаморфопсія (предмети спотворюються в уяві). Виявляють також порушення сприйняття в часі, коли те, що бачиш уперше, сприймається як уже знайоме (déjà vu) або, навпаки, багато разів бачене — як незнайоме, ніколи не бачене (jamais vu). Можуть бути порушення сприйняття нерухомості чи рухомості предметів, які оточують хворого, тобто все довкола йому здається мертвим, застиглим, непорушним або, навпаки, таким, що перебуває в русі. Іноді пацієнтові уявляється, що все руйнується, на нього падають стіни, відбувається страшна катастрофа.

Галюцинації і, особливо, псевдогалюцинації при шизофренії — досить часте явище. Переважно спостерігають слухові галюцинації, що можуть мати елементарний характер (шум, тріскотіння, постріли — так звані акоазми). Найчастіше хворий чує “голоси” найрізноманітнішого характеру: гучні та чіткі або тихі (шепіт) і маловиразні, невизначені. Інколи пацієнтові здається, що його кличуть по імені. Значно рідше він скаржиться на повторення та підказування думок. Іноді у хворого виникає враження, що його думки відомі іншим, тобто в нього “крадуть думки”. Можливо, що останнє переживання пов'язане із суб'єктивним відчуттям затримки мислення.

У багатьох хворих спостерігають кінестетичні та тактильні галюцинації. Вони скаржаться на парестезію: печіння, біль, відчуття дотику, фізичного впливу, наприклад, електричним струмом, радіохвилями, таємними променями, гіпнозом тощо. Іноді у пацієнтів з'являється враження, нібито вони перевертаються в повітрі, відбуваються землетруси тощо (галюцинації загального відчуття).

Досить частими є галюцинації смаку та нюху. Наприклад, хворий відчуває запах мишей, отруйних газів тощо.

Щодо зорових галюцинацій, то при шизофренії вони є рідкісним явищем і виникають переважно в період загострення хвороби. При цьому також переважають псевдогалюцинації: зорові образи неяскраві, хворий “бачить” їх “в уяві” чи “позаду себе”.

Поряд із галюцинаціями іноді спостерігають ілюзії.

Часто, навіть у разі напливу галюцинацій, свідомість хворих збережена. Нерідко вони приховують, дисимулюють галюцинаторні переживання, відмовляються про них говорити. Питання генезу галюцинацій і псевдогалюцинацій при шизофренії до кінця не з'ясовано. На думку Груле, їх варто вважати первинними симптомами, безпосередньо спричиненими органічним процесом. Е. Блейлер зараховував їх до додаткових, вторинних, тобто психогенних. К. Шнейдер також схильний розглядати галюцинації як вторинне явище, але таке, що випливає з розладів мислення. Специфічною властивістю шизофренічних галюцинацій вважають те, що хворий сприймає їх як щось насильницьке, чуже його “Я”.

Маячні ідеї при шизофренії — часте явище, однак непостійне. Вони зазвичай безглузді, нестійкі та суперечливі. У них знаходять відображення характерні для шизофренії розлади у вигляді порушення єдності особистості, її розщеплення, а також порушення мислення.

Найчастіше спостерігають маячення стосунку, впливу, які нерідко є складовою маячіння переслідування, що при шизофренії зазвичай є уривчастим, символічним. Маячіння, як і галюцинації, хворі можуть приховувати (дисимулювати).

Характерне іпохондричне маячення. Воно іноді пов'язане із зазначеними вище видами маячних ідей. Вважають, що іпохондричне маячіння може бути зумовлене своєрідними тілесними відчуттями — “сенестопатіями”. Спостерігають також маячення величі, яке зазвичай позбавлене реальності та конкретного смислу. При цьому хворий пов'язує свою особу з абстрактними поняттями про космос, людство, долю тощо. Нерідко в маяченні величі фігурують різноманітні містичні винаходи, автором яких хворий вважає себе. У такому разі йдеться про маячення винахідництва.

Нерідко в маячних ідеях, як і в інших виявах шизофренії, чітко виражені амбівалентність, суперечливість думок, афектів і нахилів хворого. Так, один і той самий пацієнт вважає себе одночасно царем, полководцем і революціонером. Хвора може називати себе дружиною імператора і водночас — викладачем фізкультури. У змісті маячення часто спостерігають символіку. Більш-менш вираженою є байдужість хворих до безглуздих ідей, які вони висловлюють. Поведінка пацієнта рідко відповідає змісту марення. У початкових стадіях недуги марення, будучи однобічно афективно насиченим, впливає на вчинки і соціальні установки хворого. За подальшого розвитку хворобливого процесу маячні ідеї стають усе більш уривчастими та неясними.

Важливе значення для формування маячення при шизофренії мають також розлади усвідомлення власного “Я”. Хворий переносить на зовнішній світ свої переживання, ототожнюючи себе з іншими людьми та предметами. Певну роль відіграє і відчуття дивної зміни в собі й оточенні, що випливає зі згаданих вище деперсоналізаційних розладів, які переживає пацієнт. Ці переживання часто призводять до появи маячної ідеї впливу на його особистість якихось чужих йому таємничих сил у вигляді гіпнозу, променів та інших чинників, що зазвичай хворий не здатний осмислити і пояснити. Через невміння вербально оформити ці, незрозумілі для нього, переживання пацієнт своєрідно (химерно) тлумачить маячення, незвично формулюючи свою думку.

Емоційні розлади, на переконання більшості дослідників, є одними з перших порушень при шизофренії. Вони відіграють важливу роль у симптоматології цієї недуги. Характерною є суперечливість афективних виявів, з постійними коливаннями емоцій між полюсами надмірної чутливості (сенситивності) та байдужості (холодності). Ці властивості шизофренічної афективності Е. Кречмер назвав психестичною пропорцією. На початку захворювання частіше спостерігають підвищену чутливість (емоційна гіперестезія). Згодом, з розвитком хворобливого процесу, прогресує афективне притуплення, що в пізніх стадіях хвороби доходить до повної афективно-емоційної тупості. У початкові періоди шизофренії можуть бути стани тужливості, підсвідомого страху, що інколи призводять до самогубства. Іноді хворий надто сильно реагує на дрібні образи та життєві проблеми. Надалі наростають прояви шизофренічної недоумкуватості. Пацієнти стають байдужими, не цікавляться рідними та близькими, не переймаються реальними життєвими клопотами, які свого часу могли глибоко зачіпати їхні почуття, стають індиферентними і щодо себе та власного майбутнього.

Притуплення афективності, поступово поглиблюючись, зумовлює повний занепад емоційного життя хворого, виражену нерухомість афектів.

Е. Крепелін, вважаючи афективну тупість найхарактернішим симптомом шизофренії, стверджував, що вона є однією з ранніх ознак цієї хвороби. Однак Груле справедливо заперечував традиційне трактування емоційної сфери хворого на шизофренію як “тупої байдужості”. Останню справді найчастіше спостерігають на завершальних етапах розвитку хвороби. А в початкових стадіях афективна байдужість, яка нерідко полягає в “антипатії до людей”, може бути лише зовнішньою. Насправді ж виникає не так афективна тупість, як емоційні переживання, спрямовані всередину, на тлі втрати цікавості до оточення. У початкових стадіях хвороби виявляють емоційну гіперестезію, а не байдуже ставлення, скажімо, до своїх галюцинаторних і маячних переживань. Однак навіть у разі здатності до глибоких афективних переживань емоції хворих малозрозумілі. Власне, тут доречніше говорити про розщеплення афективності.

Розщеплення психічної діяльності в такому разі полягає в порушенні адекватності афектів, тобто їхньої координації, і зв'язку з іншими сторонами діяльності особистості. Так, емоційна неадекватність може виявлятися у невідповідності афектів іншим внутрішнім переживанням хворого. Наприклад, те, що в здорової людини викликає радість, хворого на шизофренію може засмутити, і навпаки (паратимія). Або ж афекти не відповідають словам, міміці (парамімія), жестам і діям недужого. Нерідко при шизофренії можна зауважити маломотивовані та малозрозумілі раптові вибухи афектів. Іноді разом з емоційним спустошенням спостерігають своєрідні, суто зовнішні, прояви емоцій, які мають неприродний, театральний характер. При цьому хворі немотивовано манірно сміються або ж плачуть. Подеколи вони проявляють немотивовану ненависть до батьків і родичів, хоча до захворювання ставилися до них чудово. Характерною ознакою розщеплення афективності при шизофренії є також емоційна амбівалентність, що полягає в своєрідній суперечливій подвійності афектів. При цьому будь-яке переживання хворий може сприймати водночас як приємне і неприємне, веселе і сумне.

Спостерігають також споріднене з амбівалентністю явище, що має назву “амбітендентність” — двоїстість бажань, за якої пацієнт не може визначитися з їхнім спрямуванням.

Усю цю патологічну емоційну симптоматику об'єднують поняттям “апатія”, яку можна схарактеризувати як втрату яскравості та різноманітності емоцій, життєво- трудової перспективи з появою парадоксальних емоцій.

При шизофренії надзвичайно важливе значення надають аутизму, що полягає у втраті хворим природних зв'язків з реальним світом. Він стає недоступним для спілкування, втрачає контакт з оточенням.

Аутизм — феномен, який має, певно, вторинний характер. Певну роль у його розвитку може відігравати порушення усвідомлення власного “Я”, з переживанням чогось страшного та незвичного як у самому собі, так і в навколишньому середовищі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна картина“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина
  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ