Донаукова психіатрія

Психіатрія і наркологія

У 1923 р. В.П. Протопопов переїхав до Харкова, де в Медичному інституті організував кафедру психіатрії, а при Психоневрологічному інституті кадрів — кафедру психіатрії і вищої нервової діяльності. Він був організатором і директором Українського науково-дослідного інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни, який було реформовано в Психоневрологічну академію. Крім того, активно займався реорганізацією найбільшої харківської психіатричної лікарні (“Сабурова дача”).

З 1944 р. і до кінця життя В.П. Протопопов працював у Києві, де створив відділ психіатрії і патології вищої нервової діяльності в системі Академії наук України. За значний внесок у розвиток психіатричної науки його було обрано академіком АМН УРСР. З 1945 р. В.П. Протопопов очолював кафедру психіатрії при Київському інституті вдосконалення лікарів.

В.П. Протопопов дотримував двох основних наукових тез: 1) психоз є патологією вищої нервової діяльності; 2) психоз — захворювання не лише головного мозку, а й усього організму. Він сформулював злагоджену біохімічну концепцію патогенезу шизофренії.

Спираючись на концепцію слабкості нервової системи за цієї недуги, В.П. Протопопов розробив принципи і методи щадної терапії, обґрунтував і впровадив лікування хворих на шизофренію сном. На підставі даних про нагромадження токсичних продуктів білкового метаболізму і соматичних розладів у таких пацієнтів запропонував комплекс біологічних методів терапії зазначеного захворювання. В.П. Протопопов зробив значний внесок у розвиток психіатричної допомоги, домагаючись організації психіатричної служби в кожній області України. Опублікував майже 150 наукових праць, підготував 11 докторів і 25 кандидатів наук.

Євген Олексійович Попов (1899—1961) закінчив Харківський медичний інститут, обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Українського психоневрологічного інституту. З 1938 р. завідував кафедрою психіатрії Харківського інституту вдосконалення лікарів, з 1951 р. — кафедрою психіатрії І Московського медичного інституту. У 1946 р. Є.О. Попова обрано членом-кореспондентом, а в 1957 р. — дійсним членом Академії медичних наук СРСР. Основні праці Є.О. Попова — “Делірій і безсоння” (1934), “Матеріали до клініки і патогенезу галюцинацій” (1949), “До проблеми патогенезу шизофренії” (1957) — свідчать про широкий спектр його наукових інтересів. Є.О. Попов запропонував фазно-гальмівну теорію галюцинацій, метод фармакодинамічного експерименту та ін.

Яків Павлович Фрумкін (1902—1978), учень П.Б. Ганнушкіна, з 1932 по 1975 р. завідував кафедрою психіатрії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Захистив докторську дисертацію на тему “Про типи епілептичного слабоумства” (1932). Займався розробкою актуальних питань теорії та практики клінічної психіатрії, методологією психіатричного діагнозу при епілепсії, шизофренії, інфекційній та психічній патології у людей похилого віку тощо. Я.П. Фрумкін є автором понад 150 наукових праць, у яких уперше описав такі клінічні поняття, як “невизначений тип афекту” (при шизофренії), “принцип відповідності”, деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, “слідові механізми в психопатологічному симптомоутворюванні”, “гострі психопатичні стани”, “тріаду Фрумкіна” (при шизофренії). Опублікував низку монографій та навчальних посібників: “Психіатрична термінологія” (1939), “Коротка диференціальна діагностика деяких форм психічних захворювань” (1951), “Навчальний атлас психіатрії” (1963; у співавторстві з Г.Л. Воронковим), “Психіатрія. Таблиці і схеми” (1977; співавтори — Г.Л. Воронков, І.Д. Шевчук), “Слідові впливи в клініці психопатології” (1978; співавтор — С.М. Лівшиц). Під керівництвом Я.П. Фрумкіна виконано 9 докторських і 38 кандидатських дисертацій.

Йосип Адамович Поліщук (1907—1978) з 1934 до 1941 р. поєднував обов'язки старшого наукового співробітника Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту й асистента кафедри Харківського медичного інституту. З 1944 р. працював доцентом кафедри психіатрії Київського інституту вдосконалення лікарів. Після смерті В.П. Протопопова професор Й.А. Поліщук протягом 24 років завідував цією кафедрою. Його наукові дослідження присвячені біохімічним, імунологічним і генетичним аспектам етіології, патогенезу та лікуванню шизофренії та маніакально- депресивного психозу.

У хворих на шизофренію Й.А. Поліщук (1938) виявив порушення білкового метаболізму, що призводять до гестозу. Для ліквідації останнього запропонував дезінтоксикаційну терапію натрію гіпосульфітом і унітіолом. Першим (1956) увів поняття “гіпоенергізм” для шизофренії та “гіперенергізм” — для маніакально-депресивного психозу. Розробляв гіпотезу полігенного успадкування шизофренії. З біохімічних позицій Й.А. Поліщук описав такі синдроми: інтоксикації ендогенного й екзогенного типів, порушення окисних процесів, аліментарної недостатності, порушення ендокринної вегетативної регуляції, для кожного з яких він запропонував методи корекції метаболічних порушень.

Й.А. Поліщук є автором понад 110 наукових праць. Його перу належать 4 монографії: “Біохімічні синдроми в психіатрії” (1967), “Атлас для експериментального дослідження психічної діяльності людини” (1968), “Шизофренія” (1979), “Клінічна генетика в психіатрії” (1981).

Георгій Леонідович Воронков (1923—1992) — ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник Параду перемоги на Червоній площі в Москві. У 1953 р. закінчив Київський медичний інститут. З 1953 до 1992 рр. працював у цьому інституті: спочатку асистентом, потім доцентом, а з 1975 до 1991 р. — завідувачем кафедри психіатрії. Протягом 18 років був головним психіатром та головою Проблемної комісії з психіатрії Міністерства охорони здоров'я і Академії медичних наук України. У 1972 р. захистив докторську дисертацію на тему “До проблеми дебютів і ранньої діагностики епілепсій", у якій описав чинники ризику епілепсії (епілептичні радикали), особливу форму епілепсії — цефалголепсію. До напрямів його наукових досліджень також належать: інші форми психозів, алкоголізм, симптоматичні психічні розлади, організація психіатричної допомоги. Г.Л. Воронков с автором майже 100 наукових праць, серед яких “Учбовий атлас психіатрії" (1962; співавтор — Я.П. Фрумкін), “Психіатрія. Таблиці і схеми" (1977; співавтори — Я.П. Фрумкін, І.Д. Шевчук). За його редакцією побачили світ два видання “Довідника лікаря-психіатра" (1981, 1990). Г.Л. Воронков — лауреат Премії імені академіка В.П. Протопопова (1990).

З 50-х років XX ст. починається ера психофармакотерапії, що ознаменувалася широким впровадженням у лікарську практику препаратів зазначеної групи. Цьому передувало вивчення нейромедіаторів при шизофренії, маніакально-депресивному психозі (МДП; за МКХ-10 — біполярному афективному розладі — БАР) та інших психічних хворобах. Відтоді змінилися клінічні прояви шизофренії, епілепсії, БАР та інших психічних недуг, тобто відбувся патоморфоз. Почали активно проводити дослідження з розшифровки структури генів, які зумовлюють психози, що сприятиме розробці методів лікування.

В останні десятиріччя крім описаних вище так званих класичних проблем психіатрії виділяють пріоритетні питання нейропсихіатричних наслідків шкідливих екологічних чинників (“екологічна психіатрія") та катастрофічних ситуацій (“екстремальна психіатрія").

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Донаукова психіатрія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія
  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ