Донаукова психіатрія

Психіатрія і наркологія

У “Душевних хворобах” П.О. Бутковський присвятив розділ “розпізнаванню сумнівної душевної хвороби” і чітко визначив критерії неосудності: “Людина, позбавлена розуму, не може володіти собою і користуватися правильно вільним самовизначенням”. Для виявлення “симульованого божевілля” він запропонував методи, які не втратили актуальності й дотепер. Тобто П.О. Бутковським заклав основи формування судової психіатрії.

П.О. Бутковський закликав гуманно ставитися до психічнохворих і звертав увагу на жахливе утримання “нещасних страдників”. Він детально описав будову й оснащення психіатричних лікарень. Та попри значний внесок ученого в психіатрію, його ім'я протягом тривалого часу перебувало в забутті.

По смерті П.О. Бутковського понад ЗО років курс психіатрії у Харківському університеті читали на різних кафедрах професори без належної підготовки з цього предмету. Ситуація докорінно змінилася з приходом П.І. Ковалевського.

Павло Іванович Ковалевський (1849—1923) після духовної семінарії закінчив медичний факультет Харківського університету й отримав посаду асистента при кафедрі нервових і душевних хвороб. У 1877 р. захистив докторську дисертацію на тему “Зміни чутливості шкіри у меланхоліків”, тоді ж його було обрано приват-доцентом. Протягом 15 років П.І. Ковалевський викладав психіатрію в Харківському університеті. Учений — автор численних праць з різних розділів клінічної та судової психіатрії, а також проблем обдарованості й божевілля. Він розробив оригінальну класифікацію психічних хвороб. Одним із перших дослідників обстоював роль сифілісу в прояві неврозоподібних порушень і епілептичних нападів. Вивчав клінічні прояви, причини і методи лікування алкоголізму.

Перу вченого належить унікальна серія патографічних нарисів, створених на підставі генеалогічних, анатомо-фізіологічних і психічних характеристик, присвячених видатним історичним особам. Це глибоко психологічні та патопсихологічні дослідження, що свідчать про тонку спостережливість автора.

З появою губерній в Російській імперії почали будувати психіатричні лікарні, отож виникла гостра потреба в підручниках з психіатрії та інших фахових виданнях. У 1880 р. П.І. Ковалевський випускає підручник “Психіатрія” та монографії “Суворо-психіатричні аналізи” й “Первинне божевілля”. З 1883 до 1899 р. у Харкові виходить перший у Росії психіатричний журнал “Архів психіатрії, неврології і судової психіатрії”. У перекладі вченого побачила світ низка монографій відомих зарубіжних психіатрів.

У 1884 р. П.І. Ковалевський одержав звання професора й організував при Харківському університеті самостійну кафедру психіатрії. Завдяки його ініціативі в 1887 р. було проведено З'їзд психіатрів Росії. Під керівництвом професора захищено 11 докторських дисертацій.

У 1842 р. медичний факультет було відкрито в Київському університеті імені Св. Володимира, на якому лекції з психіатрії читали Покровський, а з 1855 р. — Ергард, які не мали психіатричної підготовки. Поглиблено викладати цю дисципліну почали з приходом в університет І.О. Сікорського.

Івана Олексійовича Сікорського (1842—1919) після закінчення в 1869 р. Київського університету залишили на медичному факультеті “для підготовки до професорського звання”. Він займався патологічною анатомією і в 1872 р. захистив докторську дисертацію на тему “Про лімфатичні судини легенів”. У 1873 р. І.О. Сікорського на п'ять років було відряджено до Петербурзької медико-хірургічної академії для наукового удосконалення, де під керівництвом професора І.М. Балтійського він працював у галузі психіатрії та медичної психології.

З 1892 р. 1.0. Сікорський — штатний ординатор у Петербурзькій психіатричній лікарні. На початку 1885 р. він повертається в Київський університет, де його обирають професором “кафедри систематичного клінічного учення про душевні хвороби”. Наукові дослідження вчений присвячує питанням загальної і медичної психології, дитячої психіатрії, алкоголізмові, фізіогноміці, а також психогігієні та психопрофілактиці.

У розвитку психічних хвороб 1.0. Сікорський відводив велику роль генетиці. Він писав: “Спадковість полягає в біологічній передачі нащадкам родових властивостей. Таким шляхом можуть бути успадковані як нормальні, так і хворобливі риси організації”.

У 1906 р. учений організував приватний лікувально-педагогічний інститут для “неповноцінних і відсталих у розумовому відношенні дітей”, де широко використовували різні методи відновного лікування, передусім медичну педагогіку. Варто зазначити, що в 1912 р. у Російській імперії, як повідомляє І.Т. Юдін (1951), було 34 приватні психіатричні клініки, у тому числі 5 — у Києві, 4 — у Харкові, 3 — в Одесі та 1 — в Чернігові.

З 1896 р. 1.0. Сікорський у Києві видавав журнал “Питання нервово-психічної медицини”. Численні публікації вченого було узагальнено, і в 1900 р. вийшов друком “Збірник науково-літературних статей” в п'яти книгах. Напрацювання І.О. Сікорського викладено в монографіях “Загальна психологія з фізіогномікою” (1904) та “Основи теоретичної і клінічної психіатрії з коротким нарисом судової психології” (1910).

Валентин Михайлович Гаккебуш (1881—1931) після закінчення Московського університету повернувся в Україну і працював у Полтавській і Харківській психіатричних земських лікарнях. Брав активну участь у створенні Київського психоневрологічного інституту, завідував кафедрою психіатрії Київського медичного інституту. Наукові інтереси В.М. Гаккебуша були спрямовані на дослідження органічних психозів пізнього віку, травматичних уражень головного мозку, неврозів і психопатій, а також питань судової і дитячої психіатрії. Він активно впроваджував у практику обстеження психічнохворих експериментально-психологічні методи. В.М. Гаккебуш у співавторстві описав особливу форму психічної патології пізнього віку, опублікував сім монографій, серед них — “Курс судової психопатології” (1928) та “Середовище і дитяча істерія”.

У Петербурзькій медико-хірургічній академії психіатрію почали викладати в 1835 р., проте не на найвищому рівні. Справа значно поліпшилася з появою в академії І.М. Балинського.

Іван Михайлович Балинський (1827—1902) народився в родині польських інтелігентів. У 1846 р. закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію, а в 1855 р. захистив докторську дисертацію, присвячену “аналізові історичного розвитку концепції гарячок”. У 1857 р. очолив щойно організовану самостійну кафедру психіатрії. Через два роки опублікував “Конспект лекцій з психіатрії”.

Завдяки його старанням при кафедрі було створено психіатричну клініку, в якій хворим надавали і амбулаторну допомогу. Він брав активну участь у плануванні психіатричних лікарень у Росії. І.М. Балинський наголошував, що без належних умов утримування психічнохворих “жоден метод лікування не може бути застосований з успіхом”. Період його діяльності збігся із введенням у Росії суду присяжних, де він виявив себе блискучим експертом з психіатрії.

І.М. Балинський наукових праць не лишив, проте в психіатрії є введені ним під час лекцій поняття: “нав'язливі стани”, “кристалізація маячіння”. Під його керівництвом було захищено три докторські дисертації.

Помер учений в 1902 р., заповівши викарбувати на його надгробку таку епітафію: “Тут спочиває Іван Балинський — друг і слуга душевнохворих”.

Наступником І.М. Балинського став його учень Іван Павлович Мержеєвський (1838—1908). Саме при ньому в клініці почалася активна науково-дослідна робота.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Донаукова психіатрія“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія
  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ