Оскільки екологічні катастрофи часто призводять до евакуації та переселення людей, кажучи про адаптацію мігрантів, використовують поняття “екологічна стресо- генна ситуація”, або “екологічний стрес” (І.А. Хлєбович і співавт., 1975). Під ним розуміють сукупний вплив природних і соціально-економічних чинників, які призводять до напруження регуляторних механізмів, порушення динамічної рівноваги, зниження стійкості та збільшення ентропійних процесів у фізіологічних системах організму. Ламається старий і формується новий динамічний стереотип, змінюється функціонування регуляторних механізмів, які підтримують фізіологічні константи в адаптаційному діапазоні.
Екологічний комплекс впливає на організм через систему аналізаторів і механізмів регуляції, а також безпосередньо на тканинному, клітинному, молекулярному, субмолекулярному рівнях тощо.
Клінічна картина
Німецький психіатр К. Бонгеффер запропонував концепцію екзогенного типу реакцій, яка полягала в тому, що при гострих інфекціях і інтоксикаціях клінічні психопатологічні прояви подібні і навіть ідентичні. Він заперечував існування патогномо- нічних до певного екзогенного чинника психопатологічних синдромів. Було виокремлено такі синдроми екзогенного типу реакцій: делірій, аменція, сутінковий стан свідомості, епілептиформний та ступорозний стани, галюциноз.
У продромальний період екзогенно-органічних психозів спостерігають симптоми астенії, емоційної гіперестезії, дратівливої слабкості. У післяінфекційний (післяін- токсикаційний) період К. Бонгеффер вирізняв амнестичні розлади, синдром Корсако- ва, прояви деменції.
Однак погляд К. Бонгеффера щодо аспецифічності екзогенних реакцій не набув всебічної підтримки. Так, Е. Крепелін наголошував, що для розвитку екзогенного типу реакції потрібні велика інтенсивність і гострий початок патогенного впливу. У разі повільного і немасивного впливу виникають астенічні, депресивні, маніакальні, па- раноїдні та інші синдроми, зазвичай характерні для ендогенних психозів.
В.О. Гіляровський та співавт. наголошували, що в психопатологічній картині екзогенного психозу можна виявити ознаки, типові для того або того етіологічного чинника.
На думку І.Г. Равкіна, спільність психопатологічних проявів при екзогенних психозах є відображенням загального єдиного типу реагування, зумовленого особливою чутливістю до токсичних впливів таламо-гіпоталамічної системи. Водночас, за наявністю єдиного типу реагування у психопатологічній картині екзогенного типу реакцій можна виявити і низку симптомів, типових для того або того етіологічного чинника.
Так, інфекційні психози відрізняються від інтоксикаційних характером і структурою провідного психопатологічного синдрому. Наприклад, інфекційний делірій супроводжується глибоким порушенням свідомості, “клаптевими”, що випадають із системи, галюцинаторнимн переживаннями, тоді як інтоксикаційний делірій характеризується меншим потьмаренням свідомості та сценічними галюцинаціями на звичну для хворого тему (наприклад професійне маячіння).
І.І. Кутько і В.В. Павленко (1995) встановили, що психічна травма і хронічний емоційний стрес, пов'язаний з аварією на Чорнобильській АЕС, впливають на структуру і, особливо, фабулу параноїдного синдрому при шизофренії. Тобто під час впливу тих або тих несприятливих екологічних чинників спостерігають типові психічні розлади. Відрізняються останні лише тим, що один і той самий чинник, залежно від дози, швидкості (сили) впливу й індивідуальної реакції здатний спричинити різні синдроми. Водночас один і той самий синдром може розвиватися під час впливу різних екологічних чинників.
Систематику та класифікацію психічних розладів, зумовлених впливом несприятливих екологічних чинників, розроблено недостатньо. Разом із тим можна виділити типові (“стрижневі”) синдроми більшості екологічних психічних розладів.
М.В. Коркіна і співавт. (1995) виділяють кілька видів гострих інтоксикаційних психозів. Як і інші органічні, зокрема симптоматичні психічні розлади, вони згідно з МКХ-10 зараховані до рубрик F04—F09, а також F18; за DSM-IV-TR — до 293; за ба- гатоосьовою системою — до осі IV “Психосоціальні проблеми і проблеми, пов'язані з середовищем проживання”.
Інтоксикаційний делірій, як і всі деліріозні стани, супроводжується яскравими зоровими галюцинаціями, до яких можуть приєднатися тематично з ними пов'язані слухові, нюхові та смакові. Галюцинації хворі сприймають за реальність, критичного ставлення до них нема, що й визначає їхню поведінку. Орієнтування в оточенні порушене. Дезорієнтація в часі може бути першим симптомом розвиненого делірію легкого ступеня. За винятком найтяжчих випадків, орієнтація щодо особистості не порушена. Передделіріозні стани проявляються яскравими сновидіннями, епізодичними зоровими ілюзіями та галюцинаціями, іноді — безпричинною тривогою або ейфорією. Деліріозні стани можуть бути спричинені отруєнням атропіну сульфатом, астматолом, циклодолом, димедролом, а також виникати як ускладнення лікування ле- понексом (клозапіном), тизерцином (левомепромазином), меліпраміном та ін. Делірій у разі отруєння чадним газом супроводжується нюховими галюцинаціями, тетраетилсвинцем — тактильними галюцинаціями щодо порожнини рота (відчуття, наче в роті — волосся). Делірій спостерігають також у разі отруєння аніліном (муси- туючий делірій), бензином, сірководнем, метаном та іншими вуглеводнями, а також після тяжких харчових отруєнь (ботулізм, отруєння грибами).
Інтоксикаційний онейроїд відрізняється від делірію руховою пасивністю навіть під час повного відключення від оточуючого та зануренням у фантастичні бачення. Найчастіше буває під час отруєння ацетоном, іншими кетонами, ефіром.
Інтоксикаційне оглушення, сопор й кома розвиваються в разі отруєння барбітуратами, великими дозами транквілізаторів, оксидом вуглецю, фосфорорганічними сполуками (пестицидами), тетраетилсвинцем, антифризом (оглушення поєднується з ейфорією) тощо.
Інтоксикаційна сплутаність — аментивний синдром з повним нерозумінням того, що відбувається навкруги, невпізнаванням близьких, втратою орієнтації, розгубленням, незв'язним мовленням (емоційні вигуки або стереотипно повторювані фрази). Супроводжує отруєння ріжками або їхніми препаратами (ерготоксин, ерготамін), а також ФОС.
Інтоксикаційні парапоїди описані під час отруєння деякими психостимуляторами (амфетамін, ефедрон, первітин, кокаїн). Виникають маячіння переслідування і ставлення, іноді — слухові галюцинації. За появи маячіння впливу і псевдогалюцинацій обґрунтованою стає підозра щодо провокації нападу шизофренії.
Інтоксикаційні маніакальноподібні стани можуть виникати під час лікування великими дозами акрихіну (атебрину), а також отруєння сірководнем. При цьому ейфорія і балакучість зазвичай супроводжуються маніакальним прагненням до діяльності.
Інші синдроми під час гострої інтоксикації спостерігають відносно рідко. За передозування кортикостероїдів або в разі тривалого лікування ними, особливо у дітей, може розвиватися кататоноподібне збудження. При гострих отруєннях пестицидами описано синдром крайньої афективної лабільності — безперервна зміна некерованих емоцій (чергуються страх і ейфорія, злостивість і розгублення).
Епілептиформний синдром характерний для гострого отруєння свинцем.
Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ“ на сторінці 5. Приємного читання.
