• 1.13. Хімічна зброя (бойові отруйні речовини).
Біологічні.
• 1.14. Інфекції.
• 1.15. Харчові отруєння морськими продуктами, грибами, ягодами, рослинами та ін.
• 1.16. Токсичні ефекти контактів з отруйними тваринами (змії, комахи, риби) і рослинами.
• 1.17. Отруєння або інфікування біологічними речовинами медичного призначення (вакцини, імуноглобуліни та ін.).
• 1.18. Біологічна зброя (зокрема токсини біологічного походження)
У сучасному світі найбільшої актуальності набули так звані соціально-екологічні чинники. Це ті ситауції, за яких з терористичних або інших корисливих міркувань можуть бути використані засоби та заходи задля створення публічної загрози екологічній безпеці. Класичним прикладом такого чинника є “брудна бомба” (радіологічний диспергувальний пристрій), використання якої не призводить до радіаційних уражень, але може зумовити тривале радіоактивне забруднення зовнішнього середовища (особливо в густонаселеному регіоні) та спричинити паніку в суспільстві. До цих чинників потрібно зарахувати і загрози епідемій, стихійних лих, катастроф, терористичних актів тощо, які створюють соціальне напруження та можуть зумовити паніку. Для подібних ситуацій характерними психічними розладами є реакції на тяжкий стрес та розлади адаптації (МКХ-10: Б43), невротичні, пов'язані зі стресом і соматоформні розлади (МКХ-10: Р40-Р48), депресії, зловживання психоактивними речовинами, передусім алкоголем.
Особливе практичне значення для екологічної психіатрії мають інтоксикаційні психічні розлади. За ступенем токсичності виділяють надзвичайно токсичні, високотоксичні, виражено токсичні, помірно токсичні, малотоксичні та практично неток- сичні речовини. Згідно з розробками Н.Є. Бачерикова і співавт. (1989), О.К. На- прєєнка і К.М. Логановського (1997), отрути, що уражують нервову систему, поділяють на такі групи.
Власне психотропні.
• 1.1. Судомні (коразол, цикутотоксин, стрихнін, треморин та ін.).
• 1.2. Психодизлептичні речовини, або галюциногени (діетиламід лізергінової кислоти, буфотенін, псилоцин, псилоцибін, мескалін, дитран, канабіол, гармалін та ін.).
• 1.3. Отрути медіаторної дії, або синаптичні: речовини, що збуджують холінореак- тивні (ацетилхолін і холіноміметики) і адренореактивні (адреналін) системи, які блокують холінореактивні (атропіну сульфат та ін.) і адренореактивні (дегідроерго- тамін) системи, інгібітори моноамінооксидази (імізин та ін.).
Опосередковано психотропні.
• 1.4. Отрути, що вибірково уражують печінку та нирки (тетрахлоретан, чотирихло- ристий вуглець та ін.).
• 1.5. Ниркові отрути (ртуть, хром, свинець, щавлева (оксалатна) кислота та ін.).
• 1.6. Кардіотоксичні речовини (серцеві глікозиди, аконітин та ін.).
• 1.7. Антикоагулянти (дикумарин та ін.).
• 1.8. Отрути, що пригнічують дихальний центр (наркотики, етанол, снодійні, вуглеводні та ін.).
• 1.9. Гемолітичні отрути (арсенистий водень, сапоніни, зміїна отрута та ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
