• 3. Теорії, які пов'язують посилення ролі держави на основі її функцій забезпечення економічного розвитку.
• 4. Теорії, які обґрунтовують розширення функцій держави її внутрішньою природою і внутрішньою динамікою розвитку. В особі своїх інститутів держава, як і інші організації, схильна до самовідтворення та контролю і не схильна до самообмеження. Держава - це свого роду монополія, поведінка якої подібна до будь-якої іншої поведінки на ринку. Важливу роль тут відіграють і соціально-психологічні мотиви тих, хто працює в державному секторі: політики, щоб бути обраними, обіцяють додаткові витрати на різні програми, чиновники, зі свого боку, намагаються підвищити статус свого відомства і таким чином власний статус, збільшити свою зарплату, розширити привілеї та ін. Це е однією з причин розбухання державних структур та їх функцій.
Викладені теорії розвиваються в руслі різних теорій неоінституціоналізму і переважно дають загальну картину факторів, які визначають динаміку ролі держави у сучасному суспільстві та економіці. Маючи різні основи, всі вони виходять із презумпції розширення державних функцій і ролі держави в економіці та суспільстві у принципі, з універсальності характеру цього процесу в різних країнах. Поворот на межі 80-х років від етатичних теорій і практики до неоліберальних теорій економіки та ринку, нова хвиля приватизації у більшості розвинутих країн дають змогу по-іншому подивитися на місце і роль держави в економіці, на конкретні умови і межі державного втручання.
На нашу думку, ці загальні тенденції і теоретичні докази мають доповнюватися конкретною соціально-економічною та політичною ситуаціями в певній країні, минулими традиціями й уявленнями, переважними політичними настроями, а також завданнями, які вирішує країна. Якщо, наприклад, ті політичні сили (й економічні групи, що їх підтримують), які здобудуть переваги від перерозподільчих функцій держави, втрачають роль у суспільстві, то роль держави буде зменшуватися.
Таким чином, структуру сучасної західної економічної теорії можна порівняти з матрицею, рядки якої утворюють різні методологічні підходи, а стовпчики - різні економічні проблеми. Зрозуміло, багато елементів цієї матриці будуть прямими - практично немає методологічних підходів, які дають змогу пояснити всі проблеми. Правда, неокласичний підхід у принципі на це здатний, але за рахунок зниження змістовності й втрати нетривіальності висновків.
Не менш важливий вплив на перевагу того чи іншого теоретичного напряму справляють і зовнішні фактори, пов'язані з умовами існування професійного товариства економістів у різних країнах. Наприклад, переважанню некласичного підходу сприяє структура ринку економістів у Північній Америці. Для нього характерна ситуація практично вільної конкуренції, де економісти виступають у ролі продавців своїх послуг, а університети - їх покупців. Мобільність спеціалістів у США дуже велика, довготривалі контракти є скоріше винятком, ніж правилом, державного регулювання немає, інформація про нові вакансії загальнодоступна. Кількість друкованих праць у наукових журналах є на цьому конкурентному ривку критерієм якості викладачів-економістів. Звідси закономірне зміщення центру тяжіння до статей, які вимагають мінімальної стадії "до письмового столу": збирання й опрацювання фактичного матеріалу, вивчення конкретних інститутів та ін. Удосконалення відомих у літературі формальних моделей є типовим зразком такої "нормальної науки": доказовість їх за дещо інших передумов, модифікація обмежень і т. ін. Звідси потужний потік статей, які характеризуються суворістю, але не реалістичністю. Економісти університетів США порівняно рідко займаються практичною діяльністю - консультуванням державних органів і приватних компаній (за винятком дуже престижної участі у Раді економічних консультантів президента). Факультети економіки і "бізнесу" відокремлені "китайською стіною", з обох сторін якої легко відчути взаємне роздратування (теоретики бувають більш знамениті, а практики більше заробляють).
Дещо інша модель ринку економістів у Західній Європі, якій властиві довготривалі, часто довічні контракти і сильне державне регулювання, що значною мірою характерно і для України. Це викликано тим, що тут вища освіта значною мірою одержавлена. Не маючи постійного тиску конкурентів, економісти можуть займатися більш довготривалими програмами, дослідженнями, насамперед тими, які цікавлять головних замовників - державні органи. Звідси - порівняно конкретніший рівень аналізу, схильність європейських економістів до різноманітних інституціональних досліджень, більша престижність державних посад для економістів-теоретиків. Досить назвати серед значної кількості економістів-практиків Л. Ерхарда і А. Папандреу.
Зростаюча уніфікація в рамках основної течії не ліквідувала національні особливості, стиль економічного аналізу в різних країнах: повага до практичного застосування різних знань, орієнтація на "освіченого підприємця" в Англії, методологічна рефлексія, врахування етичних, культурних і духовних факторів у Німеччині, формально-математичне і літературно-соціальне спрямування у Франції і т. ін. Україна в цьому аспекті зазнала найбільшого впливу німецької історичної школи. Разом із тим у нашій країні існувала оригінальна школа економі-ко-математичної думки, яка збагатила світову економічну науку.
Крім національної ознаки в єдиному потоці економічної думки можна помітити і релігійні, статеві відтінки. Зокрема, н наші дні активно відстоюють своє право на самостійний погляд ісламська і феміністська теорії, але в цих випадках відмінність полягає не стільки у методах і результатах, скільки в передумовах аналізу.
Основні терміни та поняття
Методологія економічної науки, моделі розвитку економічної теорії, багатопарадигмальність економічної теорії, наукові революції, науково-дослідні програми, класичні ситуації, еволюційно-революційний розвиток економічної науки, плюралізм (множинність) сучасних економічних теорій, посилення плюралізму теорій, основні напрями сучасної економічної теорії, наукова ортодоксія і гетеродоксія, диференціація і синтез економічної теорії, економічний мейнстрим, структура мейнстриму, модифікація теоретико-методологічних засад неокласики, зміни в структурі мейнстриму, альтернативні напрями економічної теорії, специфіка альтернативності, взаємозбагачення методів дослідження, теорії посилення економічної ролі та функцій держави, внутрішні й зовнішні чинники розвитку економічної науки, національна специфіка економічних теорій.
Рекомендована література
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний мейнстрим: за і проти“ на сторінці 2. Приємного читання.
