| Форма | Індивід | Технологія | |||
| Поведінка | Відносини | Особистість | |||
| Ринок | Основний мотив - максимізація особистої вигоди агента | 1. Потенційно рівні один од- ному автоном- ні агенти, які координуються через механізм цін. | 1. Тільки самостійне навчання в процесі ринкових трансакцій. · 2. Автоном- | Виробляються або створю- ються, щоб підвищити індивідуальну продуктив- ність агента | |
| 2. Відносини від нейтраль- них до воро- жих (війна всіх проти всіх) | ні індивіди, якими ру- хають осо- би стіс ні інтереси | ||||
| Фірма | Виникає до- датковий мо- тив - участь у колектив- ному процесі · (фактори самореаліза- ції- ефектні стани) | 1. Координація через верти- кальні (ієрар- хічні) і гори- зонтальні · (всередині команди) зв'язки. · 2. Виникнення емоційних ефектів (сто- совно групи) | 1. Набуття індивідом фірмово- специфічних знань і до- свіду. · 2. Індивіди лояльні до уподобань групи і гото- ві поділяти її цілі | Виробляються або створю- ються, щоб підвищити колективну продуктив- ність агентів |
Особливість ринкової організації (низьке горизонтальне планування, невисока швидкість навчання й обміну досвідом і т. ін.) обмежують можливості створення специфічних ресурсів (джерела високої продуктивності) на ринку. У ринковій системі на "стиках" технологічних стадій виробництва виникають так звані динамічні трансакційні витрати, які включають витрати переконання під час переговорів, координації і навчання зовнішніх постачальників в умовах економічних змін та інновацій. Успішне вирішення проблеми нагромадження особливих ресурсів, які забезпечують високу продуктивність, у подібній ситуації можливе лише у разі зміни мотивів, цілей і способів інтеграції агентів, тобто заміни ринкових відносин на організаційні (створення фірми).
Оскільки ресурси, які використовуються фірмою, стають колективними, то її учасники не можуть повертатися до ринкових відносин і ці ресурси можуть нагромаджуватися і функціонувати як джерела високої продуктивності тільки всередині фірми. "Колективність" означає, що кластер ресурсів, які забезпечують особливу продуктивність і стійкі конкурентні переваги фірми, не можна розділити на здібності її учасників. Вилучення будь-якої ланки "колективності" відображається на особливій продуктивності фірми, а це означає, що координація через ринковий механізм не в змозі її підтримувати. Проте має існувати внутрішньофірмовий механізм, який робить об'єднання індивідів у фірму дійсно безповоротним.
Організаційною інтеграцією (міжособистісний процес, який прив'язує свідомість і волю індивідів до певної команди) є участь агентів фірми у "плодах" організації (виникає як результат особливої продуктивності), що включає крім стабільної достатньої зарплати можливість кар'єрного зростання (з відповідним підвищенням доходів і статусу) та соціальні гарантії (стабільність і довгострокова зайнятість, поліпшення умов праці та ін.). Названі елементи утворюють основу мотиваційної системи фірми, що функціонує як елемент механізму, який забезпечує незворотність організаційних відносин26.
Нова інституціональна економічна теорія, розкриваючи мотиваційну систему, зводить усю різницю між ринком і фірмою до відмінностей у них26. На думку її представників, стимул це щось зовнішнє для індивідів, а мотивація суб'єктів виникає більше на основі раціональної оцінки системи цих стимулів, і при виборі суб'єктів не може бути ефектів або особливих цінностей, які не пов'язані з раціональною оцінкою вигоди від участі в контрактних відносинах "тут і тепер". Тому якості індивіда після входження до організації не змінюються, він залишається настільки ж опортуністичним, тільки його опортунізм обмежується. Ресурсна теорія, навпаки, недооцінює значення системи мотивацій учасників організації, роблячи акцент на створенні і накопиченні технологічних знань і на реконфігурації знань і досвіду, які тісно переплітаються із мотивацією суб'єктів27.
Мотиваційна система, на думку П. Лукші і М. Білоусенка, є незмінним елементом механізму незворотної трансформації, заміщення ринку фірмою, оскільки не просто обмежує прояв опортунізму, а й ліквідує його джерела, замінюючи їх іншими відносинами між людьми в організації. Фірма створює сильніші порівняно з ринком стимули і мотиви для своїх учасників, щоб утримати разом протягом довгого періоду надто різних суб'єктів і отримати особливий продукт, який не може з'явитися в умовах ринкових торгів між автономними індивідами28.
Жорсткий організаційний "каркас" фірми, який ще називають її "технологічною структурою", формується в процесі певного і цілеспрямованого визначення технологій (системи поділу праці), формування ієрархії управління і створення мотиваційної системи. Утворення такої структури дає можливість реально володіти визначеною внутрішньою цілісністю й узгодженістю, а набір відносин, які використовуються у фірмі, та мотиваційних схем відрізняється від тих, які застосовуються на ринку.
Отже, ресурсна теорія фірми дає можливість ураховувати і персональні якості її учасників, і характер відносин між ними, що є важливими факторами інтеграції фірми, підвищення ЇЇ конкурентоспроможності, забезпечення необхідних темпів зростання. Крім сукупності трансакцій, на чому наголошують представники неоінституціоналізму, будь-яка фірма - це також система зв'язків між індивідами. Щоб ефективно брати участь в організаційному процесі, учасники мають діяти в єдиному "смисловому полі", наголошують представники організаційної теорії (К. Вайк, Г. Бейтсон та ін.)м. Тому для накопичення "організаційно-специфічних знань" і можливостей внутрішньо-організаційної кооперації важливі особистісні характеристики агентів, оскільки передання знань завжди відбувається на між* особистісному рівні. Єдність поглядів сприяє формуванню висхідних цінностей систем, що підвищує ефективність взаємної координації учасників фірми.
Не менш значним аспектом внутрішньофірмової динаміки є формування вказаної емоційної прив'язаності людей у групових взаємовідносинах, які підкріплюються ("склеюють" індивідів) участю у розподілі результатів загальної діяльності всіх членів організації. Фактори взаємної прив'язаності формує специфічний внутрішньофірмовий ресурс, який має самостійну цілісність для створення конкурентних переваг організації:
• відповідальність за власну ділянку роботи;
• реальне відчуття причетності індивіда до організаційних процесів;
• зростання довіри у внутрішньофірмових трансакціях.
Тісні зв'язки між індивідами посилюють ефект організаційного навчання і розвиток організаційно-специфічного знання. За ная вності позитивного ефекту підвищується потенціал колективного вирішення проблем, особливо творчого характеру. Разом із тим стійкі зв'язки між учасниками організації можуть і негативно впливати на конкурентні переваги фірми - неспроможність вчасно позбутись "неправильних людей" або непотрібних ресурсів як у сімейних фірмах, так і в корпораціях.
Крім того, ресурсний підхід повертає фірмі особливу роль інтегратора організаційно-специфічних знань, яку ринок здійснювати не в змозі. Заміщуючи собою ринкові трансакції, фірма створює унікальне інституціональне середовище і набір пов'язаних з нею ресурсів, які відтворюються тільки у цілісності. А "організаційна специфічність" (здатність до побудови відносив та інші командні навички, "явні" і "неявні" знання) формується на перетині "технологічної структури (технології, мотиваційні схеми, керуючі структури) і "соціальної активності" (довіра і готовність до співробітництва, обов'язки, спільне навчання і творчість).
Основні терміни і поняття
Технологічна структура, соціальна активність, організаційно-специфічні ресурси, ринкові трансакції, колективність, "людський вимір" фірми, мотиваційна система, "явні" і "неявні" знання, ресурси фірми, соціальний "клей", динамічні трансакційні витрати, внутрішньофірмовий механізм, трансакційна парадигма.
Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм“ на сторінці 2. Приємного читання.
