Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

Сучасні економічні теорії

Шумпетер не лише сформулював теоретичні положення і виробив методологічні підходи, на основі яких передбачив багато процесів, що й зумовило його визнання. Головне те, що він розробив теоретико-методологічні засади, на основі яких ми мусимо розкривати особливості тих чи інших соціально-економічних процесів на сучасному етапі. І дуже добре робить цитований вище автор, коли, спираючись на теоретично узагальнені поняття, введені Шумпетером, - "новатор" - "консерватор", розкриває те нове, що народилося в наш час. Так, автор вважає, що Шумпетер дещо однолінійно розглядає проблему зростання "новаторів", тоді як у сучасній економіці структура джерел їх зростання ширша. Тому ефективна економічна політика має бути спрямована не лише на створення умов для новацій та новаторів, а й на підтримання стабільності в країні, щоб не допустити зростання безробіття з його негативним впливом на соціально-економічний розвиток, а також і на зростання "новаторів"26.

О. Сухарєв вважає, що ідея "творчого руйнування" поступово втрачає колишню "теоретичну могутність", оскільки в нових економічних умовах процеси глобалізації привели до того, що спад ділової активності може супроводжуватися домінуванням конкретної країни і впровадженням нових технологічних розробок у виробництво при скороченні зайнятих у високотехнологічних галузях. Таке можливе за умови, що зв'язок "новатор - консерватор" зазнає локального розриву, тобто перестає бути залежним від ресурсної бази "консерватора".

Як видно, ідеї Шумпетера стали основою аналізу і розкриття особливостей взаємодії зв'язку "новатор - консерватор11 у сучасних умовах* У цьому їх неоціненна значимість, бо саме підходи Шумпетера визначили і напрям, і інструментарій реалізації людського фактора. "Нова модель системи "новатор - консерватор", - пише О. Сухарєв, - може бути основою розробки більш гнучкої економічної політики, спрямованої на стимулювання появи у господарському полі певних стилів поведінки агентів, пов'язаних із низькими витратами трансакцій, а також на забезпечення певного їх поєднання, найбільш продуктивного для соціального розвитку"27. Це - дуже переконливий доказ життєвості та ефективності шумпетерівської методології. Адже саме він "знайшов" і обґрунтував поняття "новаторів" - когорти людей, яка є генератором науково-технічного прогресу, визначив важливий напрям діяльності держави і корпорацій: створення сприятливих умов для розгортання руху новаторів і стимулювання їхньої діяльності. Це важлива умова науково-технічного та соціально-економічного прогресу країни.

Важливою складовою еволюційної економічної теорії є вчення про інноваційний тип економічного розвитку. Як відомо, неокласична школа не займалася дослідженням проблем науково-технічного прогресу. Вона зосереджувала свою увагу на аналізі умов довгострокової рівноваги економічної системи, а фактор техніки і технології вважався чимось заданим. Навіть кейнсіанство приділяло головну увагу проблемам макроекономічного регулювання, як правило, короткочасного періоду і не надавало належної уваги проблемам довгострокового економічного розвитку, серед яких техніка і технологія відіграють вирішальну роль. На цьому фоні в усій величі виділяється постать Й. Шумпетера, який своїм розумом осягнув особливості нової епохи, коли науково-технічний прогрес став головним джерелом економічного зростання. Тому він, на відміну від класичної і неокласичної шкіл економічної теорії, зробив науково-технічний і техніко-економічний прогрес об'єктом свого дослідження і на цій основі відкрив і обґрунтував якісно новий тип економічного розвитку - інноваційний, який породжений новою епохою, епохою перетворення науково-технічного прогресу у вирішальний фактор економічного зростання.

Запорукою успіху було те, що він відкинув методологію ортодоксії, за якою економічний розвиток трактувався метафізично як щось застигле, однорідне, стійке і незмінне. Як родоначальник еволюціонізму він бачив навколишній світ у процесі розвитку і змін, нестійкості і т. ін. Він виводив економічну рівновагу з науково-технічних, технологічних змін, що дало можливість розкрити неминучість порушення рівноваги, стабільності, оскільки нові технології і створювані на їх основі нові товари неминуче пов'язані з "творчим руйнуванням", вони витісняють старі продукти виробництва, зумовлюють структурні зміни в економіці.

Інноваційна політика Шумпетера ввібрала в себе напрацювання таких визначних економістів, як М. Туган-Барановський і М. Кондратьев, які зробили значний внесок у пізнання характеру суспільно-економічного розвитку. М. Туган-Барановський показав, що циклічний характер розвитку економіки визначається закономірностями циклічного відтворення основного капіталу, що це не якісь зовнішні фактори, а внутрішні властивості економічної системи, яка потребує для свого розвитку нової техніки і технології. Ідеї М. Туган-Бара-новського набули подальшого розвитку в теорії "довгих хвиль" М. Кондратьєва, цикл яких охоплює більш як півстоліття. Чинники "довгих хвиль" втілені у технічних винаходах, у їх широкому застосуванні.

Ці роботи показали, що науково-технічний прогрес - це не щось зовнішнє стосовно економіки, а її внутрішній "мотор", ЇЇ "локомотив". Заслуга Шумпетера полягає в тому, що він, спираючись на ці теорії, розкрив внутрішній механізм технологічних змін, створив цілісну теорію інноваційного типу розвитку. Саме Шумпетер увів у науковий обіг категорію "інновація", розуміючи під цим не просто нововведення, а зміну технологи виробництва, вважаючи, що не кожне нововведення є інновацією, а лише таке, яке зумовлює вдосконалення технології, перехід її на новий, вищий ступінь.

Визначення інновації Шумпетер дав у роботі "Теорія економічного розвитку" (1912), де він ще її називає "новою комбінацією", розглядаючи як вищі якість та взаємозв'язки засобів виробництва, впроваджені у виробництво. В подальшому Шумпетер замінив термін "нова комбінація" на "інновацію", що визначило її довготривале життя в економічній науці. За Шумпетером вирізняється п'ять типів інновацій:

• 1) виробництво невідомого споживачам нового продукту з якісно новими властивостями;

• 2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого не обов'язково покладено нове наукове відкриття, а лише застосовано новий підхід до комерційного використання продукції;

• 3) освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни, незважаючи на те, чи існував цей ринок раніше;

• 4) залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів незалежно від того, чи існували ці джерела раніше;

• 5) введення нових організаційних та інституційних форм, наприклад, створення монопольного становища чи послаблення монопольного становища іншого підприємства.

Якщо узагальнити цю класифікацію, то ми побачимо, що перші два типи інновації мають форму продукту, а решта є процесом. Отже, ми можемо говорити, і це набуває вияву в практиці господарювання: "інновація - продукт" та "інновація - процес", між якими існують тісна взаємозалежність та взаємодія.

Й. Шумпетер розрізняв поняття "винахід" та "дослідження" і "розробки" та "інновації". На його думку, винахід - це ідеї, що є корисними для використання бізнесом, але не обов'язково використовуються; дослідження і розробки - це науково-технічна діяльність, що здійснюється як у виробництві, так і в державних чи громадських установах; нарешті, інновація - це комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва.

Створення Шумпетером теорії якісно нового інноваційного типу розвитку є визначним внеском в економічну теорію, що докорінно змінило традиційні уявлення про економічний розвиток, економічне зростання. Воно стало одним із вирішальних джерел подальшого поглибленого вивчення науково-технічного прогресу, навіть привернуло увагу представників неокласичної теорії до цих проблем. М. Абрамовиць, Є. Денісон, Д. Кендрік показали, що саме науково-технічне вдосконалення виробництва зумовило зростання валового національного продукту США темпами, вищими від сумарних темпів збільшення обсягів використаних ресурсів праці та капіталу. Р. Солоу в роботі "Технічні зміни та функція сукупного виробництва" (1957), відзначеній Нобелівською премією у 1987 р., підрахував, що збільшення удвічі валової продукції на одну затрачену людино-годину в США за період 1909-1949 рр. на 12,6 % досягнуто за рахунок зростання капіталоозброєності праці та на 87,5 % за рахунок технологічних змін. Це зумовило формування в останні десятиліття XX ст. особливої науки "економічної теорії технологічних змін". Отже, ідеї Шумпетера дали змогу поглибити дослідження науково-технічного прогресу, виявити в його системі особливу роль технології і на цій основі істотно збагатити вчення про закономірності соціально-економічного прогресу. Лауреат Нобелівської премії С. Кузнець вважав, що науково-технічна революція відкрила нову економічну епоху, для якої характерні прискорення зростання виробництва на душу населення, продуктивності праці, швидких структурних зрушень і перерозподіл діяльності від промисловості до сфери послуг, швидкий темп модернізації життя, посилення процесів міжнародної інтеграції національних економік і т. ін. Цей висновок знайшов підтвердження в процесі статистичного аналізу економічного розвитку 16 розвинутих країн за 120 років, який показав, що період 1951-1990 рр. суттєво відрізняється за характером і пропорціями розвитку від періоду 1870-1950 рр. Вражає, що Й. Шумпетер, завдяки прозорливості свого розуму, глибокій обізнаності в розвитку економіки і суспільства, зумів передбачити необхідність, роль і значення нового інноваційного типу розвитку, фактично породженого науково-технічною революцією, становленням нового інформаційного (постіндустріального) способу виробництва.

У працях Шумпетера тісно поєднуються дослідження внутрішньої динаміки економічної системи чи економічних систем із глобальними світовими економічними і соціальними процесами. У відомих працях "Соціологія імперіалізму", "Капіталізм, соціалізм і демократія" та ін. він розкриває складний процес руху цивілізації від феодалізму до капіталізму, хоча й не вважає, що це був болючий розлом, акцентує увагу на розвитку демократії, раціоналізації та підвищенні ролі індивідуума. Капіталістична цивілізація не тільки породжує нові економічні цінності, а й глибоко змінює поведінку індивідуума, що зумовлює усунення мілітаристських тенденцій, які, на його думку, успадковані від феодалізму. Він переконаний, що розвиток капіталізму неминуче породжує пацифізм і веде до поступового зникнення ворожих атавістичних проявів. Шумпетер приділяв значну увагу соціалізму, написав роботу "Рух до соціалізму". Він не бачив "нічого поганого у чистій логіці соціалізму", оскільки "фундаментальна логіка економічної поведінки-однакова й у комерційному, й у соціалістичному суспільстві"28. Модель соціальної еволюції Шумперета односпрямована: конкурентний капіталізм - трестівський капіталізм - соціалізм, вона побудована з урахуванням як дискретності, так і незворотності змін. Разом з тим Шумпетер бачив, що "сучасна демократія є продуктом капіталістичного процесу", проте, як це не дивно, недооцінював намагання людей брати активну участь у політичному житті і за капіталізму, і за соціалізму, що суперечило його ж теорії еволюційного розвитку. Замість класового підходу, який був досить поширений за його життя, замість протиборства, ідеологічного протистояння, яке визначило суспільне життя, стан і розвиток економічної науки, Шумпетер з позицій еволюційного підходу знаходить спільне у логіці економічної поведінки людей за різних систем, що, безперечно, є визначальним і в їхньому розвитку. І знову треба віддати належне глибині мислення Шумпетера, який в умовах першої половини XX ст., сповненої двома страшними світовими війнами і безліччю інших війн, був упевнений в усуненні мілітаризму і воєн та у розвитку пацифізму, тобто миру і мирного розвитку.

Отже, аналіз творчого спадку Й. Шумпетера яскраво свідчить, що всупереч ортодоксії та її догмам він здійснив науковий подвиг, створивши основи еволюційної економічної теорії, яка має універсальний характер і може "застосовуватися не лише для аналізу проблем довгострокового розвитку, а й для розв'язання завдань короткострокового типу як на мікро-, так і на макрорівні"29. Водночас становлення еволюційної парадигми економічної теорії висуває перед усіма школами і напрямами сучасної економічної теорії завдання, спираючись на теоретико-методологічні засади розроблені та обґрунтовані Шумпетером, наповнити її глибоким змістом шляхом широкого міжнародного співробітництва.

Основні терміни і поняття

Економічне новаторство, еволюційна економічна теорія, технологія виробництва, ортодоксія, "секторальний поділ теорії**, людський фактор, "новатор - консерватор", типи інновацій, науково-технічна діяльність, науково-технічна революція.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії
  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література