При симетричному розподілі переваг конкретного суспільного блага максимізація голосів виборців досягається у разі орієнтації на кількість суспільного блага - Я* переважає з погляду "медіанного виборця". Назва теореми пов'язана з тим, що позиція Я* відповідає медіані політичного спектра; іншими словами, варіанти Я < Я* і Я > Я* підтримуються однаковою кількістю виборців.
Для кращого розуміння теорії "медіанного виборця" розглянемо аналогію з теорією розміщення виробництва, яку використовує Е. Даунс. Візьмемо вулицю, де на однаковій відстані розташовано 100 будинків. Майбутньому підприємцю, який займається торгівлею, доцільно вибрати "медіанну" позицію для свого магазину на цій вулиці. Найкраща позиція розміщення магазину - будинок № 50. Якщо його конкурент розмістить магазин у будинку № 51, ринок буде поділено на дві рівні частини: 1)№ 1-50, яку буде обслуговувати перший підприємець; 2)№ 51-100 -другий (передбачається, що магазини продають ідентичні товари і єдиний критерій вибору магазинів для покупців полягає в його віддаленості від місця проживання). Але якщо припустити, що перший підприємець ухилився від "медіанної стратегії" (розмістив магазин у будинку № 20), а другий буде її дотримуватися, то перший підприємець опиниться у невигідному становищі, оскільки його покупцями будуть жителі будинків № 1-ЗО, а решта ходитимуть за товаром до його конкурента.
Перенесемо цю аналогію на рис. 9.5. Якщо Я = 100 і (?* = 50, то партії 1 доцільно заявити передвиборну платформу, яка орієнтована на надання 50 одиниць суспільних благ, а партії 2 доцільно анонсувати надання 51 одиниці суспільного блага. Тоді партія 1 отримує кількість голосів, які відповідають площі фігури ОМ Я*, а число голосів, отриманих партією 2, буде подано площею фігури Я*М0г Відхилення від орієнтації на "медіанного виборця" веде до втрати голосів. Якщо партія 1 анонсує надання кількості суспільного блага Я2* то її позиція стане привабливішою лише для тих виборців, які віддають перевагу виробництву суспільного блага не більше кількості <?я. Таким чином, партія 2 отримає кількість голосів, яка відповідає площі фігури Я^МЯ^ тоді як кількість голосів, отриманих партією 1, буде значно меншою, тобто відповідатиме площі фігури 0КЬЯя-(Аналогічний принцип справедливості й для прийняття рішень в умовах прямої демократії. При описанні розподілу переваг найбільші шанси бути прийнятим має варіант рішення, яке підтримують "медіанні" учасники голосування49.)
Як бачимо з графіка, справедливість теореми про "медіанного виборця" залежить від специфічної форми розподілу переваг виборців. Рис. 9.5 відображає випадок розподілу, коли в наданні суспільних благ, які розглядаються, так чи інакше зацікавлені всі виборці. Проте, коли суспільні блага для однієї групи виборців є одночасно антиблагом для іншої, виникає складніша ситуація.
Наприклад, місто А має проект будівництва порту, фінансувати яке передбачається за рахунок вилучення додаткового податку з усього населення країни. Для жителів міста А це, безумовно, суспільне благо, тоді як жителі міста В, де вже є торговий порт, згодні підтримати будівництво пасажирського порту в місті А, а будівництво там торгового порту буде для них анти-благом (оскільки новий порт складатиме конкуренцію їх власному порту).
Розподіл переваг електорату відображено на рис. 9.6.
Рис. 9.6. Бімодальнин розподіл переваг
Жителі міста В зацікавлені у будівництві пасажирського порту в місті А, витрати на який становлять^. Жителі містам, навпаки, зацікавлені у будівництві торгового порту (рівень витрат ЯЛ. Цілям максимізації кількості голосів виборців відповідає анонсування саме (модальних) обсягів надання суспільних благ, тоді як позиція "медіанного виборця*' Я* не є привабливою для однієї з партій.
Розподіл подібного типу називають бімодальним. (Поняття "мода" у статистиці означає значення досліджуваної ознаки, яка зустрічається у більшості випадків.) Оптимальні позиції партії за бімодального розподілу відповідають не "медіанній" позиції і?*, яка не забезпечує максимізації голосів, а модальним позиціям Я. і Я2. В ілюстрованому випадку перевагу матиме партія, яка анонсує обсяг витрат Я2 (наприклад партія 2). Водночас у партії конкурента (партія 1) немає стимулів анонсувати позицію, відмінну від Яі9 оскільки у протилежному випадку в боротьбу може втрутитися нова партія, яка витіснить партію 1 з-поміж лідерів.
Слід зазначити, що така обставина має значення, якщо виграш партії (наприклад, кількість отриманих місць у парламенті) пропорційний кількості отриманих голосів. Якщо діє принцип "переможець отримує все" (наприклад, при виборі конкретного кандидата на місце у парламенті або президентській посаді), багато залежить від конкретної процедури голосування (вибори в один чи два тури, умови, які необхідні для перемоги тощо). Проте правило про орієнтацію на модальну позицію зберігає силу (як у випадку, коли розподіл переваг виборців є унімодальним, але асиметричним). У загальнішому випадку - за полімодального розподілу переваг виборців - за підтримку виборців будуть конкурувати стільки партій, скільки локальних максимумів має функція розподілу переваг членів суспільства.
Таку модель ускладнює врахування кількості суб'єктів, які беруть участь у розробці рішень, а також мотивів їх поведінки. Саме вироблення політичних рішень моделюється у ринкових термінах, для чого вводиться категорія політичних ринків. Об'єкт їх обміну - заходи економічної політики і фактори політичної підтримки (голоси виборців, внески у передвиборні фонди, інші трансферні ресурси (у тому числі хабарі) та ін.). Суб'єкти - виборці, члени груп тиску, політики і чиновники (суб'єкти прийняття політичних рішень). Можна схематично відобразити взаємодію між ними (рис. 9.7).
Рис. 9.7. Схема взаємодій суб'єктів політичного ринку
У демократичній системі виборці делегують повноваження прийняття рішень про проведення економічних заходів політикам (1). Частину рішень політики приймають самостійно, впливаючи тим самим на добробут виборців (2), а частину делегують чиновникам (3), від рішення яких також залежить добробут виборців (4). У свою чергу групи тиску справляють вплив на рішення політиків і чиновників, надаючи їм специфічну підтримку (зв'язки 5 і 6) із метою домогтися вжиття вигідних для себе заходів (зв'язки 7 і 8). Складніша структура зв'язків включає також заходи політичної реклами, які здійснюються політиками і групами тиску з метою вплинути на позицію виборців (зв'язки 9 і 10).
За соціальним статусом група тиску переважно складається з економічних суб'єктів, об'єднаних загальними інтересами і здатних ефективно впливати на процес прийняття політичних рішень. її дії тим вагоміші, чим менше у ній "безбілетників". Для групи інтересів заходи економічної політики, які збільшують добробут її членів, є суспільним благом. Чим численніша група і нижчі виграші окремих її членів, тим нижчий у них стимул брати участь у витратах лобіювання вигідних для групи заходів. Наприклад, візьмемо дві групи людей - споживачів і виробників взуття. Введення мита на імпорт взуття призведе до програшу обох груп. Але для першої групи вони будуть надто малими, щоб об'єднуватись у групу тиску з метою лобіювання введення мита. Для другої групи введення мита передбачає значний виграш, причому чисельність їх набагато менша. Об'єднуючись у групу тиску, виробники здійснюють лобіювання, частіше за все пов'язане з трансфертами ресурсів на користь суб'єктів прийняття політичних рішень. Завдяки цьому в демократичному суспільстві можуть здійснюватися заходи економічної політики, які суперечать інтересам основної маси виборців, але вигідні для впливової групи тиску. У випадку протистояння двох груп (наприклад, виробники оснащення, які зацікавлені у підвищенні на нього імпортного мита, і представники галузей, що використовують це оснащення) найбільші шанси провести вигідний для себе курс економічної політики має група, яка може мобілізувати більший обсяг ресурсів для лобіювання; цей обсяг, у свою чергу, залежить від ресурсного потенціалу членів групи, що очікують для себе вигід ступеня прояву в групі "проблем безбілетників"4*.
Щодо політиків, то додатковим фактором їх перемоги на виборах стає обсяг внесків у їх передвиборні фонди, які надають групи тиску в обмін за обіцянку проводити вигідний для них курс економічної політики.
Чиновники є суб9єктами прийняття політичних рішень, яким політики делегують частину повноважень у конкретних сферах діяльності. Основою такого делегування є намагання використати вигоди спеціалізації, пов'язані з тим, що вирішенням специфічних проблем займаються компетентні співробітники державних органів. При цьому виникає "проблема довірювача-агента" - політики делегують чиновникам частину своїх повноважень, але мають обмежені можливості контролювати їхню діяльність. У рамках концепції, з якою виступив У. Нісканен47, пропонується, що виробнича функція державного агентства (тобто характер перетворень фінансових ресурсів, які отримуються агентством, у результаті його діяльності) відома тільки керівництву агентства. Обумовленість такого становища викликана тим, що результати діяльності агентства часто мають "всеосяжний" характер (постанови, доповідні записки та ін.). Водночас передбачається, що добробут чиновників залежить від розміру бюджету агентства: це відкриває можливості для збільшення винагороди, підвищення посадового статусу, покращання репутації І т. ін. Чиновникам на практиці вдається суттєво завищувати бюджети агентств порівняно з рівнем, який дійсно необхідний для виконання їхніх функцій. Такі аргументи відіграють істотну роль в обґрунтуванні тези про порівняльну неефективність надання суспільних благ державними органами, їх поділяє переважна більшість прихильників теорії суспільного вибору.
Вивчення поведінки виборців показує, що з погляду моделі раціонального вибору вони братимуть участь у голосуванні лише в тому разі, якщо очікувані вигоди перевищать очікувані витрати. Розмір очікуваних вигід дорівнює добробуту, який отримає виборець у результаті перемоги партії, що анонсує найсприятливіший для нього курс економічної політики, помноженому на вірогідність того, що голос саме цього виборця справить вирішальний вплив на результати виборів (додатковим множником може служити суб'єктивна оцінка виборцями вірогідності того, що партія буде виконувати свої обіцянки). Оскільки вірогідність "подати вирішальний голос" у більшості випадків надто мала, величина очікуваних вигід також стає незначною. Водночас витрати участі у голосуванні цілком відчутні (втрата часу, витрати на проїзд до виборчого округу, в ряді країн - витрати на реєстрацію виборців). Отже, можна зробити висновок, що раціональною є стратегія раціонального абсентизму (відмова від участі у виборах). З тієї ж причини передбачається, що виборці відмовляться здійснювати витрати придбання інформації про позиції конкретних партій (стратегія раціонального обскурантизму, або раціонального невідання)48.
Теорія суспільного вибору не має чіткої відповіді на питання, чому виборці все ж беруть участь у виборах. Наявні гіпотези зводяться до ролі ідеологічних переваг, комплексу "вболівальника", який підтримує різні партії зі "спортивного інтересу", або бажання виборців залишати незмінною демократичну систему як таку. Одночасно модель раціонального вибору дає змогу зробити емпіричні верифіковані прогнози стосовно того, що активність виборців зростатиме: 1) зі збільшенням "виборчого диференціала" (тобто оцінки перевищення вигід, пов'язаних із перемогою найбільш привабливих для виборців політичних сил, над вигодами, пов'язаними з перемогою переважної за ступенем привабливості сили); 2) зі зростанням невизначеності результатів виборів (що підвищує шанси виборця впливати на них); 3) зі зменшенням витрат голосування (наприклад, у зв'язку з проведенням виборів у спеціально для цього призначені вихідні дні). Крім того, уявлення про раціональний обскурантизм виборців дає пояснення високої ефективності заходів політичної реклами: в умовах, коли виборці не зацікавлені в самостійному пошуку інформації, пов'язаному з витратами, важливу роль відіграє інформація, отримана ними безкоштовно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорія політичної ренти“ на сторінці 2. Приємного читання.
