Для лікування судомної форми використовують також суміші Серейського (фенобарбітал, бромізовал, папаверину гідрохлорид, кофеїн-бензоат натрію, кальцію глюконат), Воробйова (фенобарбітал, дифенін, нікотинова кислота, глутамінова кислота, спазмолітин, кофеїн-бензоат натрію, глюкоза). Призначають також таблетовані засоби глюферал і паглюферал, які містять фенобарбітал, бромізовал, кофеїн-бензоат натрію, кальцію глюконат. При психічних пароксизмах показані нейролептичні засоби (аміназин, галоперидол, клопіксол, флюанксол, рисперидон, зипрекса, соліан), транквілізатори (радедорм, транксен, реланіум, сибазон, седуксен, тазепам), антидепресанти (амітриптилін, ципраміл, прозак).
При вегетативних пароксизмах застосовують суміш Громова, до складу якої входять седуксен, супрастин, кофеїн-бензоат натрію.
У комплексі лікувальних засобів поєднують препарати, які діють на всі патогенетичні ланки:
• а) протипароксизмальні;
• б) розсмоктувальні;
• в) дегідратаційні;
• г) такі, що справляють м'який стимулювальний вплив;
ґ) десенсибілізувальні;
д) полівітаміни, магне В6, берокка.
Призначають дієтотерапію та лікувальний режим.
Під час вибору протиепілептичних засобів насамперед ураховують тип епілептичного нападу.
Фінлепсин (фінлепсин-ретард), карбамазепін, карбасан доцільно призначати при тоніко-клонічних пароксизмах, бензонал — при парціальних моторних.
При абсансах ефективніші вальпроати, етосуксимід, триметин, при поліморфних нападах — активний натрію вальпроат, при психосенсорних — краще застосовувати фінлепсин, карбамазепін, карбасан.
Важливо враховувати особливості фармакокінетики протиепілептичних засобів. Так, якщо період піввиведення тривалий (доба й більше; фенобарбітал, дифенін, триметин, етосуксимід), терапевтичні концентрації в крові зберігаються в разі введення препарату 1—2 рази на добу. Протиепілептичні засоби з періодом піввиведення до 12 год вживають 3—4 рази на добу (гексамідин, бензонал і препарати вальпроєвої кислоти).
Щодо впливу на напади, то встановлено певні кореляції між дозою препарату і його концентрацією в плазмі крові.
| терапевтична | токсична | |
| Фенобарбітал | 20(10-40) | 50 |
| Дифенін | 10(3—24) | 20 |
| Карбамазепін | 4(2-6) | 8 |
| Етосуксимід | 40 (30—80) | 100 |
| Вальпроєва кислота | 40 (30—80) | 100 |
Часто токсичні концентрації протиепілептичних препаратів у крові перебувають у межах терапевтичних. Тому потрібно постійно цікавитися соматичним станом хворого, особливо змінами, пов'язаними з обміном вітамінів.
У разі ранкових нападів рекомендують призначати психостимулятори, що збадьорюють, перешкоджаючи іррадіації збудження з ЕВ.
При нападах уві сні, зумовлених недостатністю фази швидкого сну, призначають карбамазепін (карбасан) і дифенін у поєднанні з а-триптофаном (по 1,5—3,0 г 2 рази на добу).
Потрібно враховувати також вплив на ефективність терапії ендокринногенних чинників. Залежно від менструального періоду змінюється співвідношення естрогени — прогестерон, тому для корекції доцільно вводити прогестерон. Крім того, під час вагітності часто знижується концентрація протиеліптичних засобів у крові, і це теж треба враховувати.
За дисфункції щитоподібної залози зазвичай зростає епілептична активність, отож важливо нормалізувати її функцію. У разі гіпофункції залози порушується обмін речовин, тому призначають препарати кальцію, тиреокальцитонін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика“ на сторінці 2. Приємного читання.
