II. Типи гострого початку захворювання
Тип маніакальноподібного дебюту
Шизофренія починається переважно з раптового маніакальноподібного збудження. Хворий стає надто рухливим, балакучим. Його мислення нагадує “стрибання ідей". Однак збудження часто змінюється інертністю. Настрій при цьому нестійкий, з переважанням дратівливості.
Тип депресивного дебюту
Хвороба починається гостро, з депресії. Пацієнт стає малорухливим, часто виявляє мутизм, відмовляється від їжі, іноді імпульсивно прагне самогубства. Поведінка неприродна, непослідовна. Спостерігають парамімії.
Тип гострого деліріозного дебюту
Шизофренія може починатися як гостре захворювання, що нагадує екзогенний токсико-інфекційний психоз. За підвищення температури тіла виникає картина гострого збудження зі сплутаністю свідомості, деліріозними проявами, іноді — станом, який нагадує менінгіт. Однією з ознак, які свідчать про дебют шизофренії, є наявність кататонічних, а часом і гебефренічних симптомів. Такий початок шизофренічного процесу потрібно диференціювати від шизофреноподібного синдрому екзогенної етіології.
Тип епілептиформного дебюту
У низці випадків шизофренія починається з появи нападів, які мають характер епілептиформних, або запаморочних. За наявності загальної млявості й інертності у хворого періодично виникають пароксизми.
Варто зауважити, що в початкових стадіях шизофренії вищезазначені прояви дебюту захворювання можуть поєднуватися. Описані розлади можуть зникнути і виникнути знову, поступово або відразу оформитися в чітку клініку шизофренічного психозу.
КЛІНІЧНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ
Поділ шизофренії на підвиди через поліморфізм проявів ускладнений. Однак, щоб орієнтуватися в клініці хвороби, потрібно все-таки виділити ті основні типові різновиди, що їх спочатку описав Е. Крепелін, а потім Е. Блейлер. Більшість авторів згодні з виділенням гебефренічної, кататонічної, параноїдної та простої клінічних форм (типів) шизофренії.
Гебефренічна шизофренія дебютує зазвичай у юнацькому віці, часто — в період статевого дозрівання, рідше — пізніше і у виняткових випадках — в ранньому дитинстві.
Цей різновид шизофренії найчастіше розвивається поступово. Однак іноді гебефренія виникає у вигляді гострого психозу з проявами маніакальноподібного, тривожного або сплутаного збудження. Хворобливий стан досить швидко розгортається: безперервно або у вигляді небагатьох тривалих спалахів з подальшими короткочасними невираженими ремісіями. Переважно цей процес досить швидко призводить до дефекту особистості із значним її спустошенням і деменцією.
Основні симптоми гебефренії: різко виражена розірваність мислення, порушення конкретизації понять, емоційна тупість, блюзнірство. Поряд з тим, особливо в гострих стадіях захворювання, можуть з'являтися симптоми, характерні для інших форм
шизофренії, особливо кататонічної. Нерідко спостерігають змішану гебефренічно- кататонічну картину хвороби. Іноді хворі виявляють свідому доступність і навіть лагідні до оточення, однак поступово вони все більше поринають у свій власний світ, стають байдужими, недбалими.
Кататонічна форма захворювання найчастіше починається з гострого збудження, що супроводжується численними психотичними та руховими симптомами. Іноді картина розвивається підгостро, з депресивного стану, появи іпохондричних ідей, слухових галюцинацій і страхів. Зазвичай кататонія дебютує у віці 20—ЗО років, інколи — раніше, але рідко — пізніше. Після порівняно нетривалої гострої стадії часто настає період ремісії. Значно рідше безпосередньо за гострим спалахом процес набуває хронічного прогредієнтного перебігу. Найчастіше кататонія має вигляд періодичних гострих спалахів, які нерегулярно повторюються і супроводжуються нечастими ремісіями, поки процес не добігає кінця. Це характеризується появою великої кількості рухових симптомів, але менш вираженим розладом особистості, ніж у кінцевих стадіях при гебефренії. Ступорний акінез зі сповільненням, млявістю або скутістю, ригідністю м'язів може несподівано змінюватися кататонічним збудженням з гіперкінезами, стереотипними автоматичними рухами, вербігерацією, ехолалією, ехомімією та ехопраксією за наявності негативізму. Зазвичай кататонічне збудження є нетривалим, тоді як кататонічний ступор може зберігатися роками. Поряд із кататонічними явищами у хворих інколи спостерігають неврологічні симптоми, зокрема зміну форми зіниць. Розлади з боку вегетативної нервової системи бувають різко вираженими.
Паранощна шизофренія є однією з найчастіших форм цієї хвороби та, на відміну від перших двох форм, дебютує переважно в зрілому віці, нерідко після ЗО років. Вона має відносно повільний перебіг, процес розвивається поступово. Спонтанні ремісії спостерігають порівняно рідко.
Для параноїду характерні відносне осмислення поведінки, певне збереження емоційності та порівняно менш виражені прояви порушення послідовності мислення, особливо на початку хвороби. Але одразу викристалізовується виражений маячний світогляд з поступовим розвитком спочатку маячення стосунків, а пізніше або одночасно з ним — маячення переслідування, впливу, іпохондричного маячення, а іноді й маячення величі. З часом увага хворого все більше концентрується на власних галюцинаторно-маячних переживаннях, і він втрачає цікавість до реального життя.
Кінцеві стани при параноїдній формі шизофренії настають порівняно нескоро. При цьому розвиваються афективна тупість, уривчастість мислення, порушується конкретизація понять. Нерідко поведінка стає дивакуватою. Разом з деградацією особистості, що наростає, все більшою мірою проявляється аутизм з повною втратою цікавості до зовнішнього світу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи дебюту шизофренії“ на сторінці 2. Приємного читання.
