Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

Психіатрія і наркологія

Триседил (трифлуперидол, триперидол), як і галоперидол, справляє антипсихотичний (антигалюцинаторний і антимаячний) вплив. Особливо показаний у разі стійкого слухового галюцинозу. Середні терапевтичні дози — від 5 до 15 мг на добу. Застосовують препарат усередину або внутрішньом'язово 2—3 рази на добу. У психотропній дії триседилу поєднуються риси, що характерні для галоперидолу та мажептилу. Хворі стають жвавішими. їхній стан поліпшується поступово, іноді має відтінок ейфорії. Підвищується моторна та психічна активність.

Випускають триседил у таблетках (по 0,5 мг), флаконах (по 15 мл 0,1 % розчину) й ампулах (по 1 мл 0,25 % розчину).

Мажептил (тіопроперазин) має антипсихотичну активність, виявляє тропізм до кататоно-гебефренічної симптоматики, стримує прогредієнтність процесу, припиняє психотичні напади та резистентні до інших препаратів розлади. Застосовують у дозах від 1—5 мг до 60—80 мг на добу. Препарат може спричинити тяжкий нейролептичний синдром, гіперкінез, іноді — рухову розгальмованість, ненажерство, посилює статевий потяг. Випускають в ампулах та драже (по 1 і по 10 мг).

Піпортил — нейролептичний засіб із сильно вираженим (як у мажептилу) загальним антипсихотичним ефектом, а також редукувальним впливом на продуктивні галюцинаторно-маячні, ступорозні, субступорозні та інші розлади, в тому числі й на дефіцитарну шизофренічну симптоматику. Піпортил призначають як при гострих психотичних станах, так і для стримування прогредієнтних форм шизофренії з хронічним перебігом. Побічні ефекти такі, як і у інших сильних нейролептичних засобів. У низьких дозах (10—20 мг на добу) стимулює, а у збільшених (ЗО—40 мг на добу) посилює антипсихотичний ефект. Випускають у формі драже (по 10 мг), крапель (4 % розчин), а також в ампулах (по 10 мг). Має також пролонговану форму — піпортил-ретард (в 1 мл міститься 100 мг діючої речовини). Його вводять з інтервалом у 2—4 тиж.

Трифтазии (трифлуперазин, стелазин) найчастіше призначають при маячних розладах. Малі дози активізують стан при апатії, анергії, але спочатку іноді можуть посилити тривогу, маячіння, галюцинації. Призначають усередину та внутрішньо- м'язово. Терапевтичного ефекту досягають за добової дози 30—80 мг (у разі внутрішньом'язового введення дозу зменшують до 10—30 мг). Часто препарат зумовлює побічні екстрапірамідні прояви: м'язовий тремор, скутість та ін., тому лікування трифтазином часто поєднують із застосуванням коректорів (паркопан, циклодол та ін.). Випускає його вітчизняна фармацевтична компанія “Дарниця”.

Фторфеназин (флуфеназин, модитен, ліоген) має не лише антипсихотичну дію, а і таку, що “нормалізує поведінку”. Призначають препарат при психопатоподібних розладах.

Найпоширенішими є форми фторфеназину з пролонгованою дією (ліоген-ретард, модитен-депо, флуфеназин-деканоат). Після ін'єкції 0,5—1,0 мл 0,25 % розчину 1 раз на 2—3 тиж. в організмі зберігається досить висока концентрація препарату, що дуже важливо в разі проведення позалікарняної терапії. Іноді препарат призначають у вигляді таблеток (по 1, 2, 5 мг). Лікування починають з 2—5 мг, поступово збільшуючи дозу до 15—25 мг на добу. За тривалого лікування фторфеназином можуть виникати ускладнення у вигляді екстрапірамідних проявів, сонливості, зниження артеріального тиску.

Етаперазин (перфеназин, трилафон) має антипсихотичну і своєрідну стимулювальну дію. Призначають його при психотичних синдромах із галюцинаторно-маячною симптоматикою, кататонічному ступорі, апатоабулічних станах. Серед піперазинових похідних це один з найменш токсичних препаратів, поступається в цьому сенсі лише френолону. Екстрапірамідні побічні ефекти виникають тільки в разі застосування високих доз препарату або за органічної недостатності. Призначають етаперазин у дозах від 5—10 мг до 50—60 мг на добу, випускають у формі драже (по 4 і 10 мг), а також у пролонгованій формі (по 1 мл) в ампулах із вмістом 100 мг препарату в олії (трилафон-депо, перфеназин-енантат). Уводять препарат раз на 1—2 тиж.

Френолон (метафеназин) поєднує стимулювальну, седативно-транквілізувальну й антипсихотичну дію. Часто його призначають соматично ослабленим хворим із психічними порушеннями, а також при соматогенних психозах, у геронтологічній та дитячій психіатрії, оскільки він малотоксичний. Особливе значення френолон має для лікування фізично ослаблених хворих, які тривалий час відмовлялися від їжі, при кататонічних й інших станах. У дозах 5—15 мг справляє переважно стимулювальну дію, сприяючи редукції ступорозних, апатоабулічних, астенодепресивних розладів. У вищих (40—60 мг на добу) дозах френолон впливає на складнішу продуктивну психопатологічну симптоматику, завдяки чому його можна застосовувати при депресивно-маячних, депресивно-іпохондричних синдромах, особливо в разі непереносимості інших нейролептичних засобів. Випускають препарат в ампулах і драже (по 5 мг діючої речовини).

Пімозид (орап — тобто оральний антипсихотик) найчастіше використовують для підтримувальної терапії. Препарат виявляє тривалий рівномірний вплив як несильний антипсихотичний засіб, проте може спричинити екстрапірамідні розлади, тахікардію, безсоння. Вживають пімозид по 2 мг 1 раз на добу вранці. Випускають препарат у таблетках (1 і 4 мг).

Флуспірилен (ІМАП— тобто інтрамускулярний антипсихотик) — препарат пролонгованої дії. За спектром психофармакологічного впливу подібний до галоперидолу. Показаний флуспірилен при поліморфній субпсихотичній симптоматиці. Призначають препарат для підтримувальної терапії у вигляді ін'єкцій 1 раз на тиждень у дозі 1—3 мг.

Пенфлюридол (семап), як і флуспірилен, поєднує слабку антипсихотичну дію з незначним седативним впливом. Обидва препарати є похідними дифенілбутилперидину. Пролонгована дія пенфлюридолу зумовлена сповільненням обміну, тоді як флуспірилену — утворенням депо мікрокристалічної суспензії. Семап уживають усередину 1 раз на 7 діб. Випускають у формі таблеток (по 20 і 100 мг).

Сульпірид (еглоніл) поєднує властивості нейролептичних і тимоаналептичних засобів. Завдяки стимулювальному ефекту еглоніл переважно застосовують при млявості, загальмованості, анергії, іпохондричних розладах, депресії, у тому числі при гострих і хронічних психотичних і невротичних розладах, психосоматичних порушеннях. Оскільки препарат не має екстрапірамідних побічних проявів, його призначають також при психопатологічних станах, які розвиваються на тлі органічної недостатності або мають органічний генез. Препарат призначають при невротичних розладах у дозі 100—200 мг, а при психотичних — 200—1600 мг на добу. Випускають у формі таблеток (по 200 мг), капсул (50 мг), розчину для перорального вживання (0,5 %) і для ін'єкцій (100 мг).

Карбідин — препарат, психотропна дія якого спрямована вибірково на депресивно-параноїдний синдром. Завдяки вираженим психостимулювальним властивостям він ефективний також при апатоабулічних розладах. Застосовують карбідин і для лікування депресивних розладів при алкоголізмі. Призначають усередину та внутрішньом'язово в дозах від 12,5 до 100—150 мг на добу.

Зуклопентиксол (клопіксол) — похідне тіоксантену, сприяє швидкій і чіткій редукції психотичної симптоматики і маніакальних станів при шизофренії та інших психічних захворюваннях. Є дві форми препарату для парентерального введення: клопіксол-акуфаз і клопіксол-депо. Клопіксол-акуфаз застосовують для лікування гострих психозів у початкових стадіях і хронічних психічних розладів у фазу загострення. Найефективніший при психотичних станах з ажитацією, неспокоєм, ворожістю або агресією. Призначають препарат по 50 мг внутрішньом'язово на 2—3 доби, після чого пацієнта можна перевести на лікування пероральними препаратами або депо-формами. Останню ін'єкцію клопіксолу-акуфазу роблять разом з клопіксолом-депо. Випускають клопіксол-акуфаз в ампулах по 1 та 2 мл (50 мг в 1 мл). Клопіксол-депо (зуклопентиксол деканоат) застосовують для тривалого безперервного антипсихотичного лікування. Препарат дає змогу запобігти рецидивам, особливо в пацієнтів, які неретельно виконують лікарські призначення. Діапазон дозування становить 200—400 мг. Уводять препарат внутрішньом'язово через 2—4 тиж. Форма випуску: ампули по 1 мл (50 і 200 мг у 1 мл), таблетки зуклопснтиксолу гідрохлориду по 2, 10 та 25 мг.

Флюанксол (депіксол, флупентиксол) — похідне тіоксантену — має виражену антипсихотичну, активізувальну, анксіолітичну, антиаутичну дію. Підвищує настрій і стимулює психічну діяльність, перетворюючи апатичних і депресивних хворих із недостатньою мотивацією на більш комунікабельних і соціально активних. Призначають у таких дозах: до 3 мг на добу при депресивних розладах з тривогою, астенією й апатією; від 3 до 40 мг на добу — при галюцинаціях, маячінні, зокрема на тлі апатії, анергії та аутизму, понад 40 мг на добу — при психомоторному, маніакальному збудженні, вираженій ажитації.

Випускають препарат у таблетках по 0,5, 1, 5 мг і краплях (100 мг у 1 мл).

Флюанксол-депо (флюанксол деканоат) дає змогу проводити безперервну терапію, запобігати рецидивам, зокрема у хворих, які отримують лікування несистематично. Випускають препарат в ампулах по 1 і 2 мл (20 мг в 1 мл), а також по 1 та 5 мл (100 мг в 1 мл), у флаконах по 10 мл (20 мг в 1 мл).

Амісульприд (соліан) показаний при гострих і хронічних шизофренічних порушеннях, які супроводжуються вираженими позитивними (наприклад, маячіння, галюцинації) і/або негативними (емоційна тупість, небажання спілкуватися) симптомами, зокрема за переважання негативних розладів. Зменшує вираженість таких афективних симптомів, як депресивний настрій і загальмованість. При гострих психотичних станах призначають від 400 до 800 мг (максимально — 1200 мг) на добу за два вживання. Пацієнтам із переважанням негативних симптомів — від 50 до 300 мг на добу. Випускають у таблетках по 100, 200 та 400 мг.

Клозапін (лепонекс, азалептин) — похідне дибензодіазепіну, перший з антипсихотичних засобів, які називають атиповими, оскільки, на відміну від звичайних (традиційних, конвенційних, класичних), вони справляють мінімальний негативний вплив на екстрапірамідну систему і майже не зумовлюють нейролептичного синдрому та загального пригнічення, а також не впливають на вміст пролактину в крові. Отже, препарати зазначеної групи водночас з антипсихотичною дією сприяють соціальній адаптації хворих.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипсихотичні (нейролептичні) засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби
  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ