Галюцинації, своєю чергою, поділяють на зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, загального відчуття та комплексні (виникають у кількох аналізаторах). Зорові галюцинації можуть мати форму бачення окремих предметів різного ступеня чіткості (від неясного до чіткішого, ніж реальне), різної величини (мікро- або макроптичні), безбарвними або насичених кольорів. Зорові галюцинації інколи бувають множинними, коли хворий бачить групи людей, тварин, комах, фантастичні істоти, які є статичними або рухаються, трансформуються чи залишаються незмінними. Зміст зорових галюцинацій у хворих викликає жах або, навпаки, захоплює, вабить.
Слухові галюцинації надзвичайно різноманітні. Це можуть бути дзвінки, шум або розгорнуті монологи (словесні, або вербальні, галюцинації), діалоги, розповіді, що лунають згори, знизу, здалека чи зблизька. Зміст вербальних галюцинацій може бути нейтральним для хворого, приємним, заспокійливим або ж загрозливим, зловісним. Розрізняють коментувальні галюцинації (голоси, що вмовляють, висміюють вчинки, відчуття, думки хворого та критикують його) й імперативні (віддають накази, часто змушують виконати якусь небезпечну дію). Голоси можуть бути чоловічими та жіночими, знайомими або незнайомими, різнитися за інтенсивністю, тембром, з'являтися на певний час або бути постійними.
Нюхові галюцинації виникають у формі різноманітних уявних запахів різної інтенсивності, інколи приємного, але частіше неприємного характеру (дим, газ, гниття). Від нюхових складно відрізнити смакові галюцинації. Хворий відчуває не властивий для певної їжі смак, часто вкрай неприємний, отруйний.
У разі тактильних галюцинацій виникає відчуття повзання по тілу комах, ніби на шкірі або під шкірою з'являються якісь предмети.
До вісцеральних галюцинацій належить відчуття в тілі, частіше в животі, сторонніх предметів, живих істот, нерухомих чи таких, що пересуваються, зумовлюючи неприємне відчуття.
Тактильні та вісцеральні галюцинації треба відрізняти від сенестопатій — найелементарніших, які не мають характеру предметності, хворобливих відчуттів.
За ступенем складності розрізняють елементарні (прості) та складні (комплексні) галюцинації. У разі елементарних слухових галюцинацій (акоазми) хворий чує окремі невизначеного походження звуки, шум, свист, при зорових (фотопсії) — бачить іскри, смуги, дим, туман, за простих — перед хворим постає завершений образ, чути оформлені фрази. Складні (комплексні) галюцинації виникають у кількох аналізаторах і полягають в одночасному існуванні різних видів галюцинацій (зорових, слухових, тактильних, смакових, нюхових, вісцеральних).
Галюцинаторні образи, незалежно від того, якого аналізатора вони стосуються, можуть мати риси реальних, конкретних, чуттєво забарвлених уявлень. Такі галюцинації називають справжніми, за яких галюцинаторний образ проектується назовні, тобто сприймається як предмет або явище, що реально існує у зовнішньому просторі. поза тілом хворого. На відміну від цього псевдогалюцинації, хоча й сприймаються як досить конкретні та чуттєво визначені, не пов'язані з реальними предметами та явищами. Хворі сприймають їх не у зовнішньому світі, а всередині власного тіла, частіше в голові. Пацієнт повідомляє про особливі, нереальні голоси, образи, запахи, що містяться в ньому самому (“гніздяться в мозку”, “у шлунку”, “в кишечнику”). Хворі, попри суб'єктивний характер псевдогалюцинаторних образів, не мають сумніву щодо їхнього існування. На відміну від хворих зі справжніми галюцинаціями, такі пацієнти стверджують, що їхні голоси й образи є наслідком дії ззовні (“кимось пороблено”). У разі зорових псевдогалюцинацій хворі переконані: все, що вони бачать, “наврочено”. Виникають такі галюцинації за непотьмареної свідомості в суб'єктивному просторі власного тіла у вигляді поодиноких, множинних образів або сценоподібних картин різного ступеня чіткості.
Слухові псевдогалюцинації за змістом такі самі, як справжні, виникають у вигляді “вкладених” думок, голосів, які лунають у голові хворого.
Псевдогалюцинації нюху, смаку, тактильні та вісцеральні, на відміну від справжніх, супроводжуються відчуттям, що все це “пороблено”, нав'язано ззовні.
У разі кінестетичних (рухових, пропріоцептивних) псевдогалюцинацій хворі відчувають, що вони не можуть керувати власним тілом. Рухи відбуваються поза їхньою волею, ніби нав'язані ззовні. За мовленнєворухових псевдогалюцинацій у хворого з'являється відчуття, ніби його язиком хтось рухає, змушуючи вимовляти певні слова, фрази.
У психіатричній практиці спостерігають також пацієнтів з антагоністичними або контрастними галюцинаціями — галюцинаторним сприйняттям, що має порівняльний характер: “голоси” сперечаються, обстоюють протилежні точки зору.
Автоскопічні галюцинації— це такі, за яких хворий бачить поруч із собою власного двійника.
Гіпнагогічні галюцинації виникають під час засинання.
Гіпнапомпічні галюцинації спостерігають під час пробудження.
Галюцинації за типом порушень Шарля Боне — це галюцинаторні відчуття, що з'являються в уражених аналізаторах. Сліпий при цьому “бачить”, глухий — “чує” тощо.
Екстракампінні галюцинації— це такі порушення, коли образ виникає за межами поля зору. Наприклад, бачення Духа за спиною, який “переміщується”, коли хворий повертається.
Через вплив на поведінку при тяжкій психічній патології галюцинації мають особливе значення під час клінічної оцінки стану пацієнта. І, хоча хворі в більшості випадків схильні приховувати (дисимулювати) або заперечувати наявний обман сприйняття, їхня поведінка змінюється відповідно до галюцинаторних переживань. Незалежно від виду галюцинацій хворі стають надзвичайно зосередженими, заглибленими у внутрішній світ, ніби відключаються від реального життя. За наявності зорових галюцинацій очі недужого зазвичай широко розплющені, зосереджені на джерелі обману сприйняття, зіниці розширені, очні яблука нерухомі, голова, а іноді й тулуб схилені в бік галюцинаторного образу. У разі справжніх слухових галюцинацій голова та тіло хворого також повертаються в бік “джерела звуків”, обличчя стає зосередженим. Для слухових псевдогалюцинацій характерні заплющені очі, замислено підняте вгору обличчя або нахилена вбік голова. Хворий прислухається до чогось дуже важливого для себе, щось шепоче. За загрозливого характеру галюцинаторних переживань у пацієнтів спостерігають відповідний вираз обличчя, тенденції до агресії, самозахисту або втечі. Своєрідна міміка притаманна і хворим з обманами нюху та смаку: вони періодично затискають ніс, щоб не чути неприємного запаху, під час їди можуть від огиди спльовувати або ж відмовляються від їжі.
Стійкі галюцинації завжди свідчать про порушення психічної діяльності, тому в такому разі потрібно втручання лікаря-психіатра. Для різних психічних захворювань характерні певні види галюцинаторних переживань. Справжні зорові галюцинації найчастіше спостерігають при екзогенному психозі, інтоксикаціях, інфекціях, білій гарячці, травмах голови, пухлинах мозку, епілепсії. При епілепсії зорові галюцинації особливо яскраві та страхітливі. Вербальні, нюхові та смакові псевдогалюцинації частіше виникають при шизофренії. При алкогольному делірії переважно з'являються справжні мікрозоологічні галюцинації.
Сприйняття сигналів від різних органів чуття є матеріалом для сенсорного синтезу — пізнавального відображення навколишнього світу та власного тіла. Наслідком дезінтеграції такого синтезу є психосенсорні розлади — спотворене сприйняття власного тіла, простору, життєвих реалій, власної особи. До психосенсорних розладів належать метаморфопсії—спотворення величини чи форми предметів і простору. Усі предмети здаються хворому зменшеними (мікропсія), збільшеними (макропсія), видовженими, розширеними, скрученими (галопсія). За спотвореного сприйняття величини предметів зазвичай спостерігають зміни бачення простору, що здається вкороченим, коли всі предмети наближені, або ж нескінченно видовженим (поропсія). Предмети, що оточують хворого, можуть у його уяві неприродно переміщуватися (психічна алестезія). Метаморфопсія часто супроводжується автометаморфопсією — відчуттям спотворення форми та величини власного тіла. У цьому разі виникає хворобливе відчуття збільшення або зменшення розмірів і маси власного тіла, спотворення або зміщення його окремих частин (порушення “схеми тіла”). Інколи такі розлади виникають у формі уявлень про подвоєння або зникнення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
