Етіологія та патогенез пресенільних і сенільних психозів ще не з'ясовані. Є різні гіпотези щодо цього. Інволюційні психози намагаються пояснити віковими змінами функції ендокринних залоз, іншими соматичними розладами. Згідно з результатами клінічних спостережень, у пізньому віці психічні захворювання втрачають ендогенний характер.
Ці психози посідають особливе місце між екзогенними й ендогенними, оскільки спостерігають поєднання багатьох конституційних і ситуаційних психо- і соматогенних патогенетичних чинників.
Основними діагностичними критеріями зазначених психозів є такі:
• а) розвиток хвороби в певний віковий період (пресенільний або сенільний);
• б) своєрідна психопатологія (затяжний одноразовий напад тривожно-ажитованої або тривожно-маячної депресії, інтерпретивне маячіння з неповноцінним змістом, затяжний галюциноз);
• в) відсутність вираженого органічного зниження рівня особистості й недоумства, таких продуктивних розладів, як псевдогалюцинації, психічний автоматизм, маячення впливу.
Лікування га профілактика функціональних психічних розладів пізнього віку мають бути комплексними й індивідуальними. Старість — це не хвороба. Вона безперервна і починається від моменту народження. Точніше, ще в утробі матері. І завершується смертю.
Фізіологічне старіння - це постійний розвиток обмеження адаптації в оточенні. Передчасне старіння, що його спостерігають при сенільних і пресенільних розладах, свідчить про часткове або загальне прискорення темпу старіння людини. Це старіння полістіологічнс, коли біологічний вік людини випереджає календарний.
Запобігання передчасному старінню пов'язано з багатьма соціально-гігієнічними чинниками. Соціальний чинник передусім передбачає оздоровлення навколишнього середовища, характеру та режиму праці, відпочинку, харчування. Позитивне вирішення цих питань є запорукою ефективної профілактики передчасного старіння. За адаптаційно-регуляторною теорією, процеси старіння пояснюють нерівномірними змінами в різних ланках саморегуляції. При цьому на рівні клітини організм втрачає здатність до розмноження й оновлення, відбувається засмічення її частинками власної плазми.
Імунодефіцит — велика група захворювань, в основі якої — неповноцінна робота імунної системи щодо захисту організму від мікробів, вірусів, алергенів, пухлинних клітин. Ослаблюють імунітет щонайрізноманітніші чинники: білкова недостатність, голодування, нестача вітамінів, перевтома, травми, шкідливі звички, хімічні впливи на організм, дія іонізувального опромінювання, передозування деяких лікарських засобів тощо. Розлади в пресеніумі як прояв передчасного старіння — це теж вторинний імунодефіцит. Тому геріатричні препарати, що містять вітаміни, амінокислоти, макро- і мікроелементи, є засобами профілактики зазначеного процесу. У віці 40— 50 років їх потрібно вживати курсами по 3—4 тиж. (2—3 курси на рік), особливо в осінньо-зимовий період, а також у разі фізичної та розумової перевтоми, після хвороб. Полігіповітаміноз і дефіцит незамінних мікроелементів (міді, кобальту, магнію, марганцю) негативно позначається на багатьох обмінних процесах і на синтезі гормонів, тому 2 рази на рік варто призначати “Декамевіт”, “Юніфіт”, “Юнікап М” або “Юнікап Т” (по 1—2 таблетки на добу протягом 20—30 діб). Вітаміни, макро- і мікроелементи сприяють поліпшенню нейронних функцій, скоротливої здатності міокарда, секреторної та моторної функцій органів травлення, активізації процесів виділення ефіросірчаних кислот, зміцненню сполучної тканини, поліпшенню процесів регенерації та репарації крові.
Неспецифічним стимулятором захисних механізмів є ехінацея пурпурова. її препарати призначають по 20 крапель 3 рази на добу протягом 8 тиж. При цьому збільшується кількість гранулоцитів і Т-лімфоцитів. Рекомендують також застосування тимостимуліну, декарису та інших препаратів.
Ефективним геріатричним засобом, який стимулює всі функції організму, є апілак. Це маточкове молочко. Препарат містить 18 білкових речовин, комплекс вітамінів, амінокислот, мінеральних речовин. Апілак призначають по 1 таблетці 2 рази на добу (під язик) протягом 20 діб.
Рекомендують також застосування адаптогенів, анаболічних речовин, антирети- кулярної цитотоксичної сироватки, препарати плаценти, склоподібного тіла, алое. При клімактеричних неврозоподібних станах доцільно призначати комплексні психотропні засоби рослинного походження (Хомвіо-Нервін та ін.). Ефективною також є оксигенація (по 300—500 см3 кисню підшкірно, № 20).
Хворим з інволюційною меланхолією призначають антидепресанти (амітрип- тилін — до 200 мг, ципраміл — до 40 мг, прозак — до 60 мг на добу, золофт — до 150 мг на добу), нейролептичні препарати (терален, піразидол, еглоніл, флюанксол). При ажитованій депресії показані нейролептики седативної дії (клопіксол, риспери- дон, зипрекса, соліан, тизерцин, азалептин, сонапакс). Хворим із маячінням, якщо немає протипоказань, проводять електросудомну терапію (6—10 сеансів).
При інволюційному параноїді застосовують нейролептичні засоби (трифтазин, клопіксол, флюанксол, етаперазин, рисперидон, галоперидол, зипрекса, соліан у малих дозах). Показана інсулінотерапія, особливо в разі маячіння із сенестопатіями.
При функціональних психозах старечого віку рекомендують антидепресанти та нейролептичні засоби.
Пресенільні та сенільні деменції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пресенільні психози“ на сторінці 2. Приємного читання.
