Аментивний синдром. Після продромальних явищ на тлі виснаження з'являється аментивний стан. Хворі дезорієнтовані в навколишньому середовищі та власній особі. Унаслідок порушення мислення (синтезу) характерними для них є розгубленість, недоосмислення того, що відбувається. Міміка хворих виражає здивування в поєднанні з тривогою та страхом. Вони нічого не розуміють, озираються, вдивляються в різні предмети, обличчя людей. У них постійно виникають запитання: “Де я?” “Хто вони?” “Що відбувається?” Характерною ознакою є аментивний мовленнєвий безлад: висловлювання хворих непослідовні, фрагментарні. Інколи випадковий набір слів переривається невеселим сміхом, схлипуванням. Розлади сприйняття, на відміну від делірію, не є основними. Можуть виникати епізодичні слухові, нюхові та смакові галюцинації, рідше — зорові та дотикові. Хворі висловлюють окремі уривчасті маячні ідеї стосунку, переслідування, фізичного впливу. Рухове збудження має безладний характер. За редукції психічних розладів стає помітною фізична та психічна астенія з пригніченням настрою і розгубленістю.
Хореатичний синдром (синдром гострого маячіння) — найтяжчий прояв інфекційного психозу. Його спостерігають при септичних станах різного походження. Для хореатичного синдрому характерні ознаки деліріозного, онейроїдного й аментивного станів. Про зв'язок “гострого маячіння” з несприятливим перебігом інфекції писали С.С. Корсаков (1893), В.П. Сербський (1906), В.П. Осипов (1923), А.С. Чистович (1954), Б.Я. Первомайський (1977). Однак деякі психіатри (В. А. Ромасенко, 1967; О.С. Тиганов, 1982) захворювання, яке проявляється “гострим маячінням”, зараховують до фебрильної шизофренії, спровокованої інфекцією.
Хореатичний синдром виникає гостро ввечері або вночі. На тлі високої температури тіла розвивається психомоторне збудження з глибоким потьмаренням свідомості. Соматичний стан хворого тяжкий. Шкіра суха, бліда із землистим відтінком. Обличчя гіперемоване, білкові оболонки ін'єктовані, губи сухі з тріщинами та герпетичною висипкою. Язик сухий, вкритий сіро-коричневим нальотом. На тілі — петехії, синці. Спостерігають виражене фізичне виснаження. Маса тіла хворого катастрофічно зменшується. Самостійно такі пацієнти не їдять, довго тримають їжу в роті. Температура тіла сягає 40—41 °С, ЧСС — до 120—130 за 1 хв. Знижується артеріальний тиск. Тони серця глухі. Прискорена частота дихання. У крові — лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, немає еозинофілів, збільшена ШОЕ, підвищений рівень залишкового азоту. У сечі — збільшення кількості білка та відносної густини.
Зазначають психомоторне збудження в ліжку (яктація): хворі скидають постільну білизну, ковдру, скручують її, перевертаються, розмахують руками, опускають ноги. Рухи некоординовані, мовлення погано модульоване, розвивається хореатичний мовленнєвий безлад: хворі викрикують окремі слова, уривки фраз, які не мають смислового значення.
Якщо хворих не лікувати, їхній стан погіршується, відбувається зневоднення організму, можливий розвиток інтоксикації, пролежнів. Пацієнт може померти.
В останні десятиліття змінилися клінічна картина і перебіг інфекційних психозів. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема клінічним патоморфозом. Інфекційні психози мають затяжний перебіг. Це так звані протраговані психози (Н.Я. Дворкіна, 1975; Б.Я. Первомайський, 1977; О.С. Тиганов, 1978). За перебігом вони нагадують ендогенний психоз. Повільно розвиваються у хворих з млявим інфекційним процесом і мають гірогредієнтний характер з виникненням і наростанням продуктивної та негативної симптоматики.
Структура психопатологічної симптоматики, особливо за рецидивного перебігу інфекційних психозів, складна. Окрім описаних вище станів хвороба може проявлятися слуховими вербальними галюцинаціями, синдромом Кандинського—Клерамбо, сенестопатично-іпохондричним, паранояльним, парафренним, параноїдним синдромами. Спостерігають також афективні порушення: гіпоманіакальні стани, депресію з тривогою і страхом. При протрагованих інфекційних психозах можливі зміни особистості за органічним типом (О.С. Тиганов, 1978) з ендоформною клінічною картиною, що нагадує шизофренію. Але ця симптоматика проявляється на астенічному тлі за відсутності емоційного зниження. Патоморфологічною основою протрагованих інфекційних психозів є енцефалопатія без активного запального процесу. Виникнення і розвиток цих психозів зумовлено додатковими шкідливими чинниками (інфекція, інтоксикація, психічні травми тощо). Дефектно-органічні стани інфекційних психозів супроводжуються органічним психосиндромом зі зниженням критики, лакунарною або тотальною деменцією, епілептиформним і синдромом Корсакова.
Психічні розлади при енцефаліті
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями“ на сторінці 2. Приємного читання.
