Параноїдний психоз характеризується справжніми і несправжніми зоровими та слуховими галюцинаціями, ознаками синдрому Кандинського—Клерамбо.
Галюцинаторно-параноїдний психоз може мати парафренну структуру з фантастичністю галюцинаторних і маячних переживань.
Кататонічний психоз спостерігають рідко. У його клінічній картині домінує субступорозна симптоматика з негативізмом і мутизмом, гебефренічністю, імпульсивним збудженням зі стереотипіями, агресивністю.
Затяжні епілептичні психози супроводжуються зменшенням кількості або припиненням нападів і нормалізацією ЕЕГ-картини. Стійкі порушення психіки у сфері характеру й інтелекту вважають специфічно епілептичними і розглядають як важливу діагностичну ознаку епілепсії. Порушення характеру вирізняються полярністю емоційно-вольових реакцій. Спостерігають звуження кола інтересів, егоцентризм, експлозивність та агресивні дії з актами жорстокості, приниження та солодкою догідливістю. Хворим властива підкреслена акуратність, нерідко — карикатурний педантизм щодо порядку в своєму домі, на робочому місці. Улесливість, підвищена чутливість і ранимість, солодкість поєднуються зі злостивістю та недоброзичливістю.
Зміни в інтелектуальній сфері починаються з появи ознак повільного мислення та застрягання. Згодом погіршуються пам'ять і абстрактне мислення, приєднується олігофазія.
Розрізняють такі типи епілептичної деменції:
• а) амнестично-олігофазична — розлад пам'яті, олігофазія, зниження інтелекту, тугорухомість мислення (формується переважно при епілепсії з частими судомними нападами);
• б) афективна — експлозивність, егоцентризм, дисфоричні стани. Характерна для хворих з епізодичним епілептичним психозом і психомоторними (“скроневими”) нападами;
• в) паралогічна — стійке параноїдне маячення (ідеї ставлення, переслідування, величі, іпохондричні та ін.).
Діапазон змін особистості при епілепсії щонайширший — від легких характерологічних до глибоких проявів деменції. Характерологічні відхилення у більшості хворих настають після виникнення пароксизмів, але можуть проявлятися і до появи нападів унаслідок епілептичного процесу, який не мав пароксизмального прояву на початку хвороби.
Перебіг епілепсії у більшості хворих характеризується повільною прогредієнтністю пароксизмальної та дефектної симптоматики. Стійкі епілептичні зміни характеру й інтелекту настають через 10—20 років після початку хвороби приблизно у 24 % хворих.
У перебігу епілепсії можуть бути виділені початкова стадія і стадія розгорнутих ознак епілептичного процесу. У цей період майже у 80 % випадків помічають безсудомні пароксизм", запаморочення, головний біль, нічні страхи, сноходіння, сноговоріння, психосенсорні розлади, енурез. Ці ознаки можуть бути виявлені за кілька років до появи судомних пароксизмів. У 20 % хворих першою ознакою є великий або абортивний судомний напад. У період стадії розгорнутих проявів хвороби судомні напади поєднуються з безсудомними пароксизмами. При цьому на один судомний пароксизм може припадати десяток безсудомних.
Типи перебігу епілепсії залежать від особливостей початку, форми та частоти пароксизмів, особливостей, які передують хворобі, з індивідуальною реактивністю й компенсаторними механізмами, адекватністю процесу реабілітації.
Безперервно-прогредієнтний тип характеризується частими (до 15 на 1 міс.) поліморфними судомними нападами в поєднанні із безсудомними пароксизмами, стійкими порушеннями інтелекту, що наростають. Ефективність лікування таких хворих низька.
Середньо-прогредієнтний тип. Частота судомних пароксизмів — до 3 протягом 1 міс. Безсудомні пароксизми виникають рідко. Під впливом протиепілептичної терапії знижується частота пароксизмів і відносно зберігаються риси особистості. Зміни у сфері інтелекту й характеру розвиваються дуже повільно. Реабілітаційний ефект за цього типу перебігу хвороби дуже високий.
Ремітивний тип характеризується терапевтичними ремісіями та високим рівнем соціальної адаптації. Пароксизми бувають рідко (до одного протягом 1 міс.).
Стаціонарний тип. Адаптація не порушена, практично не змінені психічні процеси. Напади виникають рідко (1—3 на рік). Лікування таких хворих неефективне.
Тип із млявим перебігом. Судом не буває, темп інтелектуальних процесів помірно сповільнений. Хворі звертаються до лікаря з приводу соціальної дезадаптації.
Клінічні форми епілепсії:
• 1) судомно-спастична. Починається у віці 5—30 років. Переважають великі судомні напади. Епілептичним статусом ускладнюється рідко. Епілептичні психози спостерігають нечасто, переважно після серії судомних нападів. Зміни психіки інтенсивні: досягають деменції за амнестично-олігофазичним типом;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)“ на сторінці 2. Приємного читання.
