Хворобливі переживання закарбовуються в пам'яті чіткіше, ніж реальні події.
Деліріозний синдром спостерігають при інтоксикаційних, симптоматичних психозах, нейроінфекціях, епілепсії.
Онейроїдний синдром (від грец. oneiros — сон, eides — подібний, схожий) — потьмарення свідомості з напливом фантастичних уявлень, які виникають мимоволі. За змістом це змінені фрагменти баченого, прочитаного, почутого, пережитого, що переплітаються з реаліями життя. Хворий переживає картини фантастичного, надприродного змісту, що нагадують сновидіння. Мов у калейдоскопі, вони змінюють одна одну в певній послідовності. Одна подія ніби випливає з іншої (сценоподібні).
З розвитком синдрому формується стан маячного настрою. Повсякдення хворий бачить зміненим, незрозумілим і зловісним, іноді воно набуває вигляду “грандіозної катастрофи”. Розвивається емоційне напруження, інколи — відчай. У хворого виникають маячні ідеї переслідування, інсценування особливого значення, інтерметаморфози. Пацієнт розповідає, що навкруги все відбувається, як у кіно або спектаклі, і він бере участь у цьому або стає глядачем. Інколи одні особи перетворюються на інших, деколи ця мімікрія поширюється і на предмети. Періодично виникають психомоторне (патетичне) збудження або, навпаки, загальмованість (онейроїдний ступор), афективні розлади (депресивні або маніакальні). Спостерігають подвійне орієнтування як у навколишній ситуації, так і у власній персоні. Відбувається перевтілення “Я” хворого, зникає протиставлення власного “Я” ситуації, яку він переживає. Пацієнт частіше нерухомо лежить із застиглим, іноді захоплено-екстатичним виразом обличчя. Інколи він надто збуджений.
Редукція симптомів онейроїду відбувається поступово. Хворі відтворюють фрагментарно або досить детально зміст психопатологічних розладів. Розвивається амнезія на події, що відбувалися реально.
Онейроїдний синдром супроводжує інфекційні психози, шизофренію, епілептичні та симптоматичні психози, органічні ураження головного мозку.
Аментивний синдром (від лат. а — префікс, який означає “заперечення, відсутність ознаки або якості” + mens — розум, мислення) проявляється грубим порушенням орієнтації (ало- й автопсихічна дезорієнтація), розгубленням, інкогерентністю мислення, неможливістю цілісно осмислити навколишній світ (не здатний до синтезу). Мовлення хворого непослідовне, безладне (аментивний мовленнєвий безлад), без інтонації. Він згадує події з минулого життя, в яких складно простежити смислові зв'язки. Поняття мають конкретний, повсякденний зміст і залежать від афективного стану. Інколи мовлення хворого переривається короткочасним невеселим сміхом або схлипуванням (виснаження). За висловлюваннями пацієнта можна зробити висновок про те, що він перебуває в стані афекту недомислення та неспроможності. Вступити у мовленнєвий контакт із хворим практично неможливо. Повного прояснення свідомості при аменції не відбувається.
Для аментивного синдрому характерні галюцинації, переважно слухові, й уривчасті маячні ідеї персекуторного змісту. У деяких випадках спостерігають психомоторне збудження.
У разі тимчасового ослаблення аментивного потьмарення свідомості хворий заспокоюється, стає не таким балакучим, але помітні його виснаження та пригнічення. Після виходу зі стану аменції в пам'яті не залишається спогадів про хворобу або вони зберігаються фрагментарно. Чітко виражена астенія супроводжується виснаженням, кволістю, дистимічним настроєм, плаксивістю, дратівливістю, гіперестезією (емоційно-гіперстенічна слабість).
Аменцію першим описав Т. Мейнерт (1881) під назвою “гостра галюцинаторна сплутаність”. Чимало сучасних психіатрів заперечують самостійність існування аменції, вважаючи її різновидом делірію.
Найчастіше аменція розвивається під час гострих і протрагованих симптоматичних (інфекційних) психозів, психозів виснаження. Це свідчить про несприятливий перебіг основної недуги.
Аменція може перейти в стан оглушення і delirium acutum (“гостре маячення”).
Синдром гострого маячення, хореатичний синдром. Розвиток цього синдрому починається з продромальних явищ, які тривають годинами, інколи — кілька діб. Хворі скаржаться на нездужання, головний біль, розлади сну із жахливими сновидіннями. Настрій таких пацієнтів примхливо-пригнічений або розчулено-оптимістичний.
У період повного розвитку хворобливих розладів у клінічній картині домінує некоординоване рухове збудження в межах ліжка — гіперкінези (хореатичні, атетоїдні, міоклонічні), клонічні та тонічні судоми, жувальні рухи. Мовлення хворого незв'язне. Збудження змінюється адинамією, що свідчить про погіршення стану. Потьмарення свідомості за типом глибокої аменції, або оглушення, супроводжується окремими галюцинаціями та маячними висловлюваннями з тривожно-депресивним афектом або страхом.
Спостерігають значні вегетативні розлади, зневоднення, що супроводжується олігурією. Знижується вміст калію в плазмі крові, розвиваються азотемія, лейкоцитоз зі збільшенням кількості нейтрофілів. Значно знижується маса тіла хворого, аж до кахексії.
Характерний зовнішній вигляд хворого із хореатичним синдромом: загострені риси обличчя, запалі очі, сухі, засмаглі губи, сухий язик (обличчя Гіппократа), бліда шкіра, інколи із землистим або ціанотичним відтінком та численними синцями. Спостерігають підвищення температури тіла, інколи до 39—40 °С, тахікардію, тахіпное, зниження артеріального тиску.
Без адекватного лікування через кілька діб після початку такого хворобливого стану хворий може померти в стані гіпертермічної коми.
Хореатнчний синдром найчастіше спостерігають при фебрильній шизофренії, інфекційних психозах, септичних (післяпологових) станах.
Присмерковий стан свідомості розвивається раптово, пароксизмально і триває від хвилини до кількох годин або діб. При цьому звужується поле свідомості, коло сприйняття об'єктів стає обмеженим, нечітким, викривленим, фрагментарним. Усе знайоме хворий сприймає як уперше побачене. Збереження автоматизму забезпечує зовнішню упорядкованість поведінки, зв'язок і послідовність дій.
При цьому синдромі глибока дезорієнтація супроводжується розвитком зорових, слухових та інших галюцинацій страхітливого характеру, гострим, чуттєвоподібним уривчастим маячінням стосунку, отруєння, переслідування, афектом туги, злості та страху, шаленим психомоторним збудженням. Такі хворі під впливом галюцинацій, маячних ідей і емоцій можуть убити або покалічити сторонніх людей, родичів, сприймаючи їх за ворогів. У стані гніву вони безтямно руйнують усе, що трапляється на їхньому шляху (живе та неживе), після чого засинають. Спогадів про цей період не лишається (амнезія). Пацієнти не пам'ятають не лише реальних подій, а і суб'єктивних переживань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синдроми патології ефекторно-вольової сфери“ на сторінці 2. Приємного читання.
