Лікування. Патогенетична терапія з призначенням спеціальної дієти (до її складу входять гідролізати, які не містять гістидину).
Галактоземія. Частота захворювання становить від 1:10 000 до 1:40 000 населення.
Р. Крутий і А. Вайнберг у 1961 р. у хворих на галактоземію виявили дефект ферменту галактозо-1 -фосфат-урицилтрансферази.
Етіологія і патогенез. При класичній галактоземії брак ферменту галактозо-1- фосфат-урицилтрансферази призводить до підвищення рівня галактозо-1-фосфат-га- лактози. За високої концентрації галактози спостерігають її виділення із сечею, а також утворення галактилу, що разом з галактозою спричинює катаракту. Нагромадження глюкозо-1-фосфату справляє гепатотоксичний вплив і зумовлює затримку розумового розвитку.
Клінічні прояви. Щойно новонароджений починає одержувати материнське молоко, в нього з'являються диспептичні розлади у вигляді блювання, проносу та зневоднення. Поступово розвиваються гепатоспленомегалія, цироз печінки, катаракта, відставання в розумовому розвитку, з'являються судомні посмикування. Повільно збільшується маса тіла.
Діагностика. Рівень галактози в сечі становить 2,0 г/л. В еритроцитах виявляють недостатність ферменту галактозо-1 -фосфат-урицилтрансферази.
Профілактика та лікування. Лікування галактоземії з раннього віку, вилучення з раціону молока і переведення на дієту без галактози сприяють поліпшенню фізичного стану дитини та запобігають прогресуванню недоумства. Для харчування рекомендують соєве молоко та інші продукти із сої, фрукти, овочі. Корисна також казеїнова дієта.
Фруктозурія — спадкова несприйнятливість фруктози. Захворювання описали в 1956 р. Ghambers і Pratt. Успадковується за автосомно-рецесивним типом. Частота його становить 1:40 000 населення.
Етіологія і патогенез. В основі розвитку фруктозурії — недостатність фруктозо-1-фосфатальдолази в печінці, що призводить до нагромадження в крові та тканинах фруктози і фруктозо-1 -фосфату, які справляють токсичний вплив, а також зумовлюють порушення процесу утворення глюкози з глікогену.
Клінічні прояви. Захворювання виявляють зазвичай у період підгодовування дитини фруктовими соками: з'являються блювання, відраза до соків і фруктів. Розвивається гіпотрофія. Спостерігають затримку фізичного розвитку, гепатомегалію, жовтяницю. Виникають гіпоглікемічні кризи. На цьому тлі сповільнюється розумовий розвиток дитини, що переважно досягає ступеня дебільності.
Діагностика. За допомогою проби Селіванова визначають вміст фруктози в сечі, а в крові — рівень фруктози та фруктозо-1 -фосфату (під час зазначеного захворювання вони високі).
Лікування. Призначають дієту з вилученням фруктових соків, фруктів, солодких овочів, меду та цукру.
Амавротична ідіотія, або хвороба Тея—Сакса, належить до недуг, які супроводжуються нагромадженням ліпідів. Частота її становить 1:250 000 населення. Успадковують амавротичну ідіотію за автосомно-рецесивним типом.
Етіологія і патогенез. Нездатність гексозамінідази А розщеплювати СМ2-ган- гліозид призводить до різкого підвищення (іноді в 100 разів) його рівня в клітинах головного мозку, а згодом і до їхнього руйнування. Мікрогліальні клітини проліферу- ють, набухають і переповнюються великими гранулами, що і зумовлює недоумство. Ті самі порушення в нервових клітинах сітківки швидко призводять до атрофії зорового нерва, різкого зниження гостроти зору, амаврозу, а також утворення в плямовій (макулярній) ділянці типової вишнево-червоної плями.
Клінічні прояви. Після 4—6 міс нормального розвитку дитини з'являються немотивований монотонний плач, млявість, адинамія. Таке маля нездатне тримати голову. Водночас виявляють підвищену реакцію на звуки (“старт-реакція”), що є ранньою ознакою недуги.
З часом з'являються ністагм, косоокість, нерівномірність зіниць, парези і паралічі кінцівок, підвищується м'язовий тонус, приєднуються тоніко-клонічні иароксизми. Через кілька місяців наростає недоумство до ступеня глибокої розумової відсталості (ідіотії).
Швидко знижується гострота зору, аж до повної сліпоти. Під час дослідження очного дна виявляють такі патогномонічні ознаки, як атрофія зорового нерва і вишнево-червону пляму в плямовій ділянці. Поступово фізичне виснаження досягає стадії кахексії. Хворі помирають у віці 3—4 років.
Лікування. Терапії не розроблено.
Основою профілактики амавротичної ідіотії є виявлення прихованих носіїв, а також проведення пренатальної діагностики за допомогою амніоцентезу.
Синдром Мартіна—Белла. В 1943 р. Аж. Мартін і Дж. Белл описали атипову розумову відсталість, проте лише в 60-х роках на цю патологію звернули увагу, а в 90-х її виділили в самостійну хворобу. Частота синдрому Мартіна—Белла становить 1 на 2000 новонароджених хлопчиків, серед хлопчиків із вираженою розумовою відсталістю — 6—10 %. Успадковується за рецесивним типом, зчепленим з поломками Х-хромосоми. Висунуто також гіпотезу про роль у генезі цієї недуги порушення формування або обміну сполучної тканини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями“ на сторінці 2. Приємного читання.
