Терапія. Тренінг ассертивності (вміння говорити “ні”), підвищення самооцінки за допомогою групової психотерапії.
Динаміка розладів особистості
Це певні тимчасові зміни у відносно постійних станах аномальних особистостей, які виникають протягом життя внаслідок підвищення чутливості до впливів зовнішніх чинників (психогенних, соціальних, соматогенних) і біологічних трансформацій в організмі (вікові кризи, менструальний цикл, вагітність, пологи та ін.).
До специфічних для розладів особистості проявів динаміки можна зарахувати такі: психопатичні реакції, психопатичні стани (компенсації, декомпенсації, напади, фази) і патологічний розвиток.
Психопатичні (патохарактерологічні) реакції — короткочасні зміни особистості, що характеризуються значним посиленням характерологічних рис, їхніми кількісними змінами. Вони виникають одразу після появи безпосередньої причини (психогенної або соматогенної), але є зміненою формою реагування на певний зовнішній стимул (психо- та соматогенні психопатичні реакції). Типовими є змінена форма реагування, його неадекватність стимулу як за силою, так і за змістом, а також швидке виникнення і зворотний розвиток з відновленням попереднього стану. За клінічними особливостями форма реагування може відповідати або не відповідати типу розладу особистості. Психопатичні реакції відрізняються від невротичних відсутністю відчуття хвороби, а від психотичних (афективно-шокових, патологічного афекту) — відсутністю грубих порушень пізнавальної діяльності (розладів свідомості, галюцинацій, маячних ідей та ін.).
Компенсації — тимчасове пом'якшення характерологічних рис, яке забезпечує адаптацію особистості до мікросередовища (сімейного, трудового). Зазвичай це зумовлено сприятливими для особистості життєвими обставинами (наприклад, самотній спосіб життя з можливістю повністю віддатися улюбленій справі або інтересам при шизоїдному розладі особистості). Рідше компенсація відбувається за рахунок активного вироблення адекватних механізмів психологічного захисту, манери поведінки, що контрастує з аномальними рисами, затушовуючи їх. Проте в тяжких умовах такі механізми виявляються недостатніми, й справжні психопатичні особливості проявляються знову, нерідко супроводжуючись такими захисними механізмами, як гіперкомпенсація (наприклад, грубощі, розв'язність, безкомпромісність при астенічній психопатії), що є проявом порушення адаптації до середовища.
Депсихопатизація — стійке згладжування психопатичних рис характеру з багаторічною компенсацією — настає в сприятливих умовах, особливо, якщо стосунки в сім'ї гармонійні. Звичайні життєві труднощі та повсякденні стресогенні ситуації хворі переносять задовільно. Тип характеру не змінюється, але це не перешкоджає соціальній адаптації.
Декомпенсація — період у динаміці розладів особистості, що характеризується тривалим загостренням психопатичних рис і зазвичай виявляється порушеннями поведінки та соціальною дезадаптацією. Найчастіше розвивається під дією несприятливих чинників оточення, характерних для певного типу розладу особистості (потреба в спілкуванні при шизоїдному розладі, перебування на самоті — при залежному). Біологічні чинники зумовлюють декомпенсації в періоди вікових криз: пубертатний і клімактеричний. Під час статевого дозрівання патологічні риси характеру сильніше виявляються в хлопчиків, а в клімактеричний період — у жінок.
Психопатичні напади — періодичні, без видимих причин фази різкого загострення патохарактерологічних властивостей з поверненням після самостійного виходу з них до попереднього стану. Відсутність чіткої залежності між клінічними проявами нападів-фаз і патологічним складом особистості. їх наявність лише за певних типів психопатій може свідчити про складнощі генезу розладів особистості з участю певного “ендогенного радикала”.
Патологічний розвиток — певний вид динаміки психопатій, що відображує різні за клінічними проявами процеси характерологічної декомпенсації і виявляється однобічним стійким посиленням окремих рис аномальної особистості. Є наслідком внутрішніх, конституціальних причин (конституціальний розвиток), а також може виникнути за несприятливих стосунків із зовнішнім світом (ситуаційний розвиток). Прикладом констигуціального розвитку може бути стійке посилення шизоїдних рис при шизоїдній психопатії. Серед ситуаційних варіантів патологічного розвитку найпоширенішим є паранояльний, що може виникнути в осіб з різними типами розладів особистості (ананкастного, шизоїдного, дисоціального тощо).
Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Залежний розлад особистості“ на сторінці 2. Приємного читання.
