Моделі подібних відносин створювали і в експериментах. Так, у Сухумському мавп'ячому заповіднику спостерігали стійкі судинні зміни у самця після розлучення із самкою, з якою вони довго жили в одній клітці. Самку посадили в клітку іншого самця. Останній на очах у колишнього “чоловіка” почав упадати за самкою. Через тривале “обурення” у ревнивця виникло нервове перенапруження, а згодом і стійко підвищився артеріальний тиск.
Цінні відомості отримали під час спостерігання за хворими із фістулою шлунка. Вивчали зміни слизової оболонки. У стані розчарування, емоційного пригнічення, душевного дискомфорту, обурення або гніву посилювалася діяльність шлунка, червонішала слизова оболонка та змінювалася активність його секреторної функції. Якщо зазначені емоційні стани підтримувати довго, збільшується ламкість тканинних мембран. А повторні психотравмівні ситуації призводять до появи ерозій на слизовій оболонці, цяткоподібних крововиливів, а нерідко — і до пептичної виразки шлунка.
Етіологія і патогенез психосоматичних розладів досі з'ясовані неостаточно. Певно, генез їхній має багатофакторний характер. Різноманітні ланки пояснює теорія специфічності, що вказує на особливі (неусвідомлені) конфлікти, які зумовлюють специфічні розлади (Ф. Александер). Існують також певні особистості, для яких типовими є ті або ті групи психосоматичних захворювань (Ф. Данбар). За неспецифічною теорією, будь-який стрес може спричинити патологічні зміни в генетично ослабленому, шоковому органі (locus minoris resistentio). За теорією Г. Сельє, надмірна секреція кортизолу внаслідок реакції системи “гіпоталамус—гіпофіз—надниркова залоза” на стрес призводить до структурних змін в органах і системах організму. Дж. Енгл зазначив появу в деяких особистостей у відповідь на стресоген- ну ситуацію “комплексу капітуляції” (знижений настрій, безпорадність і безнадія), що порушує гомеостатичну рівновагу, збільшуючи сприйнятливість до інфекційних та інших патогенних чинників. Значний внесок у розуміння етіології та патогенезу психосоматичних розладів зробили теорії кортиковісцеральних взаємодій (розвивають ідеї невризму й умовних рефлексів за І.П. Павловим) і функціональних систем П. Анохіна та ін.
Класифікація
Першим найповнішу класифікацію психосоматичних розладів запропонував М. Блейлер (1970), який поділив їх на три види.
I. Так звані класичні психосоматози, тобто психосоматичні захворювання, що супроводжуються органічною патологією внутрішніх органів і систем. До них належать есенціальна гіпертензія, ідіопатична (не пов'язана з інфекцією або фізичним подразненням) пептична виразка шлунка. Сюди зараховують також ішемічну хворобу серця, бронхіальну астму, що виникають після ситуацій-стресорів, запальні процеси кишок (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт), нейродерміт, ідеопа- тичну кропив'янку, деякі патології ендокринної системи та ін.
II. Функціональні психосоматичні розлади, які спостерігають найчастіше. Вони мають стійкий перебіг. У деяких випадках їх зараховують до так званих системних неврозів. Йдеться тут про функціональні кардіальні реакції (деякі різновиди аритмії, стенокардії, спазму вінцевих судин), синкопе (непритомність), артеріальну гіпотензію, головний біль, хворобу Рейно, заїкання, енурез, невротичний тик, блювання, синдром подразнення товстої кишки, більшість форм сексуальних порушень, функціональну неплідність та ін.
III. Психосоматичні розлади в ширшому (непрямому) розумінні. Здоров'я порушується через особливості поведінки людини, що пояснюється характером особистості та її переживаннями. Тут варто назвати схильність до фізичних травм, опіків, так званого психогенного ожиріння, алкоголізму, токсикоманії та ін.
Буреш на підставі узагальнення досвіду понад 70 досліджень дійшов висновку, що люди, які схильні до виробничого або побутового травматизму, зазвичай недис- ципліновані, безвідповідальні, неточні та недбалі.
У багатьох осіб гіперфагія (ненажерливість) ослаблює відчуття тривоги. Якість і кількість їжі також може стати індикатором психосоціальної позиції. Наприклад, Н. Мейлер стверджує: “Політики не можуть бути худими. Худі люди на високих посадах не викликають довіри. У народів, які довго потерпали від голоду, їжа нерідко відіграє роль винагороди. Її велика кількість є ознакою гараздів, престижності. Прагнення погладшати може бути захистом від небажаного одруження, компенсацією за поразку в соціальних відносинах”. Показовий щодо цього приклад, який наводять Р. Конечний і М. Боухал (1983). Вони цитують одну надто огрядну жінку: “Ви дивуєтеся, що я люблю попоїсти? Та хіба в мене є що-небудь окрім їжі?”
Причини формування стану психічної залежності від токсичних речовин (алкоголь, деякі препарати, тютюн та ін.) передусім пов'язані з особливостями характеру людини, її переживаннями, мікро- й макросоціальним оточенням. У II стадії хвороби формується фізична залежність. Її наслідком можуть бути найрізноманітніші органічні соматичні відхилення.
У разі куріння спостерігають помірні локальні зміни у верхніх дихальних шляхах і вищу захворюваність на легеневі та серцево-судинні недуги, при алкоголізмі та наркоматах — токсичний міокардит і міокардіодистрофію, гепатит і цироз печінки, панкреатит, поліневрит, енцефалопатію і багато інших змін, які нерідко призводять до смерті хворого.
Б. Лубан-Плоцца та співавт. (1977) розрізняють такі групи психосоматичних розладів:
• 1) психосоматози;
• 2) функціональні синдроми (аналогічно Блейлеру);
• 3) конверсійні симптоми.
Останні виникають у відповідь на невротичний конфлікт, мають символічний характер і проявляються переважно патологічними феноменами, що зачіпають діяльність органів чуття (амаврозом, сурдомутизмом, болем, анестезією) або порушують моторику (параліч, парези, судоми, астазія, абазія, блювання, афонія, істеричний клубок) та ін.
Поняття “психосоматика” об'єднує низку феноменів, які складно сформулювати однозначно. Але можна виділити два аспекти: психосоматичні розлади та психосоматична медицина.
Психосоматична медицина визначає загальний підхід до надання медичної допомоги, концептуальною основою якої є комплексність соматопсихосоціальної взаємодії під час розвитку, в процесі перебігу та терапії хворих.
У ОБМ-ІУ психосоматичні розлади об'єднані в категорії 316 — “Психологічні фактори, що впливають на соматичний стан”. Сюди зараховують також розлади, що мають загальносоматичні симптоми, які зумовлені емоційними чинниками або сприяли їх появі. Зазвичай тут ідеться про систему окремих органів, діяльність яких контролює вегетативна нервова система. Наприклад, атопічний дерматит, поперековий біль, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, мігрень, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, коліт.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
