Під час збирання суб'єктивного й об'єктивного анамнезу за однією схемою порівнюють і оцінюють усі відомості, доповнюючи й уточнюючи їх. Родичі можуть не все знати про хворого, тому важливо запитати в нього самого про те, чи задоволений він своїм сімейним і трудовим статусом, про проблеми, що в нього виникають, з'ясувати важливі події особистого життя і як він їх переживав, чи не було суїцидальних думок і спроб. Розпитати про шкідливі звички, перенесені ЧМТ, венеричні захворювання, схильність до алергійних реакцій та ін. Проте не завжди варто повністю довіряти інформації, отриманій від хворого, оскільки він може не знати про деякі відхилення від норми або приховувати їх, соромитися або не розуміти їхнього значення.
Об'єктивний анамнез не можна збирати в присутності хворого, оскільки родичі не можуть при ньому все розповісти. Батьків доцільно детальніше розпитати про особливості розвитку хворого в дитинстві, умови виховання в сім'ї, характерологічні особливості. Лікар має керувати розмовою і переривати спроби нав'язати йому свою думку. Іноді можна обмежитися відомостями, почутими від однієї особи, в деяких випадках доводиться звертатися до кількох людей. Потрібно пам'ятати: отриманих від родичів і хворого відомостей по завжди достатньо для визначення перенесених у минулому психічних розладів, тому, збираючи об'єктивний анамнез, важливо ознайомитися з довідками лікувальних закладів, виписками з історії хвороби, актами експертиз та іншими медичними документами, а інколи й характеристиками з місця роботи або навчання. Це дає змогу ретроспективно оцінити початок і клінічні особливості психічного захворювання.
Психічний стан хворого починають досліджувати від моменту зустрічі його з куратором, у процесі встановлення контакту, збирання скарг і відомостей. Особливості зовнішнього вигляду, скарги, деякі висловлювання або окремі моменти, виділені з анамнезу, можна використати для початку цілеспрямованої розмови і виявити сукупність психічних розладів. При цьому потрібно уміло й обережно користуватися об'єктивною інформацією про психічні розлади у хворого, щоб не ускладнити стосунки з близькими та рідними. Лікар-психіатр зі стажем спирається на досвід проведення розмови з хворими у спосіб, який дає змогу виявити всі наявні зміни психіки, початківець же не знає, з чого почати розмову і в якому напрямку її вести. Отож під час дослідження психічного стану варто дотримувати певної схеми, з урахуванням того, що конче потрібно вивчити всі (!) сфери психічної діяльності.
Якщо хворий надто збуджений, його опитують після того, як поліпшиться психічний стан. Але не можна вступати з пацієнтом у контакт мовчання. Психомоторне збудження під час обстеження вже саме по собі є симптомом психічних розладів (потьмарення свідомості, ступор тощо).
Про стан свідомості свідчить здатність хворого орієнтуватися на місці, у часові та власній особі. Тому задають певні запитання. Наприклад: “Ваше прізвище, ім'я, по батькові?” “Де Ви зараз перебуваєте?” “Який сьогодні день, місяць, рік?” та ін.
Про розлади сприйняття можна дізнатися за результатами спостереження за поведінкою хворого, його мімікою і рухами (закриває вуха, ніс, прислухається або придивляється, виймає щось з рота або струшує з тіла та ін.). Важливо пам'ятати, що на пряме запитання хворий не завжди дає очікувану відповідь, тому під час розмови потрібно ніби між іншим поцікавитися, чи не помічає він якихось незвичних відчуттів, не чує голосів, а коли чує, то коли і якого змісту, тощо.
Розлади пам'яті на теперішні та на минулі події перевіряють вже під час збирання паспортних і анамнестичних даних. Тут можна виявити нездатність хворого запам'ятати ім'я і по батькові лікаря, відтворити події сьогодення і минулого.
Для висновку про інтелект і його відповідність освіті, життєвому досвіду перевіряють запас знань, особливо професійних. Про стан інтелекту і мислення свідчить здатність хворого реагувати адекватно на жарти, гумор, розуміти значення прислів'їв, приказок, метафор.
У попередній розмові звертають увагу на характер розладів мислення (за темпом, формою, змістом). Виявляючи маячні ідеї в процесі контакту або вивчення листів, заяв чи інших творів хворого, треба враховувати їхній різноманітний зміст (ставлення, впливу, переслідування, самоприниження, манія величі тощо). Без цього їх не можна розпізнати.
Рекомендують, наприклад, запитати хворого, чи не змінилося ставлення до нього людей, чи не стежать за ним, не підсипають отруту або чи не діють різними апаратами, променями та ін. Просять пояснити висловлювання, що викликають підозру щодо наявності психічних розладів.
Під час дослідження емоційної сфери насамперед потрібно звернути увагу на зовнішній вигляд хворого, вираз обличчя, одяг, оцінити його настрій і ступінь адекватності емоцій.
Досліджуючи мотиваційно-вольову сферу, основну увагу звертають на поведінку, здатність до самостійної цілеспрямованої діяльності. У хворих із рухово-вольовими розладами мимовільна активність різко порушена (не може себе обслуговувати, виявляє негативізм тощо). Потрібно з'ясувати у хворого, а також у людей, які його оточують, чи немає в нього патологічних потягів і чи не справляє він дії, зумовлені інстинктами (статевим, харчовим і самозбереження). Неодмінно потрібно розпитати про суїцидальні думки та дії, і не лише тепер, а й у минулому.
Для вивчення психічного стану проводять також експериментально-психологічне дослідження за допомогою відповідних методик.
Важливо також з'ясувати ставлення недужого до виявлених у нього хворобливих переживань і особливостей поведінки. Це можуть бути часткова, нестійка або достатня критика чи її відсутність.
Потрібно враховувати, що хворий підсвідомо або свідомо, керуючись різними мотивами, може не розкривати або перекручено відтворювати прояви своєї недуги, займати негативістську або конформістську позицію, заперечувати все або в усьому погоджуватися з лікарем. Тому під час обстеження хворого важливо адекватно оцінити його стан (симуляція, агравація або дисимуляція психічних розладів).
Агравацію, як і симуляцію, спостерігають частіше під час проведення судово-психіатричної, військової та трудової експертиз. Вона характеризується перебільшенням хворим власних порушень. Оскільки правдоподібно імітувати клінічну картину психічного захворювання практично неможливо, цю симуляцію спеціаліст легко розпізнає.
Найчастіше психіатри стикаються з дисимуляцією, коли хворий намагається приховати психічні порушення (маячні ідеї, суїцидальні думки та ін.) й вигадує пояснення своїх дій і висловлювань. Такі пацієнти, якщо їх достроково виписати зі стаціонару, можуть бути небезпечними для оточення або для себе. У цьому разі, як і для розпізнавання симуляції й агравації, потрібно порівняти висловлювання хворого з його поведінкою в стаціонарі (динамічне спостерігання).
У діагностиці психічних захворювань велику роль відіграє дослідження соматичного та неврологічного стану. Виявлені соматичні, неврологічні симптоми, змінені показники лабораторних досліджень можуть мати вирішальне значення в розпізнаванні причини психічних розладів (пухлина головного мозку, нейросифіліс, СНІД та ін.). В інших випадках соматоневрологічні розлади (тахікардія, артеріальна гіпертензія, анорексія) — один із проявів психічного захворювання (неврозу, маніакально-депресивного психозу та ін.).
Щодо дослідження соматичного та неврологічного стану, то тут діють ті самі схеми, що і в терапії та неврології.
Соматичні зміни психічнохворих мають певні особливості. На тілі недужого можна помітити сліди від ушкодження (крововиливи, садна, рубці від опіків, порізів, ін'єкцій, странгуляційні борозни на шиї тощо). їх потрібно детально описати в історії хвороби. Якщо в стаціонар приймають людину, особу якої не встановлено, то описують її основні прикмети: зріст, будову тіла, колір очей і волосся, приблизний вік, родимі плями, татуювання, рубці на тілі, фізичні вади. Особливо ретельно потрібно обстежити хворих, які не здатні висловити жодних скарг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ“ на сторінці 2. Приємного читання.
