Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

Психіатрія і наркологія

Під час збирання суб'єктивного й об'єктивного анамнезу за однією схемою порівнюють і оцінюють усі відомості, доповнюючи й уточнюючи їх. Родичі можуть не все знати про хворого, тому важливо запитати в нього самого про те, чи задоволений він своїм сімейним і трудовим статусом, про проблеми, що в нього виникають, з'ясувати важливі події особистого життя і як він їх переживав, чи не було суїцидальних думок і спроб. Розпитати про шкідливі звички, перенесені ЧМТ, венеричні захворювання, схильність до алергійних реакцій та ін. Проте не завжди варто повністю довіряти інформації, отриманій від хворого, оскільки він може не знати про деякі відхилення від норми або приховувати їх, соромитися або не розуміти їхнього значення.

Об'єктивний анамнез не можна збирати в присутності хворого, оскільки родичі не можуть при ньому все розповісти. Батьків доцільно детальніше розпитати про особливості розвитку хворого в дитинстві, умови виховання в сім'ї, характерологічні особливості. Лікар має керувати розмовою і переривати спроби нав'язати йому свою думку. Іноді можна обмежитися відомостями, почутими від однієї особи, в деяких випадках доводиться звертатися до кількох людей. Потрібно пам'ятати: отриманих від родичів і хворого відомостей по завжди достатньо для визначення перенесених у минулому психічних розладів, тому, збираючи об'єктивний анамнез, важливо ознайомитися з довідками лікувальних закладів, виписками з історії хвороби, актами експертиз та іншими медичними документами, а інколи й характеристиками з місця роботи або навчання. Це дає змогу ретроспективно оцінити початок і клінічні особливості психічного захворювання.

Психічний стан хворого починають досліджувати від моменту зустрічі його з куратором, у процесі встановлення контакту, збирання скарг і відомостей. Особливості зовнішнього вигляду, скарги, деякі висловлювання або окремі моменти, виділені з анамнезу, можна використати для початку цілеспрямованої розмови і виявити сукупність психічних розладів. При цьому потрібно уміло й обережно користуватися об'єктивною інформацією про психічні розлади у хворого, щоб не ускладнити стосунки з близькими та рідними. Лікар-психіатр зі стажем спирається на досвід проведення розмови з хворими у спосіб, який дає змогу виявити всі наявні зміни психіки, початківець же не знає, з чого почати розмову і в якому напрямку її вести. Отож під час дослідження психічного стану варто дотримувати певної схеми, з урахуванням того, що конче потрібно вивчити всі (!) сфери психічної діяльності.

Якщо хворий надто збуджений, його опитують після того, як поліпшиться психічний стан. Але не можна вступати з пацієнтом у контакт мовчання. Психомоторне збудження під час обстеження вже саме по собі є симптомом психічних розладів (потьмарення свідомості, ступор тощо).

Про стан свідомості свідчить здатність хворого орієнтуватися на місці, у часові та власній особі. Тому задають певні запитання. Наприклад: “Ваше прізвище, ім'я, по батькові?” “Де Ви зараз перебуваєте?” “Який сьогодні день, місяць, рік?” та ін.

Про розлади сприйняття можна дізнатися за результатами спостереження за поведінкою хворого, його мімікою і рухами (закриває вуха, ніс, прислухається або придивляється, виймає щось з рота або струшує з тіла та ін.). Важливо пам'ятати, що на пряме запитання хворий не завжди дає очікувану відповідь, тому під час розмови потрібно ніби між іншим поцікавитися, чи не помічає він якихось незвичних відчуттів, не чує голосів, а коли чує, то коли і якого змісту, тощо.

Розлади пам'яті на теперішні та на минулі події перевіряють вже під час збирання паспортних і анамнестичних даних. Тут можна виявити нездатність хворого запам'ятати ім'я і по батькові лікаря, відтворити події сьогодення і минулого.

Для висновку про інтелект і його відповідність освіті, життєвому досвіду перевіряють запас знань, особливо професійних. Про стан інтелекту і мислення свідчить здатність хворого реагувати адекватно на жарти, гумор, розуміти значення прислів'їв, приказок, метафор.

У попередній розмові звертають увагу на характер розладів мислення (за темпом, формою, змістом). Виявляючи маячні ідеї в процесі контакту або вивчення листів, заяв чи інших творів хворого, треба враховувати їхній різноманітний зміст (ставлення, впливу, переслідування, самоприниження, манія величі тощо). Без цього їх не можна розпізнати.

Рекомендують, наприклад, запитати хворого, чи не змінилося ставлення до нього людей, чи не стежать за ним, не підсипають отруту або чи не діють різними апаратами, променями та ін. Просять пояснити висловлювання, що викликають підозру щодо наявності психічних розладів.

Під час дослідження емоційної сфери насамперед потрібно звернути увагу на зовнішній вигляд хворого, вираз обличчя, одяг, оцінити його настрій і ступінь адекватності емоцій.

Досліджуючи мотиваційно-вольову сферу, основну увагу звертають на поведінку, здатність до самостійної цілеспрямованої діяльності. У хворих із рухово-вольовими розладами мимовільна активність різко порушена (не може себе обслуговувати, виявляє негативізм тощо). Потрібно з'ясувати у хворого, а також у людей, які його оточують, чи немає в нього патологічних потягів і чи не справляє він дії, зумовлені інстинктами (статевим, харчовим і самозбереження). Неодмінно потрібно розпитати про суїцидальні думки та дії, і не лише тепер, а й у минулому.

Для вивчення психічного стану проводять також експериментально-психологічне дослідження за допомогою відповідних методик.

Важливо також з'ясувати ставлення недужого до виявлених у нього хворобливих переживань і особливостей поведінки. Це можуть бути часткова, нестійка або достатня критика чи її відсутність.

Потрібно враховувати, що хворий підсвідомо або свідомо, керуючись різними мотивами, може не розкривати або перекручено відтворювати прояви своєї недуги, займати негативістську або конформістську позицію, заперечувати все або в усьому погоджуватися з лікарем. Тому під час обстеження хворого важливо адекватно оцінити його стан (симуляція, агравація або дисимуляція психічних розладів).

Агравацію, як і симуляцію, спостерігають частіше під час проведення судово-психіатричної, військової та трудової експертиз. Вона характеризується перебільшенням хворим власних порушень. Оскільки правдоподібно імітувати клінічну картину психічного захворювання практично неможливо, цю симуляцію спеціаліст легко розпізнає.

Найчастіше психіатри стикаються з дисимуляцією, коли хворий намагається приховати психічні порушення (маячні ідеї, суїцидальні думки та ін.) й вигадує пояснення своїх дій і висловлювань. Такі пацієнти, якщо їх достроково виписати зі стаціонару, можуть бути небезпечними для оточення або для себе. У цьому разі, як і для розпізнавання симуляції й агравації, потрібно порівняти висловлювання хворого з його поведінкою в стаціонарі (динамічне спостерігання).

У діагностиці психічних захворювань велику роль відіграє дослідження соматичного та неврологічного стану. Виявлені соматичні, неврологічні симптоми, змінені показники лабораторних досліджень можуть мати вирішальне значення в розпізнаванні причини психічних розладів (пухлина головного мозку, нейросифіліс, СНІД та ін.). В інших випадках соматоневрологічні розлади (тахікардія, артеріальна гіпертензія, анорексія) — один із проявів психічного захворювання (неврозу, маніакально-депресивного психозу та ін.).

Щодо дослідження соматичного та неврологічного стану, то тут діють ті самі схеми, що і в терапії та неврології.

Соматичні зміни психічнохворих мають певні особливості. На тілі недужого можна помітити сліди від ушкодження (крововиливи, садна, рубці від опіків, порізів, ін'єкцій, странгуляційні борозни на шиї тощо). їх потрібно детально описати в історії хвороби. Якщо в стаціонар приймають людину, особу якої не встановлено, то описують її основні прикмети: зріст, будову тіла, колір очей і волосся, приблизний вік, родимі плями, татуювання, рубці на тілі, фізичні вади. Особливо ретельно потрібно обстежити хворих, які не здатні висловити жодних скарг.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ
  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ