• 1. Недирективна (С. Rogers, 1951). Принцип — взаємопозитивне сприйняття “пацієнт—терапевт”; апеляція до “Я” ідеального пацієнта.
• 2. Трансактний аналіз (Е. Berne, 1988) — розігрування пацієнтами типових ситуацій.
• 3. Психодрама (J.L. Moreno, 1965) — розігрування сцен із драматичних творів, що за фабулою нагадують психотравмівні ситуації самих хворих.
• 4. Гештальт-терапія (F. Peris, 1969) — моделювання експериментальних ситуацій із пацієнтами для перевірки образного досвіду (фігур-гештальтів).
Невербальні методи психотерапії ґрунтуються на різноманітних впливах.
• 1. Музикотерапію (мелотерапію) — розподіляють на рецептивну (прослухову- вання музичних творів) й активну (виконання музичних творів, наприклад, хоровий спів). Використовують музичні твори, що зумовлюють переживання, пов'язані зі змістом психогенії, формують бажаний емоційний стан (С. БсІшаЬс, 1972; Л.С. Бру- силовський, 1985).
• 2. Арт-терапія (малювання та ліплення) — художнє відтворення пацієнтом власних переживань (Б. КгаЮсІїУІІ, 1978).
• 3. Танці та пантоміма — відтворення внутрішніх переживань за допомогою поз, жестів, рухів, дотиків. Розвиток навичок комунікації А1ея2ко, 1975; Н. .Іипоуа, 1975).
• 4. Бібліотерапія — поповнення нестачі або посилення власних образів і уявлень завдяки читанню художніх творів (А.І. Алексейчик, 1985).
Медикаментозна терапія. Найчастіше із психофармакологічних засобів застосовують транквілізатори, коректори поведінки та “м'які” антидепресанти. Призначають також вегетотропні препарати (белоїд, белатамінал, беласпон), ноотропи, біости- мулятори, адаптогени (препарати женьшеню, лимоннику китайського, елеутерококу, пантокрин та ін.), вітамінні засоби. Поряд із цим використовують фізіо-, рефлексо-, бальнео-, дієто-, голодотерапію.
При фобічному синдромі (обсесивно-фобічний, тривожно-фобічний) показані: бензодіазепінові похідні — рудотель (медазепам) по 10—ЗО мг; радедорм (нітразе- пам) по 5—10 мг; транксен по 20—200 мг; івадал по 10—15 мг; хлордіазепоксид по 20—60 мг; діазепам по 15—20 мг; феназепам по 1,5—2,0 мг на добу. Під час загострення ефективна парентеральна психофармакотерапія. У разі вираженого обсесивно- го компонента застосовують френолон — до 30 мг на добу.
При іпохондричному синдромі поряд із транквілізаторами призначають антидепресанти (іміпрамін — до 50 мг), амітриптилін (до 100 мг), ципраміл (до 60 мг), прозак (до 60 мг на добу), золофт (по 25—100 мг на добу), психостимулятори (сиднокарб, сиднофен — до 10—15 мг на добу).
Лікування хворих із депресивним синдромом проводять за допомогою перерахованих вище та інших антидепресантів, транквілізаторів у середиьотерапевтичних дозах.
При астенічному синдромі поєднують середньотерапевтичні дози седативних і пси- хостимулювальних засобів (сиднокарб, сиднофен — 10—20 мг на добу, кофеїн, кордіамін — до 10 мг на добу), рослинні адаптогени, біостимулятори, вітаміни, ноотропні препарати.
Для лікування органосистемних неврозів додатково призначають також а- та (3-адреноблокатори (піроксан — до 100 мг на добу, анаприлін — до 40 мг на добу та їхні аналоги), М-холінолітики (амізил —до 3 мг на добу), препарати нікотинової кислоти, гангліоблокатори (ганглерон — до 100 мг на добу).
Особам, які керують транспортними засобами або працюють з механізмами, бажано призначати препарати рослинного походження, що виявляють транквілізуваль- ний, анксіолітичний, протидепресивний ефект, але не знижують швидкість психомоторних реакцій (наприклад, Хомвіо-Нервін по 3—6 таблеток на добу).
Лікування сексуальних розладів невротичного походження проводять залежно від форми і особливостей цих порушень з урахуванням парного характеру статевої функції. Для цього використовують описані вище лікувальні підходи та спеціальні методи терапії, застосовувані в сексопатології.
Реактивні психози
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування неврозів (невротичних розладів)“ на сторінці 3. Приємного читання.
