• розлади малюкового, дитячого та підліткового віку;
• делірій, деменція, зумовлені соматичними або неврологічними захворюваннями, що раніше не були класифіковані;
• розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин;
• шизофренія та інші психотичні розлади;
• розлади настрою;
• тривожні стани;
• соматоформні розлади;
• імітовані розлади;
• дисоційований розлад;
• сексуальні дисфункції та розлади статевої ідентифікації;
• розлади харчової поведінки;
• розлади сну;
• розлади імпульсивного контролю, що раніше не були класифіковані;
• розлади адаптації;
• розлади особистості;
• інші стани, що можуть мати клінічні симптоми.
Розглянуті класифікації містять низку загальних категорій, а саме: виділення вікових розбіжностей, органічних психічних розладів, тих, які пов'язані із вживанням психоактивних речовин, зарахованих до розладу настрою тощо. Тому в третій частині цього підручника водночас із традиційними вітчизняними назвами хворобливих станів наведено відповідні переліки категорій з МКХ-10 та DSV-IV.
На практиці лікар починає класифікацію психічного розладу з узагальнення симптомів хвороби, про які повідомив пацієнт або інші особи, й ознак, виявлених під час безпосереднього вивчення психічного стану хворого. Після цього робить першу спробу порівняти узагальнені вже взаємопов'язані симптоми з наведеними в класифікації психопатологічними синдромами. При цьому більшість синдромів відхиляють на підставі того, що для конкретного хворого вони не с дискримінуючими (тобто такими, які спостерігають за певного синдрому, але рідко — за іншого). Вибрати провідний синдром і зарахувати його до певної діагностичної категорії допомагає розгляд первинно відібраних синдромів у поперечному та поздовжньому розрізах. Поперечний розріз — це аналіз динаміки симптомів за останні кілька тижнів. Наприклад, швидка (за кілька діб) редукція маячної симптоматики, що виникла нещодавно, характерна для реактивних психозів. Під час лонгітудіального аналізу звертають увагу на походження розладу, порівняльно-вікові розбіжності різних діагностичних категорій, тривалий перебіг хвороби. Так, безпосередній чіткий зв'язок появи симптомів з психотравмівною ситуацією також підтвердить припущення про реактивний стан, тоді як поява маячіння на тлі тривалого вживання алкогольних напоїв, хронічний торпідний перебіг, навіть у разі загострення під час психотравмівних ситуацій за однієї й тієї самої фабули маячіння, спрямує мислення лікаря в бік категорії “алкогольний психоз”. Останнє судження підтвердять наявність алкогольної деградації особистості (поперечний розріз) та алкогольні психотичні епізоди в минулому.
Правильній побудові логічних операцій під час верифікації наявних у хворого психічних розладів сприяє практичне використання розроблених Я.П. Фрумкіним та І.Я. Завілянським (1964) так званих принципів відповідності, згідно з якими великого значення в діагностиці потрібно надавати співвідношенню між:
• 1) об'єктивним станом хворого й анамнезом, тривалістю хвороби, особливостями розвитку симптомів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
