При розташуванні специфічних змін в юкстамедулярному відділі ниркової паренхіми окремі чашечки чи їх групи деформуються, подовжуються, приймають чоткоподібну форму. У таких хворих може спостерігатись ознака хибного виключення однієї чи кількох чашечок. У випадку звапнення кортикальних туберкульозних вогнищ виникає характерна пієлографічна картина туберкульоми.
При кавернозній формі рентгенологічні зміни поліморфні, характеризуються деформацією чашечки і наявністю порожнини в навколочашечковій ділянці.
УЗД. Ультразвукове сканування нирок дозволяє судити про стан чашково-мискової системи, своєчасно виявляти супутні туберкульозу камені нирок, вогнища звапнення, склеротичні зміни, каверни і кістозні утворення, а також визначати вміст каверн і товщину їх стінок. УЗД у фтизіоурологічній практиці доцільно використовувати як скринінгове дослідження при виявленні клінічно непроявлених форм захворювання у осіб, що відносяться до груп ризику щодо уротуберкульозу.
Диференціальна діагностика. Туберкульоз сечової системи частіше диференціюють від її неспецифічних запальних захворювань (пієлонефрит, цистит тощо) і новоутворень.
Особливості клінічного перебігу сучасного уротуберкульозу, характерні специфічні зміни чоловічих статевих органів, рентгенологічні зміни, неефективність раніше проведеної терапії, динамічний фактор, результати комплексного обстеження, а головне – позитивні результати бактеріологічного дослідження сечі на МБТ – дозволяють правильно провести диференціальну діагностику. При онкологічній настороженості, крім зазначених методів, важливу роль відіграють ангіографія, біопсія та визначення атипових клітин у сечі; у важких випадках виконують діагностичну операцію.
Лікування.
Медикаментозне лікування
Серед комплексу лікувальних заходів, спрямованих на лікування хворих на туберкульоз, етіотропна хіміотерапія займає провідне місце.
Існує 2 групи протитуберкульозних препаратів: 1 група –< найбільш ефективні препарати (рифампіцин, ізоніазид); 2 група – препарати середньої ефективності (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, флориміцин, піразинамід, етамбутол, протіонамід, фторхінолони).
Ефективність хіміотерапії залежить від її тривалості. У період появи перших протитуберкульозних препаратів тривалість лікування була порівняно невеликою (1-3 міс.), по мірі накопичення досвіду рекомендована тривалість поступово збільшувалась і досягла 12-18 міс.
В останні роки у багатьох країнах апробована методика контрольованої хіміотерапії скороченої тривалості (DOTS), що показала свою високу ефективність і дозволила значно скоротити тривалість лікування (6-9 міс.) за рахунок використання раціональних режимів хіміотерапії. У зв'язку з різним станом бактеріальної популяції на різних етапах перебігу хвороби в процесі хіміотерапії в останні роки стало прийнято поділяти весь період лікування хіміопрепаратами на 2 етапи.
Рис. 5.14. Комп'ютерна томограма – лівобічний туберкульозний піонефроз
Рис. 5.15. Комп'ютерна томограма – зображення звапненої зморщеної правої нирки
На першому етапі хіміотерапії, коли відбувається швидке розмноження МБТ, вперше виявленим бацилярним хворим призначають 4 протитуберкульозних препарати (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід чи стрептоміцин, етамбутол). Така інтенсивна хіміотерапія проводиться протягом 2 міс., а при збереженні бактеріовиділення, підтвердженому даними мікроскопії мазка, – 3 міс. У вперше виявлених хворих на другому етапі хіміотерапії, коли основна маса мікобактеріальної популяції вже пригнічена, використовують 2 препарати (ізоніазид і рифампіцин) протягом 4 міс. щодня або через день. Уперше виявленим хворим, що лікувались нерегулярно або перервали лікування, а також хворим із рецидивом туберкульозу, в інтенсивній фазі рекомендується призначення 5 препаратів (ізоніазид, рифампіцин, піразинамид, стрептоміцин, етамбутол) протягом 2 міс., потім протягом ще 1 міс. застосовують 4 препарати (відміняють стрептоміцин). Другий етап хіміотерапії в цієї категорії хворих рекомендується проводити 3 протитуберкульозними препаратами протягом наступних 5 міс. щодня або через день.
Хворим, у яких при первинному дослідженні не були виявлені МБТ, інтенсивний етап хіміотерапії можна проводити 3 препаратами (ізоніазидом, рифампіцином, піразинамідом) протягом 2 міс., після чого продовжити прийом 2 препаратів (ізоніазиду і рифампіцину чи етамбутолу) протягом 4 міс. Хворих на хронічні форми туберкульозу варто лікувати за індивідуальними схемами хіміотерапії з урахуванням стійкості МБТ до препаратів і подальшою модифікацією режиму хіміотерапії у випадках виявлення вторинної стійкості до застосовуваних препаратів. Найчастіше таким хворим, як і хворим, у яких виявлена полірезистентність МБТ, застосовують препарати резерву – канаміцин, амікацин, протіонамід, етамбутол, а також фторхінолони (офлоксацин, ломефлоксацин, ципрофлоксацин).
Хірургічне лікування. Консервативну терапію як самостійний метод використовують у ранніх стадіях нефротуберкульозу. При кавернозних формах, особливо ускладнених ураженням сечових шляхів, основним методом є хірургічний. Специфічну хіміотерапію проводять в до- і післяопераційному періодах (з урахуванням функціональної здатності нирок або нирки). При нефротуберкульозі застосовують такі види операцій: 1) органовилучаючі – нефректомія, нефруретеректомія; 2) органозберігаючі – кавернотомія, кавернектомія, резекція нирки; 3) реконструктивно-відновні – уретероцистонеоанастомоз, уретеропієлоанастомоз, уретерокалікоанастомоз; 4) пластичні (кишкова пластика) – уретероінтестиноцистопластика; 5) паліативні – нефропієлостомія, уретерокутанеостомія.
При туберкульозі зовнішніх статевих органів основним методом лікування залишається хірургічний, однак застосування специфічних препаратів дозволило знизити хірургічну активність до 50 % і вплинути на характер і обсяг оперативних втручань. Види операцій: кавернотомія придатка яєчка і яєчка, резекція придатка яєчка, епідидимектомія з резекцією яєчка, орхіектомія, кастрація, вазорезекція, операції на сім'явиносних шляхах.
Прогноз. Прогноз залежить від стадії захворювання та поширеності ураження органів сечової системи. У ранніх стадіях нефротуберкульозу вдається домогтися одужання майже всіх хворих. При виражених деструктивних формах нефротуберкульозу, особливо ускладнених ураженням сечових шляхів, незважаючи на виконання оперативних втручань (нерідко повторних), більше ЗО % хворих залишаються стійкими інвалідами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна класифікація туберкульозу“ на сторінці 5. Приємного читання.
