Клінічна класифікація туберкульозу

Урологія

При розташуванні специфічних змін в юкстамедулярному відділі ниркової паренхіми окремі чашечки чи їх групи деформуються, подовжуються, приймають чоткоподібну форму. У таких хворих може спостерігатись ознака хибного виключення однієї чи кількох чашечок. У випадку звапнення кортикальних туберкульозних вогнищ виникає характерна пієлографічна картина туберкульоми.

При кавернозній формі рентгенологічні зміни поліморфні, характеризуються деформацією чашечки і наявністю порожнини в навколочашечковій ділянці.

УЗД. Ультразвукове сканування нирок дозволяє судити про стан чашково-мискової системи, своєчасно виявляти супутні туберкульозу камені нирок, вогнища звапнення, склеротичні зміни, каверни і кістозні утворення, а також визначати вміст каверн і товщину їх стінок. УЗД у фтизіоурологічній практиці доцільно використовувати як скринінгове дослідження при виявленні клінічно непроявлених форм захворювання у осіб, що відносяться до груп ризику щодо уротуберкульозу.

Диференціальна діагностика. Туберкульоз сечової системи частіше диференціюють від її неспецифічних запальних захворювань (пієлонефрит, цистит тощо) і новоутворень.

Особливості клінічного перебігу сучасного уротуберкульозу, характерні специфічні зміни чоловічих статевих органів, рентгенологічні зміни, неефективність раніше проведеної терапії, динамічний фактор, результати комплексного обстеження, а головне – позитивні результати бактеріологічного дослідження сечі на МБТ – дозволяють правильно провести диференціальну діагностику. При онкологічній настороженості, крім зазначених методів, важливу роль відіграють ангіографія, біопсія та визначення атипових клітин у сечі; у важких випадках виконують діагностичну операцію.

Лікування.

Медикаментозне лікування

Серед комплексу лікувальних заходів, спрямованих на лікування хворих на туберкульоз, етіотропна хіміотерапія займає провідне місце.

Існує 2 групи протитуберкульозних препаратів: 1 група –< найбільш ефективні препарати (рифампіцин, ізоніазид); 2 група – препарати середньої ефективності (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, флориміцин, піразинамід, етамбутол, протіонамід, фторхінолони).

Ефективність хіміотерапії залежить від її тривалості. У період появи перших протитуберкульозних препаратів тривалість лікування була порівняно невеликою (1-3 міс.), по мірі накопичення досвіду рекомендована тривалість поступово збільшувалась і досягла 12-18 міс.

В останні роки у багатьох країнах апробована методика контрольованої хіміотерапії скороченої тривалості (DOTS), що показала свою високу ефективність і дозволила значно скоротити тривалість лікування (6-9 міс.) за рахунок використання раціональних режимів хіміотерапії. У зв'язку з різним станом бактеріальної популяції на різних етапах перебігу хвороби в процесі хіміотерапії в останні роки стало прийнято поділяти весь період лікування хіміопрепаратами на 2 етапи.

Комп

Рис. 5.14. Комп'ютерна томограма – лівобічний туберкульозний піонефроз

Комп

Рис. 5.15. Комп'ютерна томограма – зображення звапненої зморщеної правої нирки

На першому етапі хіміотерапії, коли відбувається швидке розмноження МБТ, вперше виявленим бацилярним хворим призначають 4 протитуберкульозних препарати (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід чи стрептоміцин, етамбутол). Така інтенсивна хіміотерапія проводиться протягом 2 міс., а при збереженні бактеріовиділення, підтвердженому даними мікроскопії мазка, – 3 міс. У вперше виявлених хворих на другому етапі хіміотерапії, коли основна маса мікобактеріальної популяції вже пригнічена, використовують 2 препарати (ізоніазид і рифампіцин) протягом 4 міс. щодня або через день. Уперше виявленим хворим, що лікувались нерегулярно або перервали лікування, а також хворим із рецидивом туберкульозу, в інтенсивній фазі рекомендується призначення 5 препаратів (ізоніазид, рифампіцин, піразинамид, стрептоміцин, етамбутол) протягом 2 міс., потім протягом ще 1 міс. застосовують 4 препарати (відміняють стрептоміцин). Другий етап хіміотерапії в цієї категорії хворих рекомендується проводити 3 протитуберкульозними препаратами протягом наступних 5 міс. щодня або через день.

Хворим, у яких при первинному дослідженні не були виявлені МБТ, інтенсивний етап хіміотерапії можна проводити 3 препаратами (ізоніазидом, рифампіцином, піразинамідом) протягом 2 міс., після чого продовжити прийом 2 препаратів (ізоніазиду і рифампіцину чи етамбутолу) протягом 4 міс. Хворих на хронічні форми туберкульозу варто лікувати за індивідуальними схемами хіміотерапії з урахуванням стійкості МБТ до препаратів і подальшою модифікацією режиму хіміотерапії у випадках виявлення вторинної стійкості до застосовуваних препаратів. Найчастіше таким хворим, як і хворим, у яких виявлена полірезистентність МБТ, застосовують препарати резерву – канаміцин, амікацин, протіонамід, етамбутол, а також фторхінолони (офлоксацин, ломефлоксацин, ципрофлоксацин).

Хірургічне лікування. Консервативну терапію як самостійний метод використовують у ранніх стадіях нефротуберкульозу. При кавернозних формах, особливо ускладнених ураженням сечових шляхів, основним методом є хірургічний. Специфічну хіміотерапію проводять в до- і післяопераційному періодах (з урахуванням функціональної здатності нирок або нирки). При нефротуберкульозі застосовують такі види операцій: 1) органовилучаючі – нефректомія, нефруретеректомія; 2) органозберігаючі – кавернотомія, кавернектомія, резекція нирки; 3) реконструктивно-відновні – уретероцистонеоанастомоз, уретеропієлоанастомоз, уретерокалікоанастомоз; 4) пластичні (кишкова пластика) – уретероінтестиноцистопластика; 5) паліативні – нефропієлостомія, уретерокутанеостомія.

При туберкульозі зовнішніх статевих органів основним методом лікування залишається хірургічний, однак застосування специфічних препаратів дозволило знизити хірургічну активність до 50 % і вплинути на характер і обсяг оперативних втручань. Види операцій: кавернотомія придатка яєчка і яєчка, резекція придатка яєчка, епідидимектомія з резекцією яєчка, орхіектомія, кастрація, вазорезекція, операції на сім'явиносних шляхах.

Прогноз. Прогноз залежить від стадії захворювання та поширеності ураження органів сечової системи. У ранніх стадіях нефротуберкульозу вдається домогтися одужання майже всіх хворих. При виражених деструктивних формах нефротуберкульозу, особливо ускладнених ураженням сечових шляхів, незважаючи на виконання оперативних втручань (нерідко повторних), більше ЗО % хворих залишаються стійкими інвалідами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна класифікація туберкульозу“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу
  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи