Цистит – це запалення слизової оболонки сечового міхура. Найчастіше зустрічається гострий неспецифічний інфекційний цистит. Його розповсюдженість в Україні становить 314 хворих на 100 тис. населення, хронічного циститу – 135 на 100 тис. населення. Переважна більшість хворих – це жінки репродуктивного віку. Кожен епізод гострого циститу в жінок у середньому пов'язаний з наявністю симптомів протягом 6,1 діб, обмеженням активності протягом 2,4 діб, неможливістю відвідувати заняття або роботу протягом 0,4 діб.
Етіологія і патогенез. Для виникнення циститу необхідна наявність патогенних мікроорганізмів та дистрофічних конгестивних процесів у стінці сечового міхура. Переважна більшість циститів викликається грамнегативними бактеріями, з яких Escherichia coli займає близько 80 % випадків. Staphylococcus saprophiticus – другий за частотою збудник гострого циститу (11 %). Причиною більшості решти випадків являються ентерококи, Klebsiella spp., Proteus spp. В етіології циститів певне значення мають і урогенітальні інфекції (Chlamidia trachomatis, Ureaplasma urealyticum, Trichomonas vaginalis).
У віковий період між 20 та 50 роками цистит приблизно у 50 разів частіше зустрічається у жінок. У пізнішому віці частота циститу зростає як у чоловіків, так і у жінок, причому співвідношення жінки/чоловіки зменшується.
Високий рівень захворюваності у жінок значною мірою пов'язаний з анатомічними особливостями та порушенням нормального ритму сечовипускання. Особливо небезпечна рефлекторна затримка сечовипускання, що виникає після пологів та операцій на органах черевної порожнини і таза. Навіть однократна катетеризація може призвести до інфікування сечових шляхів.
Цистит супроводжує різноманітні патологічні стани сечових шляхів та статевих органів і може виявитись першим клінічним проявом аномалій розвитку, пієлонефриту, сечокам'яної хвороби, онкологічних та запальних уражень даних органів.
Фіксація збудника до слизової оболонки сечового міхура відбувається при наявності порушень уродинаміки нижніх сечових шляхів і підвищення внутрішньоміхурового тиску, що викликає венозний застій, ішемію та дистрофічні зміни тканин сечового міхура. Синдром внутрішньоміхурової гіпертензії зустрічається як при гіпотонії, так і при гіпертонії детрузора. Переохолодження викликає ішемію слизової оболонки сечового міхура.
Інфекція проникає у сечовий міхур висхідним (по сечівнику), низхідним (із нирок), гематогенним та лімфогенним шляхами.
Умови виникнення циститу:
• наявність патогенних мікроорганізмів;
• порушення уродинаміки;
• дистрофія, розлади місцевого кровообігу (ішемія) або порушення цілісності стінок міхура;
• порушення ритму сечовипускання у жінок.
Для жінок характерна висока схильність до рецидивування циститів. Таку високу частоту можна пояснити наступними факторами:
• анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму: короткий та широкий сечівник, близькість до резервуарів умовно-патогенних мікроорганізмів;
• часті супутні гінекологічні захворювання з інфекційно-запальним та гормональним компонентом, що порушує дисбіоз піхви;
• частота статевих актів і особливості контрацепції.
Класифікація. За етіологією виділяють: інфекційний (неспецифічний та специфічний), хімічний, променевий, медикаментозний і термічний цистити.
За перебігом виділяють гострий і хронічний цистит (латентний, рецидивуючий).
Залежно від розповсюдженості запального процесу виділяють дифузний (тотальний) і вогнищевий цистит. Якщо патологічний процес обмежується тільки шийкою сечового міхура, діагностують шийковий цистит (тригоніт).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цистит“ на сторінці 1. Приємного читання.
