Етіологія і патогенез
Патогенез каменів сечового міхура подібний до патогенезу СКХ. Камені нирок і сечоводів спускаються в сечовий міхур і, при їх невідходженні, ростуть у ньому (рис. 6.9). Однією з умов каменеутворення та росту каменя є стаз сечі в сечовому міхурі. Вроджені та набуті стриктури уретри, гіперплазія та рак передміхурової залози (15 %), дивертикули, пухлини, травми та чужорідні тіла сечового міхура, його нейрогенна дисфункція, особливо в спінальних хворих та після множинних травм кісток, – це фактори, які сприяють утворенню каменів у сечовому міхурі. Каменеутворення в жінок спостерігається при патології шийки сечового міхура, внаслідок променевих циститів, при міхурово-піхвових норицях, на лігатурах стінки сечового міхура після гінекологічних операцій. Ядром для каменеутворення можуть служити чужорідні тіла, які були введені в сечовий міхур або проникли в нього.
Клінічна картина
Основні симптоми наявності каменів у сечовому міхурі:
• біль;
• дизурія;
• гематурія.
Біль у сечовому міхурі в стані спокою виражений слабо, але при сечовиділенні, активному русі, тряскій їзді значно посилюється. Біль віддає в головку члена, промежину, яєчка. Характерні часті позиви до сечовиділення в денний час при їх незначній кількості або відсутності вночі. Під час сечовиділення часто спостерігається симптом перекривання струменя сечі і акт сечовиділення можливий тільки в горизонтальному положенні на одному з боків. Приєднання інфекції призводить до розвитку циститу, який значно посилює дизурію ("лужний цистит"). Іноді спостерігається повне порушення відтоку сечі в результаті вклинення каменя в шийку сечового міхура або явища нетримання сечі на фоні імперативних позивів до сечовиділення.
Діагностика
Рис. 6.9. Камінь сечового міхура
| Класифікація: |
| • первинні (що утворилися в сечовому міхурі, бувають в основному в дітей, які проживають у районах із сухим та спекотним кліматом і мають незбалансовану дієту); |
| • вторинні (хронічна затримка сечовипускання або рецидивні інфекції, викликані обструкцією нижніх сечових шляхів (доброякісна гіперплазія або рак простати, стриктура уретри) чи нейрогенним сечовим міхуром, рідко – сторонніми тілами); |
| • мігруючі (з верхніх сечових шляхів). |
Для діагностики каменів сечового міхура застосовують:
• оглядовуурографію, на якій можна виявити тінь каменя в проекції сечового міхура (рис. 6.10);
• УЗД наповненого сечового міхура, при якому в його порожнині виявляється щільна структура. Також можна оцінити
розмір, конфігурацію та вогнищеві зміни передміхурової залози;
• контрастну цистографію (висхідну та низхідну) та пневмоцистографію, при яких виявляють дефекти наповнення в сечовому міхурі;
• цистоскопію, яка дає можливість диференціювати камінь сечового міхура з іншими захворюваннями, що супроводжуються гематурією та дизурією.
Лабораторні методи дослідження:
• загальний аналіз крові;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Камені сечового міхура“ на сторінці 1. Приємного читання.
