Фізикальні методи дослідження
Фізикальне дослідження органів сечової системи
В сучасній урології фізикальні методи дослідження, навіть не маючи в більшості випадків вирішального діагностичного значення, залишаються невід'ємною складовою загально- клінічного обстеження хворого. Дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії та аускультації допомагають лікарю якщо не сформулювати остаточний діагноз, то передусім обміркувати план подальших дій. Зокрема – визначити напрямок та оцінити свої можливості обстеження пацієнта і надання йому необхідної медичної допомоги, що має особливе значення в практиці сімейного лікаря, а також при невідкладному стані хворого.
Анамнез. Перед тим як приступити до обстеження хворого , необхідно зібрати детальний анамнез, вивчити причини, які змусили хворого звернутися по урологічну допомогу. Поряд з даними про умови життя і роботи, про перенесені в минулому захворювання, необхідно встановити, коли з'явились перші ознаки даного захворювання і як воно розвивалось у подальшому. Особливу увагу слід приділити основним симптомам урологічних захворювань – болям, розладам сечовипускання, змінам сечі.
Огляд. При огляді хворого слід звернути увагу на положення в ліжку, стан, поведінку. Наприклад, характерна поведінка хворого при нирковій кольці: хворий неспокійний, він увесь час рухається, не може знайти зручного положення, при якому біль або зникає, або дещо зменшується. Іноді хворий знаходиться в ліжку у вимушеному положенні – лежить на хворому боці з приведеною до живота зігнутою в кульшовому і колінному суглобах нижньою кінцівкою, що може вказувати на наявність запального процесу в паранефрії. Хворий з повною хронічною затримкою сечовипускання лежить спокійно з зігнутими нижніми кінцівками в колінних суглобах, в той час як сеча краплями виділяється із зовнішнього отвору уретри.
При огляді передньої стінки живота іноді визначається випинання в ділянці підребер'я за рахунок збільшеної нирки при гідронефрозі, піонефрозі, пухлині. При великих пухлинах нирки підшкірні вени відповідної половини живота можуть бути розширені. Огляд визначає наявність рубців у поперековій ділянці після перенесених оперативних втручань, а також сечових нориць. При гострій затримці сечовипускання випинання передньої стінки живота може визначатись безпосередньо над лоном. Хворий зазвичай тримається за низ живота, через кожні кілька хвилин намагаючись спорожнити сечовий міхур. При каменях сечівника і сечового міхура – інколи тягне і стискає статевий член.
При тяжких ниркових захворюваннях можна відзначити землисто-сірий колір шкіри, одутлуватість обличчя, набряки кінцівок, асцит. При уремії – сплутаність свідомості, дрібні клонічні судоми, посмикування м'язів, шумне дихання, запах аміаку з рота. У дітей може відзначатись відставання у розвитку, а при тяжких формах ураження нирок – навіть нирковий нанізм. При огляді передньо-нижньої стінки живота можна виявити дефект передньої стінки живота при екстрофії сечового міхура, у виснажених хворих – переповнений сечовий міхур.
Зовнішній отвір сечівника чоловіка оглядають до акту сечовипускання, заголивши головку статевого члена пацієнта. У нормі він знаходиться на верхівці головки статевого члена, має форму щілини і повинен бути сухим. Необхідно відзначити наявність виділень з уретри, яких у нормі немає, а також їх прозорість, колір, консистенцію і запах. Стискаючи злегка зовнішній отвір уретри в передньо-задньому напрямку, оглядають човноподібну ямку і слизову оболонку дистального відділу уретри. При гострому запальному процесі відзначаються набряк, гіперемія, виділення гною. Виділення крові із сечівника (уретрорагія) характерне для травматичного його пошкодження. У жінок можна спостерігати наявність поліпів зовнішнього отвору уретри, виворіт слизової оболонки сечівника (уретроцеле), її защемлення.
Огляд сечівника дозволяє виявити гіпоспадію дефект його вентральної стінки, при якій зовнішній отвір сечівника може відкриватись під головкою члена, на тілі члену, біля кореня калитки, на промежині.
При епіспадії зовнішній отвір сечівника відкривається на дорзальній поверхні статевого члена, передня стінка сечівника на більшому чи меншому протязі відсутня. Оглядом встановлюється наявність також інших аномалій розвитку статевих органів або їх недорозвинення, наприклад, гермафродитизм чи гіпогеніталізм.
Пальпація. Найпростішим методом обстеження, який дозволяє отримати відомості про розміри, консистенцію, рухомість, болючість нирки, є пальпація (рис. 3.1). Нирка нормальних розмірів і розташування зазвичай не пальпується, за винятком худорлявих хворих, з тонкою черевною стінкою і при відсутності метеоризму. Слід пам'ятати, що хвора нирка не завжди пальпується, а нирка, яка пальпується, не завжди хвора. Ниркам, особливо правій, властива певна рухомість.
Рис. 3.1. Пальпація правої нирки
Пальпація нирки виконується бімануально в положенні хворого на спині, на боку або стоячи. Найбільш прийнятною вважається пальпація нирки при положенні хворого на спині з напівзігнутими в кульшових і колінних суглобах і злегка розведеними ногами, що необхідно для розслаблення м'язів передньої черевної стінки. В положенні стоячи з цією метою хворого просять злегка нахилитися вперед. Хворий розслаблює м'язи живота, дихає рівно і глибоко.
Лікар сідає з боку нирки, яку пальпуватиме, і просовує під поперек хворого кисть своєї руки (лівої – для пальпації правої нирки, правої – пальпуючи ліву нирку). Кінчики пальців впираються в кут, утворений XII ребром і довгими м'язами спини. Напівзігнуті пальці другої руки проникають спереду в підребер'я паралельно краю прямого м'яза живота і зовні від нього. Пальпацію виконують шляхом зближення обох рук як на висоті вдиху, так і під час видиху, оцінюючи таким чином дихальну рухомість нирки.
Ниркова колька, гострі запальні процеси, травматичні ушкодження нирок при пальпації ураженого органа характеризуються посиленням болю та напруженням м'язів передньої черевної стінки і попереку.
При піонефрозі, гідронефрозі, нефроптозі або пухлині нирки останню часто вдається пропальпувати, визначити характер її поверхні, консистенцію, рухомість, балотування, болючість.
Немале значення має і визначення чутливості в проекції нирок. Болючість при натисканні на XII ребро або в костовертебральному куті може вказувати на гостре або занедбане хронічне захворювання нирок чи заочеревинної клітковини. У деяких випадках короткі легкі удари по цих ділянках ребром долоні або кулаком викликають струс ураженого органа, викликаючи появу моментального різкого болю, що багато лікарів помилково визначають як симптом Пастернацького. Насправді ж останній було описано автором, як феномен появи крові в сечі при постукуванні по XII ребру, що свідчить про наявність каменя в нирці.
Пропальпувати сечоводи зазвичай практично неможливо навіть при значному їх збільшенні, тому що вони розміщуються в глибині заочеревинного простору. Пальпація дистального відділу сечоводу полегшується при обстеженні per vaginum жінок та per rectum чоловіків бімануально, коли друга рука лікаря розташовується в надлобковій ділянці передньої черевної стінки. За цих умов часто вдається пальпувати камені в інтрамуральному відділі сечоводу, а іноді – туберкульозно-інфільтровану тазову його ділянку у вигляді товстого щільного тяжа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих“ на сторінці 1. Приємного читання.
