Камені нирок та сечоводів
Сечокам'яна хвороба (СКХ) – це поліетіологічне захворювання, пов'язане з порушенням обміну речовин і супроводжується утворенням каменів у сечових шляхах.
Епідеміологія
Розповсюдженість СКХ в Україні посідає друге місце після інфекції сечових шляхів серед усіх урологічних захворювань. У США розповсюдженість СКХ становить 10-15 %. Чоловіки хворіють на СКХ верхніх сечових шляхів у 2-3 рази частіше, ніж жінки. Середній ризик утворення каменів протягом життя складає 5-10 %. Щороку захворюваність на СКХ зростає. Темпи приросту захворюваності на СКХ складають 0,16-0,22, а частота виникнення – 30-45 % від усієї урологічної патології. Хворіють здебільшого люди молодого працездатного віку, захворювання перебігає з явищами гострого та хронічного пієлонефриту, частими рецидивами СКХ (30-80 %), що, у свою чергу, призводить до виникнення ниркової недостатності, інвалідизації та смертності хворих. У 2010 р. смертність від СКХ в Україні становила 0,869.
Класифікація
Камені сечових шляхів класифікують залежно від їх розміру, локалізації, рентгеноконтрастності (табл. 6.1), етіології їх утворення, складу (мінералоги), групи ризику розвитку рецидиву СКХ. За розмірами камені бувають: до 5 мм, 6-10 мм, 11 -20 мм, > 20 мм. Залежно від анатомічної локалізації розрізняють камені (рис. 6.1): верхніх, середніх або нижніх чашок, миски, верхньої, середньої або нижньої третини сечоводу, сечового міхура, уретри. За кількістю: одиночні або множинні камені. За частотою виникнення: первинні, рецидивні, резидуальні (залишкові). За інфікованістю: інфіковані, неінфіковані.
Таблиця 6.1. Класифікація сечових каменів залежно від їх рентгенконтрастності та хімічного складу
| Рентгенконтрастні | Слабоконтрастні | Неконтрастні |
| Дигідрат оксалату кальцію | Фосфат магнію-амонію | Сечова кислота |
| Моногідрат оксалату кальцію | Апатит | Урат амонію |
| Фосфат кальцію | Цистин | Ксантин |
| 2;8-дигідроксиаденін | ||
| Індинавір |
Рис. 6.1. а) камені чашок нирки; б) камінь миски нирки; в) камінь верхньої третини сечоводу; г) камінь середньої третини сечоводу; д) камінь нижньої третини сечоводу; е) камінь сечового міхура; ж) камінь уретри
Рентгенконтрастність каменів. Рентгенконтрастність каменів на оглядовій урограмі залежить від їх хімічного складу. Якщо пацієнтові виконано КТ без контрастування, слід визначити контрастність каменя в одиницях Хаунсфілда (HU), оскільки цей показник характеризує щільність та склад каменя.
Групи ризику щодо утворення каменів. Приблизно у 50 % хворих з СКХ протягом життя виникає лише один рецидив, але в 10 % хворих рецидиви каменеутворення бувають часто.
В основі рецидивування сечових каменів лежать два головних фактори ризику:
• 1. Недостатність протеолізу сечі, що призводить до формування білкової матриці ниркового каменя.
• 2. Оптимальний для кристалізації сечових солей діапазон pH у пересиченому сольовому розчині, що зумовлює преципітацію каменеутворюючих солей та формування кристалічної (мінеральної) частини каменя.
Окремо виділяють коралоподібні камені нирок, які займають миску та, як мінімум, одну чашкову систему, утворюючи ніби зліпок порожнинної системи нирки. Більшість таких каменів складаються із струвіту та фосфату кальцію. Найчастішою причиною їх утворення є підлужнення сечі під впливом хронічної інфекції (уреазопродукуючі мікроорганізми).
| 1 ступінь: камінь майже повністю міститься в нирковій мисці, але має відростки в сторону чашок; |
| II ступінь: відростки каменя займають миску і великі чашки; |
| III ступінь: камінь повністю заповнює ниркову миску і всі чашечки, утворюючи гілки на рівні малих чашечок (рис. 6.2). |
Рис. 6.2. Класифікація коралоподібних каменів нирки: а) І ступеня; б) II ступеня; в) III ступеня
Епідеміологія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)“ на сторінці 1. Приємного читання.
