Піонефроз – термінальна стадія неспецифічного чи специфічного гнійно-деструктивного запального процесу з повним заміщенням паренхіми нирки сполучною тканиною. Піонефроз може бути одно- та двостороннім, закритим (коли порожнини, що містять гній, повністю замкнені), інтермітуючим або відкритим. Частіше піонефроз буває однобічним. На відміну від інфікованого гідронефрозу, коли функція нирки частково збережена, при піонефрозі вона повністю відсутня.
Етіологія і патогенез. Піонефроз зумовлений інфікуванням нирки частіше змішаною мікрофлорою, у якій переважають кишкова та синьогнійна палички, протей, ентерокок, стафілокок, стрептокок, мікобактерія туберкульозу.
Піонефроз є результатом тривалого, часом бурхливого інфекційно-запального процесу на фоні порушення відтоку сечі з нирки. Найчастіше піонефроз є ускладненням сечокам'яної хвороби та вад розвитку.
Нирка має вигляд великої тонкостінної порожнини, заповненої гноєм. Якщо піонефроз розвивається при обструкції сечових шляхів, нирка збільшена, якщо він є наслідком хронічного пієлонефриту з тенденцією до зморщення нирки – вона зменшена.
Піонефроз завжди супроводжується вираженим склеротичним педункулітом, пери- та паранефритом, внаслідок чого навколо нирки утворюється товстий, щільний фіброзний каркас, нерідко спаяний із прилеглими тканинами та органами. Калібр ниркових судин різко зменшений. Ниркова ніжка, як правило, потовщена за рахунок запально-склеротичних змін навколишніх тканин.
Клінічна картина залежить від ступеня прохідності сечових шляхів: гострий перебіг, латентний перебіг, інтермітуючий перебіг. Прояви закритого піонефрозу ідентичні клінічній картині гострого гнійного пієлонефриту: гектична лихоманка, озноб, блідість шкіри, іктеричність склер, тахікардія, гострий біль у поперековій ділянці та ін. У сечі патологічні зміни можуть бути відсутні. У крові – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищена ШОЕ. Розвиваються гіперкоагуляційні порушення. Пальпується збільшена болюча нирка. При відновленні прохідності сечових шляхів у сечі з'являється гнійний осад, піурія, масивна бактеріурія. При цьому знижується температура тіла, зменшується біль. Закритий туберкульозний піонефроз характеризується більш стертими клінічними проявами.
Для відкритого піонефрозу характерні швидка стомлюваність, загальна слабкість, зниження апетиту, схуднення, інколи підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, тупий біль на боці ураження, збільшення та помірна болючість нирки під час пальпації, лейкоцитурія, бактеріурія, підвищена ШОЕ. Для двобічного піонефрозу характерні ознаки прогресуючої недостатності нирок.
Інтермітуючий клінічний перебіг характерний для переміжної форми піонефрозу. Повільне прогресування патологічного процесу переривається періодами загострення.
Діагностика. Діагноз встановлюють на підставі скарг хворого, вивчення анамнезу, об'єктивних даних (при піонефрозі нирка збільшена, малорухома, щільна, нерідко болюча), лабораторних даних та додаткових методів (УЗД, оглядова та екскреторна урографія, КТ та ін.). При УЗД можна встановити причину та рівень порушення відтоку сечі. Нирка збільшена у розмірах, часто з нерівними контурами. Ехографічне зображення порожнини нирки гіпоехогенне, неоднорідне, іноді з горизонтальним рівнем, зумовленим наявністю гнійного осаду, але завжди більш ехогенне, ніж при інфікованому гідронефрозі, за рахунок гнійного вмісту. Спостерігається стоншення та дифузне підвищення ехогенності заміщеної сполучною тканиною паренхіми нирки.
На оглядовій урограмі може виявлятися тінь збільшеної нирки, нечіткість контуру поперекового м'яза, нерідко тіні конкрементів (коралоподібних чи множинних). При вирішенні питання про нефректомію до обов'язкових методів дослідження входить екскреторна урографія для оцінки функції контрлатеральної нирки. На відстрочених екскреторних урограмах інколи спостерігається накопичення контрастної речовини в розширених порожнинах нирки. КТ дозволяє встановити причину та рівень порушення відтоку сечі. Порожнина нирки, що містить гній, має вигляд неоднорідного утворення зниженої щільності, навколо якого спостерігається залишок різко стоншеної, заміщеної сполучною тканиною, щільної паренхіми нирки (рис. 5.8). На ангіограмах ниркові артерії тонкі, подовжені, нефрографічний ефект відсутній або слабо виражений в окремих ділянках. Радіоізотопні дослідження вказують на різке зниження або відсутність функції ураженої нирки.
Рис. 5.8. КТ нирки: правобічний піонефроз (багатокамерна порожнина щільністю 18-20 HU, залишки стоншеної паренхіми щільністю 38-40HU)
Лікування хірургічне – нефректомія, у складних випадках – субкапсулярно. При цьому видалення рубцево зміненої паранефральної клітковини, нерідко насиченої гноєм, створює сприятливі умови для загоювання рани. У хворих із закритим піонефрозом показання до операції мають бути екстреними, оскільки катетеризація ураженої нирки не дає бажаного ефекту. У септичних хворих, при порушенні функції іншої нирки перевагу віддають перкутанному дренуванню з відстроченою нефректомією після стабілізації загального стану хворого та відновлення функції контрлатеральної нирки. Антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапії аналогічні таким при гострому гнійному пієлонефриті. При туберкульозному піонефрозі призначають протитуберкульозні препарати. Диспансеризація зводиться до динамічного спостереження за функцією єдиної нирки протягом усього життя.
Прогноз залежить від функції єдиної нирки, що залишилась, та віку хворого. У молодих пацієнтів відзначається сприятливіший прогноз та задовільні віддалені результати.
Паранефрит
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Піонефроз“ на сторінці 1. Приємного читання.
