Нефроптоз – це патологічний стан нирки, при якому вона зміщується за межі своєї фізіологічної рухливості. Найчастіше вона зміщується в сторону таза. Нефроптоз є хронічним захворюванням, викликаним різноманітними причинами та патогенезом (різке схуднення, травми, оперативні втручання та ін.). Клінічно проявляється кількома провідними симптомами: болем при фізичному навантаженні, нестабільним артеріальним тиском, мікрогематурією. Ускладнення нефроптозу (постійний біль, стійка гіпертензія, гематурія тощо) викликають у пацієнтів стійку втрату працездатності.
Етіологія і патогенез
Причиною нефроптозу є швидке схуднення пацієнта внаслідок інфекційних хвороб, оперативних втручань, пригнічення в результаті стресу, тривале стояння на ногах, падіння з висоти, стрибки на ноги, часті пологи. Нерідко нефроптоз є одним із проявів вісцероптозу. Сприяють виникненню нефроптозу особливості форми та глибини ниркового ложа. Так, у жінок таз ширший, ніж у чоловіків, навколохребтові западини не настільки заглиблені, більш розширені. Також у жінок після пологів нерідко знижується тонус черевної стінки. Тому нефроптоз зустрічається набагато частіше у жінок, ніж у чоловіків (90-95 % випадків).
Механізм розвитку нефроптозу (рис. 12.1):
• порушується фіксаційна структура жирової клітковини навколониркового простору, яка складається зі зв'язок, судин, ниркової фасції, жирової капсули нирки;
• без надійної фіксаційної структури нирка значно зміщується (особливо у вертикальному положенні пацієнта) як в сторону малого таза, так і черевної порожнини (особливо при положенні хворого на боці);
• під час зміщення нирка може повертатися по вертикальній та поперечній осі;
• зміщення нирки веде до зміни кута відходження ниркових судин від черевного відділу аорти та нижньої порожнистої вени з 90° до 50-60°. У випадку повертання нирки навколо вертикальної чи поперечної осі змінюється кут відходження ниркових судин у нирковому синусі;
• без підтримки фіксаційної структури зміщена нирка "зависає" на одних судинах. Під своєю вагою нирка витягує судини, порушуючи при цьому їх анатомічну структуру. Постійні мікротравмування стінок судин призводять до розростання в них сполучнотканинних спайок, втрати еластичності (особливо під час фізичних навантажень), зменшення їх просвіту;
• одночасне, іноді тимчасове порушення кровообігу із зміною кута відходження судин, зміна їх структури та діаметра ведуть до вторинних змін у ниркових судинах меншого калібру;
• чим нижче опускається донизу нирка, тим більше порушується кровообіг у судинах паренхіми нирки;
Рис. 12.1. Схематичне зображення формування різних стадій нефроптозу
• крім судин, натягуються і травмуються нерви, лімфатичні судини;
• на початкових етапах розвитку нефроптозу у вертикальному положенні хворого короткочасно порушується кровообіг нирки, зменшується загальний артеріальний тиск. По мірі прогресування нефроптозу та структурних змін судин зменшується загальний кровоток нирки і рефлекторно стимулюється робота ренін-ангеотензинальдостеронової системи (РААС). Внаслідок цього однократно, потім постійно підвищується артеріальний загальний тиск із розвитком нефрогенної гіпертензії;
• також тимчасове зміщення нирки в сторону малого таза стає причиною патологічних загинів сечоводу. По мірі прогресування та тривалості нефроптозу патологічні загини сечоводів стають фіксованими. Як наслідок, порушується екскреція сечі. У 15 % хворих має місце пієлоектазія. Поєднане порушення кровообігу та сечовиділення є причиною болю, еритроцитурії, появи пієлонефриту, зміни артеріального тиску і т. д.
Класифікація
Розрізняють 4 стадії нефроптозу:
• при І стадії нефроптозу при вдиху пацієнта можна пропальпувати нижній край нирки;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12. Нефроптоз“ на сторінці 1. Приємного читання.
