Гіперактивний сечовий міхур
Найчастіше серед дизуричних порушень нейрогенного характеру зустрічається симптомокомплекс, до якого за рішенням Міжнародної консультації з утримання сечі використовують термін "гіперактивний сечовий міхур" (ГСМ), виділений в окреме захворювання зовсім нещодавно.
Епідеміологія
За розповсюдженістю ГСМ значно випереджає багато інших захворювань. У загальній популяції серед людей віком старше 40 років поширеність ГСМ коливається між 12 % і 22 % і зростає з віком, сягаючи 31-42 % у віці старше 75 років. Останніми роками також показано, що до 15-20 % чоловіків після 50-ти, які мають дизуричні розлади, що традиційно пов'язувалися з доброякісною гіперплазією простати (ДГПЗ), оперуються без достатніх підстав. Головною причиною дизурії у них є ГСМ, і оперативне лікування ДГПЗ їм полегшення не приносить.
Етіологія і патогенез
Безпосередньою причиною його виникнення є неконтрольовані (мимовільні) скорочення детрузора. Якщо в нормі ємність сечового міхура (СМ) сягає 250-300 мл і перший позив до сечовипускання людина може пригальмувати на тривалий час, то при ГСМ перший позив може виникати вже при 30-50 мл і загальмувати його пацієнт не може – виникає ургентний позив. Такі неконтрольовані скорочення стінки СМ виникають з різних причин. Головною причиною вважаються процеси "старіння" стінки СМ, вікової гіперчутливості рецепторів його стінки, дисбаланс факторів росту тощо. Провокуючими факторами можуть бути хронічні гінекологічні запальні процеси, хронічні простатити, доброякісна гіперплазія простати тощо.
Клінічна картина
Симптомокомплекс ГСМ характеризується наступними скаргами:
• Імперативні позиви до сечовипускання (ургентність) – обов'язковий симптом ГСМ – раптовий позив до сечовипускання, який неможливо відкласти (інакше виникне самовільне виділення сечі).
• Нетримання сечі (будь-яке мимовільне виділення сечі).
• Полакіурія (почащенесечовипускання) – сечовипускання протягом дня частіше 7 разів.
• Ноктурія (сечовипускання більше одного разу вночі).
Серед означених дизуричних порушень найважче хворими переносяться ургентність та нетримання сечі (НС). Це страждання має свої певні особливості: ГСМ не становить життєвої загрози, але має значний вплив на повсякденне життя пацієнта, обмежуючи його активність, соціальні контакти, сексуальні стосунки, іноді й диктуючи необхідність зміни роботи, значно погіршуючи якість життя. Досвід показує, що більшість спеціалістів (у тому числі й урологів) не мають чіткої уяви про методи як діагностики, так і лікування цього страждання і тому більшість пацієнтів реально йдуть від лікаря без допомоги, або їм перманентно призначають антибіотики, вважаючи дану картину ознакою циститу.
Діагностика
У діагностиці ГСМ головними методами є:
• 1. Скарги хворого. При цьому захворюванні виразність скарг хворих за умови кваліфікованої їх оцінки має не менше значення, ніж дані об'єктивного дослідження. Як вказувалось, головними проявами ГСМ є імперативні позиви до сечовипускання, полакіурія, ноктурія та НС у різних комбінаціях. У той же час гематурія, болі при сечовипусканні, утруднене сечовипускання та інші скарги нетипові для ГСМ. При ГСМ виникає ургентний тип НС– коли пацієнт відчуває різкий позив до сечовипускання, який неможливо відкласти, і не встигає спорожнити СМ. Інший тип НС – стресовий, характеризується мимовільним виділенням сечі при фізичному навантаженні, а також при кашлі, чханні, танцях.
• 2. Анамнез хвороби. Його ретельний збір є обов'язковим кроком діагностичного процесу. При цьому необхідно звертати увагу на такі факти, які свідчать про патологію нервової системи – перенесені травми спинного чи головного мозку, таза, порушення хребта (виражений остеохондроз, зміни міжхребцевих дисків), множинний склероз, паркінсонізм. Інші важливі захворювання, які можуть призвести до ГСМ та НС, – це цукровий діабет, патологія тазових органів внаслідок оперативних втручань на матці або опущення органів таза, важких та патологічних пологів, у чоловіків – насамперед патологія простати.
• 3. Заповнення пацієнтом протягом 48 чи 72 год. добового графіка сечовипускання, у якому відзначається час сечовипускання та об'єм сечі. Для ГСМ типова частота сечовипускання більше 7 за добу, середня кількість сечі за сечовипускання не перевищує 100 мл. Крім того, пацієнт має позначати появу дизуричних проявів (імперативних позивів, НС, болів тощо). Дослідження довели, що такий графік значно об'єктивніший, ніж просто опитування хворого.
Обов'язковим елементом урологічного обстеження всіх хворих з ГСМ є проведення аналізів сечі та ультразвукового дослідження для виключення присутності іншої патології, яка може спричинити дизуричні розлади, – найчастіше це запальні захворювання чи пухлини сечового міхура або простати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. Інші урологічні захворювання“ на сторінці 1. Приємного читання.
