Гідатиди яєчка і придатка (грец. hydatids – водяний пухирець) – це рудименти мюллерових проток, що являють собою кістоподібне розширення додаткових утворень яєчка, які складаються з окремих часточок і містять звиті канальці, що пов'язані з яєчком і придатком або розташовуються на ніжці. Гідатиди утворюються в процесі зворотного розвитку мюллерових проток при неповній їх редукції в процесі статевого дозрівання та являють собою залишок вольфової протоки.
Етіологія і патогенез
Причиною захворювання можуть бути гострі, підгострі і хронічні розлади кровообігу, що настають в результаті перекруту або мікротравми гідатид. Перекрут виникає при наявності довгої або вузької ніжки. Розвитку патологічних змін у гідатиді сприяє магістральний тип кровообігу, пухка і ніжна строма органа з відсутністю еластичних волокон. За даними клініко-морфологічного дослідження, перекрут ніжки гідатиди виявляють у невеликій кількості випадків. Частіше зустрічається порушення кровообігу гідатиди або її запалення. Такі зміни виникають внаслідок перегинів ніжки гідатиди, перекруту зі спонтанним розкручуванням, порушеннями венозного відтоку при фізичних навантаженнях або травмах калитки.
Клінічна картина
Ураження гідатид проявляється появою болю в ділянці яєчка, пахового каналу і рідше – болю внизу живота з іррадіацією в поперекову ділянку. В першу добу визначається щільний болючий інфільтрат в ділянці верхнього полюса яєчка або ділянки придатка. Набряк і гіперемія з'являються пізніше, що пов'язано з прогресуванням патологічного процесу. У хворих визначається ущільнення і збільшення яєчка. Інфільтрат пальпується залежно від місця локалізації гідатиди. Слід зауважити, що розвиток клінічних проявів ураження гідатид відбувається поступово і при давньому терміні ураження не завжди буває вираженим.
В ділянці яєчка або придатка відзначають симптом "синьої цятки", яка відповідає за локалізацією перекрученій гідатиді (болюче ущільнення просвічує через шкіру калитки у вигляді вузла темно-синюшного кольору). Цей симптом можна помітити в перші 2 доби захворювання. Часто у дітей з ураженням гідатид з'являються нудота і блювання, а в пізні терміни захворювання – підвищення температури тіла до субфебрильних цифр.
Для розпалу хвороби характерні гіперемія і збільшення набряку калитки – синдром "набряклої і гіперемованої калитки" (рис. 11.19). У цьому періоді захворювання яєчко і придаток не диференціюються.
Таким чином, основні клінічні ознаки ураження гідатиди – це:
• раптовий початок болю в ділянці яєчка;
• помірний асиметричний набряк і гіперемія калитки;
• наявність щільного інфільтрату.
Діагностика
Діагностика базується на клінічних проявах захворювання. В ситуаціях, коли клінічна картина неясна, застосовують інструментальні методи обстеження:
• Діафаноскопія (огляд калитки у проникаючому світлі) дозволяє виявити утворення темного кольору в ділянці типової локалізації гідатид.
• При ультразвуковому дослідженні гідатида визначається у вигляді виступу або горбика розміром 2-5 мм, найчастіше біля верхнього полюса яєчка або в борозні між яєчком і головкою його придатка. Таких утворень може бути декілька, але іноді вони не розпізнаються ехографічно, оскільки через їх ніжну структуру не завжди диференціюються від оточуючих тканин.
Рис. 11.19. Синдром набряклої і гіперемованої калитки
Диференціальна діагностика
Захворювання необхідно відрізняти від гострого орхі- ту, який у дітей зустрічається відносно рідко, має схожі клінічні симптоми, але потребує іншого лікування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перекрут гідатид яєчка і його придатка“ на сторінці 1. Приємного читання.
