У кожній нирці розрізняють наступні ниркові сегменти, segmenta renales (рис. 1.8): верхній сегмент, segmentum superius, відповідає медіальній і частково передній поверхні верхнього кінця нирки; верхній передній сегмент, segmentum anterius superius, розташовується по-
Рис. 1.8. Сегменти нирки
переду ниркової миски, включаючи в себе передню поверхню верхнього кінця, верхнього відділу середньої частини нирки, латеральний край і частково задню поверхню; нижній передній сегмент, segmentum anterius inferius, лежить також попереду ниркової миски, виходячи на передню поверхню нирки в нижньому відділі її середньої частини і частково на задню поверхню; нижній сегмент, segmentum inferius, займає нижній кінець нирки; задній сегмент, segmentum posterius, лежить позаду ниркової миски та співпадає з задньою поверхнею нирки між верхнім сегментом зверху, нижнім – знизу, верхнім і нижнім передніми сегментами – латерально.
Форнікальний апарат нирок
Кожна ниркова чашка охоплює конусоподібний нирковий сосочок. Завдяки цьому проксимальний відділ чашки, що оточує основу сосочка, підноситься над його верхівкою у вигляді склепіння, fornix. У стінці склепіння чашки укладені непосмуговані м'язові волокна, m. sphincter fornicis, які разом із закладеною тут сполучною тканиною і прилеглими нервами і судинами (кровоносними й лімфатичними) складають форнікальний апарат, що відіграє велику роль у процесі виведення сечі з паренхіми нирки в ниркові чашки і перешкоджає зворотному току сечі з чашок у сечові канальці. У стінці ниркової чашки розрізняють чотири м'язи, розташовані вище склепіння (т. levator fornicis), навколо нього (т. sphincter fornicis), уздовж чашки {m. longitudinalis calycis) і навколо чашки (т. spiralis calycis). М. levator fornicis i m. longitudinalis calycis розширюють порожнину чашки, сприяючи накопиченню сечі, а m. sphincter fornicis і m. spiralis calycis звужують чашку, спорожняючи її.
Сечовід
Сечовід, ureter, – парний орган, що з'єднує ниркову миску із сечовим міхуром. Довжина сечоводу 30-32 см, діаметр нерівномірний; у місці відходження від миски (мисково-сечовідний сегмент), при вході в малий таз (при перетинанні клубових судин), при проходженні
Рис. 1.9. Фізіологічні звуження сечоводу
через стінку сечового міхура і вічка сечоводу він дорівнює 3-4 мм, а між цими звуженими місцями діаметр його сягає 9 мм (рис. 1.9).
Розрізняють три частини сечоводу: черевну, тазову й інтрамуральну. Черевна частина, pars abdominalis, у місці відходження від миски утворює вигин. Повертаючи вниз і медіально, сечовід проходить по передній поверхні великого поперекового м'яза вниз до термінальної лінії таза. Тазова частина, pars pelvina, лягає під очеревиною малого таза, повертає вперед, медіально і вниз. Досягнувши дна сечового міхура, сечовід пронизує його стінку в косому напрямку і відкривається в порожнину міхура щілиноподібним отвором.
Будова сечоводів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сегментарна будова нирок“ на сторінці 1. Приємного читання.
