Для пацієнтів з явищами простатиту характерні значні порушення уродинаміки: підвищення тиску закриття уретри, зниження максимальної та середньої швидкості потоку сечі, неповне розкриття шийки сечового міхура під час сечовипускання з підвищеним тонусом уретри, звуженням її на рівні внутрішнього сфінктера. Все це створює підстави для застосування альфа-адреноблокаторів (тамсулозин, сілодозин, альфузозин, доксазозин, теразозин) у терапії всіх форм хронічного простатиту. Рекомендовано тривале застосування альфа-адреноблокаторів терміном не менше 3 місяців, навіть після досягнення клінічного ефекту.
Нестероїдні протизапальні препарати
Завдяки гальмуванню запального процесу і аналгезуючому та протинабряковому ефекту терапія СХТБ (запального і незапального) може бути корисною як симптоматична та патогенетична терапія. Враховуючи потенційну можливість розвитку побічних ефектів, тривалість лікування не повинна перевищувати 4 тижні.
Фітотерапія
Даний вид медикаментозного лікування широко використовується в терапії хронічного простатиту. Екстракт плодів карликової пальми (Serenoa repens), крім інгібіції активності 5-альфа-редуктази і ароматази, знижує утворення медіаторів запалення – лейкотрієнів і простагландинів – за рахунок зменшення активності фосфоліпази А2, ліпооксигенази і циклооксигенази. На рівні органа-мішені – передміхурової залози має протизапальну та вазопротекторну дію, зменшуючи набряк за рахунок інгібіції підвищеної капілярної проникності. Препарат з кори африканської сливи (Рудепит africanum) при клінічному застосуванні має протизапальну і протинабрякову дію та знижує проліферацію клітин передміхурової залози. Ще одним препаратом, отриманим з природної сировини, є простатилен (виготовлений з тканини передміхурової залози великої рогатої худоби), який має протизапальну, протинабрякову дію, покращує мікроциркуляцію в залозі.
Фізіотерапія
У лікуванні хронічного простатиту широко використовуються фізіотерапевтичні методи впливу. Багато фізичних чинників у різних методиках входять до складу комплексної терапії. З протизапальною, антиконгестивною метою, для корекції імунних розладів, а також для підвищення ефективності антибактеріальної терапії активно використовуються як традиційні методи фізіотерапевтичного впливу (пальцьовий масаж передміхурової залози, мікроклізми з лікарськими засобами або трав'яними відварами, теплі сидячі ванни), так і методи апаратної фізіотерапії: магнітотерапія, електростимуляція простати, низько- інтенсивне лазерне випромінювання. Кожний з факторів, як правило, впливає місцево на передміхурову залозу (уретрально, ректально, черезшкірно), володіє переважною дією на окремі ланки патогенезу хронічного простатиту, у зв'язку з чим можна застосовувати одночасно кілька фізіотерапевтичних факторів.
Магнітотерапія має протизапальну й аналгезуючу дію, відновлює кровообіг, нормалізує перебіг окислювально-відновних і тканинних ферментативних процесів, створює умови для ефективної дії антибіотиків на запальний процес. Застосовується як черезшкірно, так і ректально.
Електростимуляція. Даний вид фізіотерапевтичного впливу покращує мікроциркуляцію, підвищує тонус гладкої мускулатури передміхурової залози, відновлює її евакуаторну, секреторну функцію, а також покращує статеву функцію хворих на хронічний простатит.
Низькоінтенсивне лазерне випромінювання має виражену протизапальну дію, стимулює загальний і місцевий імунітет, поліпшує мікроциркуляцію у вогнищі запалення, що впливає на проникність судинної стінки, надає аналгетичний та бактеріостатичний ефект. Використовується промежинне і трансректальне опромінення.
Масаж передміхурової залози використовується для лікування хронічного простатиту з XIX століття, проте досі немає єдиного погляду на місце цього методу лікування. Оскільки масаж проявляє високу клінічну ефективність, знижує набряк, викликає виділення секрету з залоз простати, підвищує мікроциркуляцію, тонізує м'язову структуру передміхурової залози, цей метод рекомендовано застосовувати досить широко. Масаж простати бажано робити 3 рази на тиждень, разом з динамічним мікробіологічним дослідженням і застосуванням антибіотиків широкого спектра дії.
| Показаннями до виконання масажу є: | Протипоказання до масажу простати: |
| хронічний простатит; СХТБ; асимптомний простатит (при проведенні лікування); необхідність отримання секрету простати для діагностичних цілей. | гострий бактеріальний простатит; хронічний простатиту поєднанні з раком простати або ГПЗ; камені передміхурової залози; справжні кісти передміхурової залози; утруднення сечовипускання з наявністю залишкової сечі. |
До медикаментозних чи апаратних методів, які також використовуються в лікуванні, але мають менший ефект, відносяться аналгетики, міорелаксанти, імуностимулятори, психотерапія, аутотренінг, інгібітори α-редуктази, інструментальні методи (TUMTTUNA, Laser), алопуринол (для зниження рівня сечової кислоти в сечі), антихолінергічні препарати та спазмолітики.
При санаторно-курортному лікуванні хворих на хронічний простатит застосовують ректальні грязеві тампони, грязеві та озокеритові "труси", мікроклізми з мінеральною водою, мінеральні ванни та ін. Введення лікувальної грязі в ампулу прямої кишки викликає різку гіперемію не лише 'її слизової оболонки, але й тканини передміхурової залози та сім'яних міхурців. При цьому підвищується мікроциркуляція тканин та їх секреторна активність. Популярними курортами для лікування хворих на хронічний простатит є Саки, Куяльник, Трускавець, Моршин, Солоний Лиман та ін.
Велике значення в корекції хронічного простатиту має як лікування, так і профілактика загострень, до якого можна віднести зміну способу життя, зокрема зменшення гіподинамії, включення вправ для м'язів промежини, своєчасне сечовипускання, регулярне статеве життя.
Уретрит
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Альфа-адреноблокатори“ на сторінці 1. Приємного читання.
