Маючи трохи більше ніж півстолітню історію використання в медицині, УЗД на сьогодні стало, мабуть, найпоширенішим із методів променевої діагностики і замінило собою цілу низку застарілих діагностичних технологій. Передусім – завдяки неінвазивності та безпечності поряд із високою інформативністю та рентабельністю.
УЗД – метод дослідження за допомогою звукових хвиль ультрависокої частоти. У медичній практиці тканини, відображені на УЗ-моніторі в системі сірої шкали, мають різну ехографічну щільність (ехогенність). Тканини більшої акустичної щільності (гіперехогенні) видаються світлішими. Наприклад, конкременти візуалізуються у вигляді чітко контурованих структур, нижче яких визначають темну доріжку – акустичну тінь. Утворення останньої зумовлене повним відбиттям ультразвукових хвиль від поверхні каменю. Тканини зниженої акустичної щільності (гіпоехогенні) видаються на екрані темнішими, а рідинні утворення – максимально темними – ехонегативними (анехогенними).
Ультразвукова доплерографія використовується для візуалізацп судин і оцінки параметрів кровотоку. Сигнали при цьому реєструються графічно (у вигляді кольорового спектра на екрані монітора) та акустично, відтворюючи хвилеподібний шум потоку крові в судині з частотою серцебиття пацієнта.
УЗД нирок і верхніх сечових шляхів дозволяє визначати топографічні особливості, розміри, стан паренхіми, синуса нирок, чашково-мисковоїсистеми (ЧМС), паранефральної клітковини, наявність у верхніх сечових шляхах патологічних утворень, а також ступінь дихальної рухливості нирки.
У нормі паренхіма нирки має вигляд однорідної гіпоехогенної структури товщиною 15-19 мм. ЇЇ внутрішня частина межує із синусом нирки й має трохи нерівний контур через сосочки, що виступають у синус. Іноді, особливо у дітей та в осіб молодого віку, у нирковій паренхімі видно піраміди трикутної форми, спрямовані основою до зовнішнього контуру нирки, а верхівкою – у синус, утворюючи сосочки. Вони мають нижчу ехощільність, ніж паренхіма. В нирковому синусі, за ехогенністю подібному до паранефральної клітковини, можна візуалізувати деякі судинні пучки, ЧМС у нормі не визначається. При дослідженні хворих з водним навантаженням або при наповненому сечовому міхурі миска візуалізується у вигляді анехогенного утворення. ЇЇ передньо-задній розмір не перевищує 15 мм. Забезпечуючи гарну візуалізацію нирок, УЗД дає слабку анатомічну деталізацію сечоводів, а середня третина їх не простежується через газ у кишечнику (рис. 3.13).
Показаннями до УЗД нирок і верхніх сечових шляхів є їх аномалії розвитку, гострі й хронічні запальні захворювання, травми, гематурія, сечокам'яна хвороба, диференційна діагностика об'ємних утворень, гідронефроз, нефункціонуюча нирка, стійка некоригована артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, контроль за станом трансплан-
Рис. 3.13. Ультразвукова сканограма правої нирки
тованої нирки. Під УЗ-контролем можуть також виконуватись черезшкірні операції – пункційна біопсія нирки та нефротомія.
Підготовка до дослідження необхідна у випадках потреби візуалізації ниркових судин і ектопованих нирок, коли дослідження проводиться з боку передньої черевної стінки і якщо не вдалося оглянути нирки через підвищену кількість газу в кишечнику. Виключаються продукти, що викликають підвищене газоутворення (чорний хліб, капуста, бобові тощо), призначаються сорбенти всередину та очисні клізми – напередодні ввечері й ранком у день обстеження.
УЗД сечового міхура. Показаннями до проведення дослідження є новоутворення, травми, камені й дивертикули сечового міхура, гематурія, порушення відтоку сечі з сечового міхура (інфравезикальна обструкція), необхідність визначення об'єму залишкової сечі. Під УЗ-контролем у сечовий міхур черезшкірно може бути встановлений надлобковий катетер.
УЗД сечового міхура може проводитися з боку передньої черевної стінки (трансабдомінально), через пряму кишку (трансректально), через сечівник (трансуретрально) і через піхву (трансвагінально). Останні три методики більш інвазивні,томуїх використовують для уточнення інформації, отриманої за допомогою трансабдомінального дослідження.
Підготовка до дослідження включає наявність не менше 100 мл сечі у сечовому міхурі. Для достатнього його наповнення за 2-3 години до дослідження призначається водне навантаження. Перед трансректальним дослідженням необхідне виконання очисної клізми.
Під час УЗД оцінюються об'єм, форма, контури сечового міхура, товщина його стінок, наявність конкрементів, пухлин та визначення ступеня їх проростання за межі органа. Нормальний сечовий міхур являє собою округле, з чіткими контурами, симетричне ехонегативне утворення, без внутрішніх ехоструктур зі стінкою завтовшки 3-5 мм, об'ємом 200-300 мл у дорослої людини. Наприкінці дослідження проводять вимір кількості залишкової сечі після самостійного сечовипускання. Об'єм залишкової сечі, подібно об'єму сечового міхура, вимірюється за спеціальною формулою або за допомогою комп'ютерної програми УЗ-апарата. У здорової людини в сечовому міхурі після сечовипускання сеча не залишається. Наявність залишкової сечі свідчить про гіпотонію детрузора, яка може виникати внаслідок порушення іннервації сечового міхура, інфравезикальної обструкції або їх поєднання. Водночас слід враховувати варіабельність об'єму залишкової сечі, який може змінюватись день від дня більше як на 150 мл. Уникнути діагностичної похибки дозволяють повторні вимірювання.
УЗД уретри (УЗД-уретрографія) проводиться тільки у чоловіків з метою визначення локалізації, протяжності і вираженості рубцевого процесу в уретрі та оцінки ступеня порушення її кровопостачання в зоні ураження.
Метод потребує введення в просвіт уретри близько 15 мл стерильної води або ізотонічного розчину з подальшим затисканням зовнішнього отвору сечівника на час дослідження (протипоказаний при гострому уретриті). Дослідження проводиться в положенні хворого лежачи за допомогою зовнішнього лінійного та ректального УЗ-датчиків.
Отримані дані дозволяють оцінити ступінь склерозування спонгіозного тіла, яке забезпечує кровопостачання сечівника, і таким чином адекватно обрати метод хірургічного лікування стриктури уретри.
УЗД передміхурової залози й сім'яних міхурців. Показання до проведення дослідження: гострі та хронічні запальні захворювання передміхурової залози й сім'яних міхурців, пухлини передміхурової залози, інфравезикальна обструкція, патологічні зміни сперми. Під УЗ-контролем проводять пункційну біопсію передміхурової залози.
Деталізовано оцінити стан передміхурової залози й сім'яних міхурців дозволяє транс- ректальне УЗД (через пряму кишку). Трансректальне УЗД протипоказане при наявності гемороїдальних вузлів, гострих запальних захворюваннях прямої кишки й шкіри навколо анального отвору. У таких випадках та в разі відмови хворого від трансректального дослідження – виконується трансабдомінальне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УЗД“ на сторінці 1. Приємного читання.
