Це захворювання, що характеризується періодичними рецидивами інфекції сечових шляхів і тривалою персистенцією бактерій у секреторній системі простати, попри численні курси антибіотикотерапії. Частота хронічного бактеріального простатиту не перевищує 5-10%. Найчастішими етіологічними факторами бактеріального простатиту, як і у випадку з гострим, є грамнегативні бактерії, в першу чергу Escherichia coli. Як правило, інфекційний процес викликається одним мікроорганізмом, хоча є повідомлення про випадки запального процесу, причиною якого були кілька мікроорганізмів. Описані випадки хронічного бактеріального простатиту, викликані Mycobacterium tuberculosis, Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrheae, Clostridia, Salmonella, молікутами, грибами та облігатними анаеробами. Шляхи проникнення бактеріальної інфекції в простату ті самі, що й при гострому простатиті.
Фактори вірулентності мікроорганізмів відіграють важливу роль у патогенезі бактеріального запалення передміхурової залози.
Існує кілька теорій патогенезу бактеріального простатиту, кожна з яких або їх комбінація може призводити до розвитку і підтримки перебігу хронічного бактеріального простатиту:
• Інтрапростатичний рефлюкс.
• Утворення ділянок фіброзу та конкрементів.
• Секреторна дисфункція.
• Імунологічний дефіцит.
Інтрапростатичний рефлюкс сечі є важливим механізмом розвитку всіх видів простатиту, особливо бактеріального.
Дренуючі протоки залоз периферичної зони мають горизонтальний або косий напрямок проти осі потоку сечі. Через цю анатомічну особливість простатична інфекція частіше виявляється в периферичній зоні.
Утворення ділянок фіброзу та конкрементів. Тривалий стаз інфікованого секрету простати, викликаний оклюзією вивідних проток у результаті запального набряку, може призводити до фіброзу проток і утворення каменів. Простатичні камені, як і камені нирок, а також ділянки фіброзу, можуть бути імпрегновані патогенними бактеріями, що виключає вплив на них антимікробних препаратів і, таким чином, веде до рецидиву простатиту та інфекції сечових шляхів.
Секреторна дисфункція – порушення простатичної секреції, для якої характерне зниження концентрації фруктози, кислої фосфатази, лізоциму, лимонної кислоти, катіонів (цинк, магній, кальцій), а також підвищення pH. Такі зміни передують запальному процесу або є його наслідком. Секреторна дисфункція лежить в основі зниження антибактеріальних характеристик секрету простати.
Імунологічна теорія. Бактерії, будучи антигенним стимулом, ініціюють імунологічну реакцію, яка призводить до простатиту.
Хронічний абактеріальний, запальний простатит
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічний бактеріальний простатит“ на сторінці 1. Приємного читання.
