Інтерстиціальний цистит виникає при поширенні запального процесу на строму підслизового шару і м'язовий шар сечового міхура. У літературі цю форму циститу називають простою, або солітарною виразкою сечового міхура. Інтерстиціальний цистит – це неінфекційне, неспецифічне запалення сечового міхура, що виникає в умовах недостатності глікозаміногліканів, які покривають і захищають перехідний епітелій від проникнення сечі вглиб стінки міхура. Важливу роль у розвитку інтерстиціального циститу відіграють також активація опасистих клітин та аутоімунні реакції. Розповсюдженість інтерстиціального циститу у жінок у 10 разів частіша, ніж у чоловіків, і коливається в країнах Європи від 1 б на 100 тис. населення (Голандія) до 450 на 100 тис. (Фінляндія).
За даними цистоскопічної картини виділяють дві форми інтерстиціального циститу: виразкову (розвиток гуннерівської виразки), яка спостерігається в 6-20 % випадків, та невиразкову, що спостерігається значно частіше.
Клінічна картина. Постійні невідкладні позиви до сечовипускання, часте сечовипускання до 60 і більше разів на добу, з виділенням невеликої кількості сечі протягом дня і ночі.
Відзначається хронічний тазовий біль у надлобковій ділянці або промежині, біль під час статевого акту та еякуляції.
Діагностика. Діагноз інтерстиціального циститу встановлюють з урахуванням наступних критеріїв:
• дуже часте сечовипускання (до 60 і більше разів на добу), біль при наповненні сечового міхура, полегшення настає після його спорожнення;
• негативні результати культурального дослідження сечі;
• результати цистоскопічного і гістологічного досліджень;
• уродинамічне дослідження (цистометрія): здатність сечового міхура до наповнення та його стабільність (періодичні мимовільні скорочення сечового міхура при швидкості наповнення 30 мл/хв).
Національний інститут артриту, діабету, захворювань кишечника і нирок Сполучених Штатів Америки запропонував критерії виключення для діагнозу інтерстиціального циститу:
• 1. Вік хворого менше 18 років, тривалість симптомів менше 9 місяців.
• 2. Пухлини сечового міхура, рак матки, піхви або уретри, уретральний дивертикул.
• 3. Туберкульозний, радіаційний цистит, вагініт, активна генітальна герпетична інфекція, хімічний цистит (при лікуванні циклофосфамідом).
• 4. Конкременти у сечовому міхурі або у нижньому відділі сечоводу.
• 5. Полакіурія < 8 разів на добу, ноктурія < 2 разів, симптоми, що полегшуються прийомом антибіотиків, аналгетиків, спазмолітиків, антихолінергіків.
• 6. Здатність сечового міхура утримувати 350 мл сечі і більше при цистометрії (стоячи). Відсутність імперативних позивів при наповненні сечового міхура до 100 мл газу або 150 мл рідини (швидкість наповнення при цистометрії – 30-100 мл за хвилину).
• 7. Діагностований бактеріальний цистит або простатит за останні 3 місяці.
Лікування інтерстиційного циститу емпіричне і спрямоване на відновлення герметичності (непроникності) слизового шару сечового міхура, інактивацію опасистих клітин та полегшення регіонального болю.
Консервативне лікування інтерстиціального циститу базується на трьох принципах:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерстиціальний цистит“ на сторінці 1. Приємного читання.
