Епідидиміт, орхіепідидиміт

Урологія

Епідидиміт – запалення придатка яєчка, що класифікується як гострий або хронічний процес.

Гострий епідидиміт – це клінічний синдром, який включає біль, набряк і запалення придатка яєчка, що триває менше 6 тижнів. Його слід відрізняти від хронічного епідидиміту, який включає в себе тривалі болі в придатку яєчка і, як правило, без набряку. Ускладнення гострого епідидиміту включають формування абсцесу, інфаркту яєчок, хронічного болю і безпліддя. Нерідко в запальний процес залучається і яєчко – виникає орхіепідидиміт. Епідидиміт частіше буває одностороннім і перебігає з відносно гострим початком.

У 15% пацієнтів з гострим епідидимітом розвивається хронічне запалення, яке може призвести до блокування прохідності проток придатка, а при ураженні яєчка – до його атрофії і порушення сперматогенезу.

Етіологія і патогенез. Часто збудником захворювання є інфекція, що потрапляє в придаток із сечівника, передміхурової залози або сечового міхура. У молодих чоловіків він пов'язаний із сексуальною активністю та ЗПСШ у партнерки. У всіх чоловіків з епідидимітом, викликаним збудником, що передається статевим шляхом, в анамнезі має місце статевий контакт, який міг бути навіть за кілька місяців до появи симптомів захворювання. Більшість випадків у сексуально активних чоловіків у віці молодше 35 років викликані збудниками, що передаються статевим шляхом (зокрема, С. trachomatis, Т. vaginalis, N. gonorrhoeae), в той час як у старших пацієнтів епідидиміт звичайно викликаний уропатогенами. У гомосексуальних чоловіків, які практикують анальний секс, збудником епідидиміту нерідко є коліформні бактерії. У 10 % спостережень запаленню придатка яєчка сприяє його травма. До чинників, які сприяють захворюванню, належать і статеві надмірності, мастурбація, тривале нереалізоване збудження, переривання статевого акту, переохолодження, постійні запори, геморой, тобто фактори, що викликають застій крові у венах органів малого таза та калитці.

Орхіепідидиміт також спостерігається при деяких системних інфекціях, таких як туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, криптококоз. Особливо це характерно для пацієнтів з імунним дефіцитом. Найбільш розповсюджений тип орхіту – паротитний орхіт, виникає у 20-30 % пацієнтів у післяпубертатному періоді, як ускладнення епідемічного паротиту.

Нерідко інфекція потрапляє в придаток яєчка по сім'явиносній протоці внаслідок її антиперистальтичних скорочень при наявності запалення в передміхуровій залозі, сечівнику, при бужуванні останнього, тривалій катетеризації, пошкодженні при виконанні інструментальних досліджень, аномалії розвитку.

Клінічна картина. Пацієнт скаржиться на різкий біль у відповідній половині калитки, підвищення температури тіла до 38-40 °С, озноб. Біль іррадіює в пахову, іноді – в поперекову ділянку і крижі, різко підсилюється при рухах, що змушує хворих перебувати в ліжку. Гострий епідидиміт починається раптово, зі швидкого збільшення придатка яєчка.

При об'єктивному обстеженні спостерігається збільшення половини калитки на боці ураження, гіперемія і набряк шкіри, шкіра калитки розтягується, втрачаючи складчастість, може з'явитись реактивна водянка оболонок яєчка (рис. 5.10).

На початку захворювання запалення і набряк визначаються у хвості придатка, але можуть швидко поширитися на весь придаток і яєчко.

Калитка при гострому орхіепідидиміті

Рис. 5.10. Калитка при гострому орхіепідидиміті

При пальпації сім'яного канатика виявляється потовщена й болюча сім'явиносна протока. Якщо запальний процес поширюється на яєчко, то при пальпації яєчко збільшене, болюче (як і його придаток), ущільнене, поверхня його горбиста. Межа між ним і придатком не визначається. Якщо запалення переходить у стадію абсцедування, з'являється ділянка флюктуації.

Ехографічна картина гострого епідидиміту характеризується збільшенням усього придатка або окремих його частин. Структура останніх дифузно однорідна або неоднорідна, а ехогенність знижена. При кольоровому доплерівському картуванні й енергетичному доплерівському дослідженні гостре запалення придатка характеризується його гіперваскуляризацією (рис. 5.11).

Гострий період захворювання триває 5-7 діб, після чого біль зменшується, нормалізується температура тіла, зменшується набряк калитки і розмір запального інфільтрату. Однак придаток яєчка залишається збільшеним, щільним і болючим при пальпації ще протягом кількох тижнів.

Ультрасонограма при гострому епідидиміті (видно збільшений придаток яєчка і рідину в оболонках яєчка)

Рис. 5.11. Ультрасонограма при гострому епідидиміті (видно збільшений придаток яєчка і рідину в оболонках яєчка)

Діагностика. Бактеріальна етіологія епідидиміту зазвичай встановлюється шляхом мікроскопії пофарбованих за Грамом зішкрябів сечівника і виявлення грамнегативних бактерій. Наявність у мазку фагоцитованих грамнегативних диплококів, розташованих внутрішньоклітинно, характерна для інфекції, викликаної N. gonorrhoeae. Наявність у мазку тільки лейкоцитів вказує на негонококовий уретрит. У більшості таких пацієнтів виявляється Ch. trachomatis. У багатьох випадках може виявлятися транзиторне зниження кількості сперматозоїдів і їх антеградної рухливості. Слід пам'ятати, що аналіз еякуляту проводиться тільки після стихання гостроти процесу. Азооспермія внаслідок повної обструкції обох придатків є не таким уже й рідкісним ускладненням. При підозрі на паротитний орхіт підтвердженням діагнозу буде наявність паротиту в анамнезі та виявлення специфічних ІдМ у сироватці крові. Приблизно у 20 % випадків паротитного орхіту в чоловіків у післяпубертатному періоді захворювання носить двосторонній характер і супроводжується ризиком розвитку атрофії яєчок і азооспермії.

Диференціальна діагностика. Гострий орхіепідидиміт необхідно диференціювати з нагноєнням кісти сім'яного канатика, защемленням пахової грижі, перекрутом сім'яного канатика. Припідняте положення калитки при гострому орхіепідидиміті зменшує біль, а при перекруті сім'яного канатика біль не зменшується, а навпаки – посилюється (симптом Прена).

Неспецифічний епідидиміт за клінічними проявами і даними об'єктивного обстеження іноді важко відрізнити від туберкульозу придатка яєчка. Збільшення органа, осередкові ущільнення, горбистість можуть спостерігатися при обох видах епідидиміту. Чоткоподібні зміни сім'явиносної протоки, поява гнійних нориць калитки з одночасною присутністю іншого туберкульозного осередку в організмі, виявлення мікобактерій туберкульозу в сечі або гнійних виділеннях із нориць калитки свідчать на користь туберкульозного характеру ураження. Ізольоване збільшення яєчка виникає при пухлинах, а також при бруцельозному ураженні, при якому дуже часто відзначається і водянка оболонок яєчка. Іноді диференціальна діагностика з пухлиною можлива лише під час операції з використанням методу термінової біопсії і гістологічного дослідження.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епідидиміт, орхіепідидиміт“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт
  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи