У клінічній практиці загальноприйнятим є використання етіотропного лікування. Починати слід з максимального усунення причини, що викликає ГНН. У початковому періоді ГНН доцільна інтенсивна терапія, спрямована на боротьбу з шоком і артеріальною гіпотензією введенням кортикостероїдних препаратів (преднізолон 180-210 мг в/в болюсно з подальшим введенням по 60-90 мг в/в 4-6 разів на добу протягом 3 діб; гідрокортизон – 500-700 мг в/в, дексаметазон – 20-40 мг в/в), вазотоніків (мезатон, норадреналін), переливанням крові та кровозамінників (плазма, білкові розчини, реосорбілакт, сорбілакт до 1,5-2 л), а також антикоагулянтів для покращення мікроциркуляції нирок і профілактики синдрому ДВЗ.
Одним з основних моментів є призначення сечогінних засобів при олігурм та анурії і для їх профілактики в початковому періоді. Стимуляцію діурезу слід починати тільки після нормалізації гемодинамічних показників. Призначення діуретиків на фоні шоку та гіповолемії неефективне і може призвести до його поглиблення.
При виникненні небезпеки розвитку набряку легень об'єм інфузії знижують до 250 мл і менше за добу, вводять строфантин, корглікон, призначають антигістамінні препарати, гангліоблокатори (протипоказані при гіпотонії), нейролептики, проводять інсуфляції киснем, насиченим парами етилового спирту. При відсутності ефекту від вищезазначеної терапії хворих переводять на штучну вентиляцію легень, призначають в/в фуросемід (інколи до 1000 мг на добу), оскільки малі дози неефективні. Пероральне призначення сорбіту або ксиліту (до 150 г за раз) викликає пронос і втрату до 5-6 л рідини та зменшення гіпергідратації.
У початковому періоді ГНН (коли збережений діурез) та при олігуріїдоцільніше вводити хворому манітол (20 % розчин у дозі 1-1,5 мл/кг ваги хворого). Разом з манітолом або замість нього призначають внутрішньовенно фуросемід (інколи доза сягає 1000 мг за добу). Рекомендують комбінувати фуросемід із допаміном 3-5 мкг/кг/хв. При застосуванні цієї комбінації протягом 6-24 годин покращується серцева діяльність, зменшується спазм судин ниркових клубочків, збільшується швидкість клубочкової фільтрації та діурез.
Призначення великих доз фуросеміду небезпечне ототоксичністю та нефротоксичністю, а використання манітолу – виникненням гострої серцевої недостатності, гіперкаліємії та гіперосмолярності.
Важливе значення має вуглеводно-жирова дієта (300-500 г меду чи варення + 100 г масла + 200 г сметани + 15 г муки у вигляді бовтанки). Обов'язкові умови дієтотерапії: мінімальна кількість в раціоні білка, максимальне зниження вмісту калію і висока калорійність. Максимально припустимий вміст білка – 15-30 г на добу. Якщо хворий не може їсти самостійно, довенно вводять 40 % глюкозу, суміш амінокислот, інтраліпід (250 мл 10 % розчину).
Дітям з ГНН рекомендують дієту Джованетті, яка передбачає введення 18-20 г білків, 70-90 г жирів, 350-400 г вуглеводів. Загальна енергетична цінність її становить 2000-2500 ккал. До раціону входять рис, картопля, молоко, сметана, яйця, вершкове масло. Кількість солі не повинна перевищувати 2 г/добу.
Для профілактики вторинної інфекції (стоматит, паротит, гінгівіт) необхідний постійний нагляд за порожниною рота (полоскання содою, обробка слизових, пиття лимонного соку); гігієнічна обробка шкіри 4-5 разів на добу, щоб не допустити виникнення пролежнів і флегмон; постійна хірургічна обробка ран, видалення некротизованих тканин, дренування гнійних вогнищ для запобігання розповсюдження інфекції гематогенним шляхом.
Для боротьби з ацидозом і відновлення кислотно-лужної рівноваги в/в вводять 100– 200 мл 5 % гідрокарбонату натрію (соди), 100-200 мл цитрату натрію, 100-200 мл лактату натрію, 200-300 мл трисаміну. За формулою – маса тіла хворого поділена на 2 – визначаємо необхідну разову дозу 5 % розчину гідрокарбонату натрію в мл. Хворим рекомендують вживання мінеральної води – Боржомі, Єсентуки, Поляна Квасова, Поляна Купіль.
Із протиазотемічних препаратів використовують настойку рослини леспедези головчатої (по 1 чайній ложці 2-6 разів на день), різноманітні ентеросорбенти (по 30-60 г на добу за 2 години до їди 7-25 діб). Для зниження катаболізму білків і стимуляції регенерації канальцевого епітелію треба призначати анаболічні гормони (тестостерону пропіонат по 100 мг/добу або метандростенолон по 5 мг 3 рази на добу), а також вітамінні препарати (А, групи В, С, Е, нікотинову кислоту у звичайних дозах, бажано парентерально). Застосування анаболіків покращує апетит, збільшує масу тіла та м'язів, що особливо важливо у виснажених хворих, зменшує болі в кістках, знижує азотемію.
Якщо консервативне лікування ГНН не дає бажаних результатів і анурія триває, вдаються до методів позаниркового очищення крові.
Хірургічне лікування ГНН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консервативне лікування ГНН“ на сторінці 1. Приємного читання.
