Стан передміхурової залози оцінюється за допомогою пальцевого ректального дослідження. Найбільш характерною ознакою є болючість різної інтенсивності. При гострому простатиті залоза значно збільшена, різко болюча, частіше щільна й однорідна. При абсцедуванні відзначається вогнищево випукла ділянка, а після прориву абсцессу, навпаки – западіння. Хронічне запалення без загострення або СХТБ відрізняється незначною болючістю або її відсутністю. Консистенція однорідна чи неоднорідна, еластична або дещо ущільнена, інколи атонічна.
Мікроскопічне дослідження секрету простати дозволяє підтвердити запальний процес у передміхуровій залозі, а також судити про її функціональний стан. При мікроскопи секрету простати реєструють основні показники:
• кількість лейкоцитів;
• кількість лецитинових зерен;
• наявність та вид мікрофлори.
Перед початком процедури пацієнт частково мочиться, щоб видалити вміст сечівника. Потім виконують масаж простати. Якщо секрет простати отримати не вдається, то досліджують осад сечі, отриманої відразу після масажу простати (не пізніше 30 хв).
Найбільш об'єктивну інформацію про стан нижніх сечових шляхів дає 4-склянкова проба, описана Е. М. Meares і Т. A. Stamey в 1968 році. Вона є одним з основних методів дослідження, що дозволяє не тільки встановити діагноз, але й визначити лікувальну тактику. Проба полягає в мікроскопічному і бактеріологічному дослідженні проб сечі, отриманих з різних відділів сечостатевого тракту і секрету простати, що дозволяє визначити джерело запалення.
Підготовка пацієнта:
• наповнений сечовий міхур;
• перед проведенням обстеження пацієнту бажано протягом доби утриматися від статевих контактів для легшого отримання секрету простати;
• головка прутня повинна бути чиста й оброблена 70 % спиртовим розчином.
Одержання зразків для дослідження виконують у 4 етапи:
• 1. Після підготовки пацієнта збирають перші 10 мл сечі в стерильний контейнер (І – уретральна порція).
• 2. Після часткового спорожнення сечового міхура в обсязі 150-200 мл аналогічним чином збирають також 10 мл сечі (II – сечоміхурова порція).
• 3. Наступним етапом виконують масаж передміхурової залози для отримання секрету простати (III – передміхурова порція).
• 4. Збирають перші 10 мл сечі після масажу простати (II/– післямасажна порція). Інтерпретація результатів:
– Перша порція сечі (І) відображає стан сечівника. Для уретриту характерне підвищення кількості лейкоцитів і бактерій в 1 мл порівняно з міхуровою порцією (II).
– Наявність лейкоцитів у першій та другій порції сечі (II) дозволяє діагностувати цистит або пієлонефрит. Виявлення лейкоцитів та уропатогенних бактерій в секреті простати (III) або в порції сечі (IV), отриманої після масажу простати, дозволяє встановити діагноз бактеріального простатиту, якщо бактерії не присутні (або визначаються в меншій концентрації) в першій (І) і в другій порціях сечі (II).
Відсутність або виділення непатогенних бактерій, наявність більше 10 лейкоцитів у секреті простати (III) або сечі, отриманої після масажу простати (IV), означає наявність у цих пацієнтів запального СХТБ (небактеріального простатиту).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізикальне обстеження“ на сторінці 1. Приємного читання.
