Філяріатози (філяріози) – глистні інвазії людини і тварин, що викликаються філяріями – нематодами з сімейства Onchocercidae (рис. 5.19). Поширені філяріатози у тропічних країнах Африки, Азії, Південної Америки, на островах Тихого океану. На сьогодні інфіковано понад 120 мільйонів осіб, а близько 40 мільйонів в результаті цього захворювання спотворені і стали інвалідами.
Етіологія та патогенез. Філярії – живородні гельмінти. Людина, хребетні тварини – остаточні господарі, двокрилі кровосисні комахи різних видів – проміжні господарі, вони ж є переносниками паразита. В організмі людини зрілі гельмінти паразитують у лімфатичних судинах і вузлах, у брижі, заочеревинній клітковині, в різних порожнинах тіла, шкірі і підшкірній клітковині. При кровосмоктанні комахи мікрофілярії з кров'ю потрапляють у її шлунок, далі мігрують у м'язи, де перетворюються на інвазійних личинок. Гемолімфою вони заносяться в хоботок комахи і при кровосмоктанні через шкіру потрапляють в організм остаточного господаря. Концентрація личинок деяких видів філярій, що циркулюють у крові, може протягом доби змінюватися. У зв'язку з цим виділяють три типи інвазії: періодичний – виражений пік чисельності припадає на певний час доби – вдень чи вночі, субперіодичний – личинки постійно знаходяться в крові, але в якийсь час доби їх концентрація зростає; неперіодичний (постійний) – мікрофілярії виявляються в крові у будь-який час в однаковій кількості. Періодичність мікрофіляріємії зумовлена часом максимальної активності комахи-переносника.
В організмі людини дорослі філярії паразитують у лімфатичних судинах і вузлах, личинки (мікрофілярії) – в кровоносних судинах. Найчастіше уражуються лімфатичні шляхи в ділянках таза і попереку.
Філярії призводять до часткової чи повної обстркуції лімфатичних судин і внаслідок токсично-алергенного впливу викликають запалення їх стінок і розвиток склеротичних змін. Прогресування процесу призводить до порушення лімфовідтоку із зовнішніх статевих органів та нижніх кінцівок, зумовлюючи в подальшому слоновість.
Рис. 5.19. Нематода Filarioidea
Клінічна картина. Філяріатоз із ураженням чоловічих статевих органів характеризується розвитком: 1) лімфаденіту – ураження пахових лімфатичних вузлів (найбільш ранній, а інколи і єдиний симптом захворювання); 2) лімфангоїту органів калитки, який проявляється інтенсивним болем у пахових ділянках та яєчках, лихоманкою, набряком шкіри калитки, фунікулітом, лімфангоїтом статевого члена, епідидимітом, орхітом, які перебігають гостро або хронічно; 3) гідроцеле, 4) слоновості калитки (рис. 5.20, 5.21). Характерною клінічною ознакою філяріатозу є хілурія.
Діагностика проводиться з урахуванням клініки захворювання. Особливе значення має виявлення личинок паразита – мікрофілярій – у крові, сечі, пунктатах та ін. Діагноз визначають на підставі клінічної картини, даних епідеміологічного анамнезу (перебування в ендемічних районах) та виявлення мікрофілярій в мазку і товстій краплі крові, пофарбованих за Романовським – Гімзою, біоптатах шкіри, лімфатичних вузлів, вмісту гідроцеле. Застосовують також імунологічні методи дослідження (реакція пасивної гемаглютинації, реакція зв'язування комплементу, імуноферментний аналіз та ін). Під час цистоскопії інколи вдається виявити варикозно розширені лімфатичні судини. Лімфографія дозволяє встановити місце проникнення лімфи в сечову систему.
Лікування – консервативне. Призначають препарати діетилкарбамазину (дитразин, баноцид, нотезин, гетразан). Місцево в сечовий міхур вводять 2 % розчин срібла нітрату або виконують електрокоагуляцію в місці витікання лімфи. При масивних втратах лімфи сечовий міхур видаляють. Оперативне лікування гострого філяріозного епідидиміту, орхіту та гідроцеле не відрізняється від такого при непаразитарних аналогічних захворюваннях. При значній хілурії з ураженої нирки і задовільній функції протилежної нирки застосовують нефректомію.
Рис. 5.20. Хворий зі слоновістю калитки та нижніх кінцівок
Рис. 5.21. Дитина із слоновістю калитки
Прогноз серйозний через можливість розвитку елефантіазу, що може призвести до інвалідності. Причиною летальних випадків можуть бути гнійно-септичні ускладнення.
Профілактика – захист людей від укусів комах-переносників.
Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філяріатоз“ на сторінці 1. Приємного читання.
