Пухлина Вільмса (нефробластома, ембріональна аденоміосаркома нирки) являє собою злоякісну ембріональну пухлину паренхіми нирки, була названа на честь німецького хірурга Макса Вільмса (1867-1918), який уперше описав гістогенез цього новоутворення.
Епідеміологія
Нефробластома складає приблизно 20-30 % усіх злоякісних новоутворень у дітей. В Україні захворюваність нефробластомою в дитячій популяції складає 7,2 на 100 000. Середній вік хворих складає 36 місяців для хлопчиків та 43 місяці для дівчаток. Апогей захворюваності реєструють у віці від 2 до 4 років. Співвідношення між захворюваністю хлопчиків та дівчаток однакове.
Етіологія та патогенез
Нефробластома в 60 % спостережень – наслідок соматичної мутації, 40 % пухлин Вільмса зумовлені спадково-детермінованими мутаціями. Велике значення надається мутаціям рецесивних генів-супресорів WT1,WT2 та р53, розташованих в 11 хромосомі. Згідно з теорією канцерогенезу Knudson, стартовим механізмом виникнення пухлини Вільмса можна вважати мутацію статевої клітини та подальше змінення альтернативного гена в гомологічній хромосомі. Найчастіше пухлина Вільмса зустрічається у дітей з деякими вродженими вадами розвитку: аніридія – аномалія, при якій відсутня райдужна оболонка ока (відповідає за зміну розміру зіниці і надає очам колір); гемігіпертрофія – характеризується тим, що одна сторона тіла у дитини розвинена сильніше, ніж інша; крипторхізм – неопущення яєчка або яєчок у калитку; гіпоспадія – аномалія уретри, при якій на певному протязі відсутня її задня стінка; синдром Деніс-Драш – включає в себе пухлину Вільмса та чоловічий псевдогермафродитизм (недорозвинення статевих органів) і крипторхізм; синдром Беквіта – Відемана – включає в себе омфалоцеле (пупкову грижу), макроглосію (збільшення язика) і збільшення внутрішніх органів.
Класифікація
Морфологічна класифікація
Відповідно до рекомендацій протоколу "S/OP-2001" (WT), морфологічні типи нефробластоми поділяють на три основні групи ризику за гістологічним варіантом, ступенем злоякісності та прогнозом розвитку рецидиву захворювання.
• 1. Низький ризик:
– мезобластична нефрома;
– частково диференційована кістозна нефробластома;
– повністю некротизована нефробластома.
• 2. Середній ризик:
– епітеліальний тип;
– стромальний тип;
– змішаний тип;
– регресивний тип;
– локальна анаплазія.
• 3. Високий ризик:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлина Вільмса“ на сторінці 1. Приємного читання.
