На частку пошкоджень статевого члена припадає 50% усіх пошкоджень зовнішніх статевих органів, які складають 30-50 % усіх травм органів сечостатевої системи. Пошкодження статевого члена в 1 % спостережень поєднується з ушкодженням обох яєчок.
Етіологія і патогенез
Пошкодження статевих органів у чоловіків в основному включають розриви або надриви вуздечки статевого члена, забій статевого члена, підшкірний розвив печеристих тіл, вивих і защемлення, скальповані, різані, колоті або вкушені рани.
Пошкодження статевих органів частіше зустрічаються у чоловіків не тільки через зовнішнє їх розташування, але й через те, що чоловіки частіше займаються травмонебезпечними видами спорту (регбі, хокей, велосипедний спорт, мотоспорт, боротьба, гірськолижний та інші активні види спорту). Групу ризику складають пацієнти з психічними захворюваннями, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, транссексуали. Такі пошкодження також пов'язані з травмами колючо-ріжучими предметами і вогнепальними пораненнями, частота яких щорічно збільшується.
Ятрогенні пошкодження статевого члена спостерігаються при циркумцизії, реконструктивних операціях з приводу гіпоспадії та екстрофм сечового міхура, маніпуляціях при прі- апізмі. До рідкісних пошкоджень статевого члена відносять укуси.
Існують дані про те, що медичний персонал, який займається лікуванням пацієнтів з пошкодженнями зовнішніх статевих органів, більше схильний до інфікування гепатитом В і/ або С, оскільки 38 % таких пацієнтів є носіями вірусів гепатиту В і/або С.
Класифікація
За видом пошкодження статевого члена виділяють:
• закриті (тупі): забій, перелом, вивих і защемлення (складають 80 %);
• відкриті (проникаючі): рвано-забійні, скальповані, укушені, колото-різані, вогнепальні – близько 20 %;
• відмороження;
• термічні пошкодження.
Нині все більше розповсюдження має класифікація травм статевого члена AAST – табл. 8.8. Вважають, що ця класифікація дає можливість розпізнавати пацієнтів з тяжким ступенем пошкодження, яких слід лікувати оперативним методом, і пацієнтів, у яких пошкодження можна лікувати консервативно.
Таблиця 8.8. Класифікація пошкоджень статевого члена за ступенем тяжкості
| Ступінь | Характеристика пошкодження |
| 1 | Розрив тканини/забій |
| II | Розрив фасції Бука (печеристого тіла) без загибелі тканини |
| III | Розрив (авульсія) тканини (розрив головки статевого члена з залученням зовнішнього отвору сечівника), дефект менше 2 см печеристого тіла або сечівника |
| IV | Дефект більше 2 см печеристого тіла або сечівника, часткова пенектомія |
| V | Повна пенектомія |
Клінічна картина
Закриті пошкодження
Найлегше закрите пошкодження статевого члена – його забій. Причини забою статевого члена найрізноманітніші: найчастіше забій виникає при ударах під час виконання вправ на спортивних знаряддях (об перекладину), під час спортивних ігор, при падінні, ударі ногою під час боротьби або в бійці тощо; при забої статевого члена цілісність зовнішніх покривів не порушується, розриву білкової оболонки печеристих тіл не настає, печеристі тіла не пошкоджуються, однак можливі пошкодження сечівника; під час забою статевого члена виникає пошкодження пухкої підшкірної жирової клітковини, яка має рясне кровопостачання. Саме тому забій статевого члена зазвичай супроводжується сильним болем, розгалуженим крововиливом, який часто розповсюджується на калитку і/або підшкірну жирову клітковину; при забої виникає збільшення статевого члена, його набряк, утруднюється ходьба, утворюються розгалуження гематоми синьо-багряного кольору, які розповсюджуються до лобка, на калитку і промежину. Гематоми можуть стискати сечовипускний канал і бути причиною утрудненого сечовипускання і навіть його затримки. Тяжчі закриті пошкодження виникають при травмі статевого члена в стані ерекції; в цей час товщина білкової оболонки зменшується до 0,25-0,5 мм замість 2-4 мм в стані детумесценції. В неерегованому стані тупий удар не призводить до розриву білкової оболонки, виникає лише підшкірна гематома.
Перелом статевого члена. Анамнез при переломі статевого члена класичний, але не універсальний: близько 60 % переломів статевого члена виникає при ударі по ньому під час ерекції. Білкова оболонка товщиною близько 2 мм, але еластична, тому її пошкодження найчастіше виникає під час статевого акту при різкому перегині статевого члена. Перелом статевого члена (підшкірний розрив печеристих тіл) найчастіше виникає при грубому статевому акті, коли статевий член, вислизуючи з піхви, пошкоджується внаслідок швидкого й інтенсивного перегину ерегованого статевого члена при упорі в лобкові кістки жінки або в промежину. У 10-25 % перелом статевого члена супроводжується пошкодженнями сечівника і губчастої речовини. Перелом супроводжується характерним тріском через розрив печеристих тіл (звук вилітаючої пробки або хруст розбитого скла). Під час травми хворий відчуває сильний біль, ерекція припиняється, починається внутрішньотканинна кровотеча, появляється гематома, статевий член відхиляється в протилежну сторону, біль інтенсивно наростає, можливі ознаки шоку (рис. 8.14).
Розмір гематоми статевого члена, яка виникає при розриві фасції Бука, залежить від розгалуженості пошкодження білкової оболонки і печеристих тіл. Вона може бути великих розмірів, нерідко кров розповсюджується на калитку, лобок, промежину, внутрішні поверхні стегон, передню черевну стінку; шкіра стає синюшною, з часом темніє. Якщо при переломі пошкоджується сечовипускний канал, може виникати затримка сечовипускання. Якщо гематома не виражена, то можна пропальпувати дефект печеристих тіл. Нерідко набряк може сягати великих розмірів, утруднюючи пальпацію органа. У цьому випадку застосовують УЗД з доплерографічним картуванням і рентгенологічні дослідження (кавернозографію, уретрографію).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошкодження статевого члена“ на сторінці 1. Приємного читання.
