Хронічна ниркова недостатність (ХНН) – це ускладнення прогресуючих хронічних захворювань обох нирок або однієї функціонуючої. Розвивається внаслідок поступового відмирання великої кількості нефронів та супроводжується прогресуючим зниженням і втратою всіх або майже всіх ниркових функцій. Число хворих на ХХН в Європі, США та Японії коливається в межах від 157 до 443 осіб на 1 млн населення. У країнах СНГ – 212 хворих на 1 млн. Серед причин летальності посідає 11 місце. Існує пов'язане з віком підвищення частоти ХХН, починаючи від 12 випадків на 1 млн населення для групи дитячого віку (0-19 років) і до 680 випадків на 1 млн населення для пацієнтів у віці 65-74 років. У 2002 р. в межах співпраці National Kidney Foundation (NKF, США) експертами (нефрологами, дитячими нефрологами, епідеміологами, спеціалістами з клінічної лабораторної діагностики, дієтології, геронтології, соціального захисту та сімейної медицини) було визначене поняття – хронічна хвороба нирок (ХХН).
ХХН характеризується тривалими (протягом не менш як трьох місяців) і постійно прогресуючими структурними і/або функціональними нирковими змінами за даними клінічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних досліджень, за умов відсутності гострого характеру патологічного процесу в нирках. Головним критерієм діагностики ХХН є тривале (більше 3-х місяців) зниження швидкості клубочкової фільтрації менше 60 мл/ хв/1,73 м2 при відсутності інших ознак ураження нирок. У свою чергу, ХНН – це симптомокомплекс, який виникає на заключних етапах прогресування ХХН внаслідок необоротного критичного зменшення маси функціонуючих нефронів. ХНН характеризується порушенням провідних ниркових функцій, має стійкий характер (тривалістю не менше 3 місяців), множинний (порушення не менше 2-х функцій) і суттєвий (значно змінює якісний стан основних ниркових компенсаторних механізмів і системи "нирки – організм").
Етіологія і патогенез
До захворювань, які часто призводять до ХНН, відносять:
• запальні захворювання сечової системи;
• метаболічні та ендокринні захворювання;
• судинні захворювання;
• спадкові та вроджені захворювання;
• обструктивні нефропатії;
• токсичні та лікарські нефропатії.
До найважливіших порушень гомеостазу відносяться:
• 1. Гіпергідратація. 6. Гіперфосфатемія.
• 2. Азотемія. 7. Гіпермагніємія.
• 3. Затримка натрію. 8. Метаболічний ацидоз.
• 4. Na-залежна артеріальна гіпертензія. 9. Гіперурикемія.
• 5. Гіперкаліємія.
Незважаючи на чисельність етіологічних чинників, морфологічні зміни в нирках при ХНН однотипні. Слід зазначити, що лише загибель більше 70 % загальної' кількості нефронів може супроводжуватись клінічними проявами і біохімічними відхиленнями. Вони відбуваються внаслідок підвищення навантаження на неушкоджені нефрони.
Фактори і механізми прогресування ХНН:
| Основне захворювання нирок | запалення, гіперглікемія, аномалії розвитку або інше ураження нирок |
| Гемодинамічні: | артеріальна гіпертензія; внутрішньоклубочкова гіпертензія / гіперфільтрація; підвищене білкове навантаження; анемія. |
| Метаболічні: | протеїнурія; гіперліпідемія; гіперглікемія; гіперурикемія; метаболічний ацидоз; гіперліпопероксидація; дизембріогенез. |
| інтеркурентні: | інфекції; обструкція сечоводу; вагітність; алергічні реакції; ятрогенні фактори; гіпонатріємія, гіпокаліємія; гіповолемія, дегідратація; крововтрата. |
При незначному ураженні ниркової тканини у початковому періоді ХНН порушується одна чи декілька функцій нирок. Ці порушення компенсуються за рахунок посилення фільтраційно-реабсорбційних процесів у непошкоджених ділянках паренхіми. Внаслідок цього розвивається компенсована недостатність нирок, яка не має клінічних проявів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічна ниркова недостатність“ на сторінці 1. Приємного читання.
