Також є різновидом дисплазії (порушення будови) паренхіми нирок. Солітарна кіста нирки зустрічається на аутопсії у 3-5 % випадків та приблизно у 10-15 % урологічних хворих.
За етіологією розрізняють два головний види кіст: вроджені та набуті. У виникненні перших головну роль надають неправильному з'єднанню канальців нефронів (за таким же принципом, як і при полікістозі нирок). Головним чинником набутих кіст вважають порушення відтоку сечі від нирки, особливо у поєднанні з ішемією паренхіми.
Кіста нирки – це утворення округлої чи овальної форми. Частіше виступає над поверхнею нирки і може локалізуватися в різних її відділах. Вміст кіст, як правило, серозний, рідко може бути геморагічним внаслідок крововиливу в порожнину кісти.
Етіологія і патогенез. Існує кілька гіпотез утворення кіст нирок. За однією з них, обов'язковою умовою виникнення кісти є порушення кровообігу в нирковій паренхімі на обмеженій ділянці з виникненням у цій зоні перешкоди до відтоку сечі по збірних канальцях.
Більшість дослідників вважає, що кісти нирки є ретенційними і виникають внаслідок несприятливих умов для відтоку сечі по збірних канальцях, викликаних обструкцією канальця й активною клубочковою секрецією вище місця перешкоди. Причиною утрудненого відтоку сечі по канальцях може бути перитубулярний склероз.
Ріст кісти нирки поступово призводить до атрофії ниркової паренхіми. При приєднанні інфекції розвивається інтерстиціальний нефрит і запалення кісти. Великі кісти викликають також порушення гемодинаміки та уродинаміки нирки.
Клінічна картина. У багатьох випадках (до 70 %) кісти нирок мають безсимптомний перебіг і діагностуються лише при виникненні ускладнень, таких як порушення уродинаміки, запальні процеси нирок, нефрогенна гіпертензія, ниркова недостатність, малігнізація.
Клінічні прояви виникають при кістах великих розмірів або парапельвікальних із порушенням відтоку сечі від нирки.
Діагностика. Для діагностики кіст нирок застосовують:
• ультразвукове дослідження нирок (візуалізується округле утворення зниженої ехогенності, однорідне, з чіткими контурами) (рис. 4.14);
• екскреторнаурографія (визначається серповидний дефект миски чи чашок, а також картина розсовування чашок із гладенькими, рівними контурами);
• комп'ютерна томографія (визначається округле утворення з чіткими, рівними контурами, зниженої ехогенності з однорідним вмістом);
• магнітно-резонансна томографія (картина схожа з комп'ютерною томографією, однак більш точна й достовірна);
• ниркова ангіографія (на ангіограмах кісти нирок мають характерний малюнок – округла, безсудинна зона з просвітленням).
При неускладненій кісті нирки змін у лабораторних методах обстеження немає. При запаленні кісти у загальному аналізі крові – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення швидкості осідання еритроцитів.
При нирковій недостатності – підвищення рівня креатиніну в плазмі крові.
Рис. 4.14. Солі тарна кіста нижнього полюса нирки. Ультрасонограма
Диференціальна діагностика: з пухлиною нирки (інтермітуюча, безболісна гематурія; ізоехогенність, неоднорідність структури, відсутність чітких контурів при ультразвуковому дослідженні, комп'ютерній томографи; патологічна васкуляризація при ультразвуковому дослідженні з доплером та при ангіографічному дослідженні).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Солітарна (проста) кіста нирки“ на сторінці 1. Приємного читання.
