Гостра ниркова недостатність
Гостра ниркова недостатність (ГНН) – поліетіологічне захворювання, клініко-патологічний синдром, при якому повністю або майже повністю порушуються усі функції нирок. Вії основі лежать пошкодження гломерулярного та канальцевого апарату нирок внаслідок багатьох причин. Усі вони умовно поділяються на 4 групи: преренальні (пов'язані з порушеннями кровопостачання нирок, що найчастіше відбувається при різноманітних видах шоку), ренальні (при важких захворюваннях нирок, отруєннях нефротоксичними речовинами, вчасно не корегованих преренальних формах, які проявляються гострим тубулярним або кірковим некрозом), постренальні або обструктивні (при механічній перешкоді відтоку сечі від обох нирок одночасно або від одної функціонуючої нирки) та аренальні або ренопривні – при вродженій відсутності нирок або їх видаленні за життєвими показаннями внаслідок травматичного пошкодження.
Епідеміологія
Частота виникнення ГНН – 8-9,5 випадків на 100 тис. населення (1,3-2,5 % хворих стаціонарів).
Етіологія і патогенез
До преренальної ГНН можна віднести випадки емболії ниркових артерій атероматоз- ними масами при атеросклерозі, особливо у літніх людей або при хірургічних маніпуляціях на магістральних судинах. Постренальна ГНН виникає при блоку відтоку сечі від обох нирок або однієї (за умов відсутності або функціональної нездатності протилежної) при сечокам'яній хворобі, позаочеревинному фіброзі (хвороба Ормонда), пухлинах органів сечової системи, таза (заочеревинних, пухлинах сечоводів, сечового міхура, простати), внаслідок хірургічних операцій з пошкодженням чи випадковим перев'язуванням сечоводів, при опроміненні органів малого таза, при стриктурах сечоводів.
ГНН постренального типу може розвиватись при випадковому перев'язуванні обох сечоводів під час абдомінальної гістеректомії, при рефлекторному спазмі обох сечоводів у післяопераційному періоді.
Описано багато речовин, які мають виражену нефротоксичну дію: неорганічні сполуки ртуті та інших важких металів, кадмій, уран, нітрити, бензол та його похідні, хлоровані вуглеводні, оцтова есенція, етиленгліколь, дихлоретан, лінолева кислота, ацетат урану, органічні фосфати. Від 0,8 до 8 % всіх випадків ΓΉΗ складають випадки медикаментозної ГНН внаслідок гіперчутливості до деяких ліків. З них близько 60 % спричинено вживанням антибіотиків (переважно бета-лактамних) та нестероїдних протизапальних препаратів. Провідною ланкою патогенезу ГНН є зменшення ниркового кровотоку з подальшим зменшенням швидкості клубочкової фільтрації. Встановлена роль активації ренін-ангіотензинової системи, простагландинів, локального внутрішньониркового гемостазу, перекисного окислення ліпідів у патогенезі ГНН.
Класифікація
Найбільш точна і об'ємна класифікація ГНН за Е. А. Тарєєвим:
• 1. За місцем виникнення пошкодження:
– преренальна;
– ренальна;
– постренальна.
• 2. За етіопатогенезом:
– шокова нирка (шоки різних етіологій, преренальна ГНН з можливим переходом у ренальну форму);
– токсична нирка (отруєння екзогеними отрутами, ренальна ГНН);
– гостра інфекційна нирка (ренальна ГНН);
– судинна обструкція (преренальна ГНН з можливим переходом у ренальну форму);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність“ на сторінці 1. Приємного читання.
