Екскреторна (видільна) урографія ґрунтується на здатності нирок захоплювати йодовмісні контрастні речовини з крові, накопичувати їх, виділяти шляхом клубочкової фільтрації, заповнюючи чашки, миски, сечоводи та виводити з сечею. Дослідження дозволяє оцінити функціональний стан нирок, а також виявити аномалії розвитку нирок і сечових шляхів, локалізацію в них каменів, пухлини та деякі інші утворення.
Розрізняють іонні (високоосмолярні) та неіонні (низькоосмолярні) водорозчинні препарати йоду. З іонних застосовують триатомні препарати йоду (натрію амідотризоат) у високій концентрації – 60-85 %. їх осмолярність у п'ять разів перевищує таку плазми крові, на відміну від неіонних контрастних йодовмісних речовин, що лише вдвічі перевищують осмолярність плазми крові. До неіонних контрастних речовин відносять йогексол, йодиксанол.
Частота побічних дій у разі застосування іонних контрастних речовин складає близько 5 %, неіонних – 1 %. До них відносять анафілактичний шок, набряк Квінке, бронхоспазм, кропив'янку, серцеву недостатність, ураження ЦНС. Частіше такі реакції на йодовмісні контрастні речовини розвиваються у пацієнтів з алергією на йод, астмою, полівалентною алергією. Попереднє введення глюкокортикоїдів не менш як за 12 годин до проведення дослідження знижує ризик виникнення побічних дій. Йодвмісні контрастні речовини мають нефротоксичну дію. У 10% пацієнтів відзначається підвищення рівня сироваткового креатиніну, що з часом нормалізується самостійно.
Показаннями для проведення екскреторної урографії є гематурія, підозра на наявність конкрементів, захворювань нирок і сечових шляхів, контроль результатів лікування.
Протипоказання до екскреторної урографії: виражена недостатність нирок (рівень креатиніну сироватки крові вдвічі перевищує норму, відносна густина сечі нижча 1,010); порушення функцій печінки, серця, судин; підвищена чутливість до препаратів йоду, тиреотоксикоз, перша половина вагітності; діатез, алергія.
Через 1-2 хв після внутрішньовенного введення препарату спостерігається насичення всієї паренхіми нирок. На рентгенівському знімку, виконаному в цей час – нефрограмі – відображається контрастована паренхіма нирки. Чашково-мискова система і верхні сечові шляхи при задовільній функції нирок починають виявлятися через 5-10 хв. Тому перший знімок роблять через 7-10 хв після введення рентгеноконтрастної речовини, другий – через 15-20 хв, останній – через 25-30 хв. При порушенні функції нирок виконують відстрочені знімки – через 40-60 хв, 1,5-2 год. Один із знімків можна виконати на вдиху і видиху (щоб уточнити ступінь рухомості нирок).
При інтерпретації урограм визначають насиченість рентгеноконтрастною рідиною паренхіми нирок, їх величину, форму, положення, контури; час та інтенсивність заповнення контрастною рідиною чашково-мискової системи, сечоводів, сечового міхура в динаміці, стан верхніх сечових шляхів. Час, чіткість появи зображення і швидкість евакуації рентгеноконтрастної речовини дають змогу визначити функціональні порушення, різні деформації – органічні дефекти (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Екскреторна урограма. Контрастною речовиною заповнена чашково-мискова система, зберігається цистоїдна функція сечоводів. Частково заповнений сечовий міхур
На знімках, виконаних на пізніших хвилинах, можна отримати зображення сечового міхура (низхідна цистограма) та виявити зміни в нижніх сечових шляхах. Можуть бути виконані знімки під час сечовипускання (мікційна цистографія), які дозволяють отримати зображення сечівника (уретрографія). Проте частіше для цього контрастну речовину вводять ретроградно через зовнішній отвір сечівника (уретри).
Ортостатична екскреторна урографія виконується у вертикальному положенні хворого з метою визначення ступеня рухомості нирок.
Компресійна урографія. Нерідко, особливо при зниженій функції нирок, зображення сечових шляхів на екскреторних урограмах буває нечітким. У таких випадках іноді вдаються до компресійної урографії. При цій модифікації екскреторну урографію доповнюють стисненням сечоводів через передню черевну стінку за допомогою спеціального пристосування у вигляді рентген негативного пояса та шарів, які розміщуються в проекції середньої третини сечоводів, чим досягається деякий стаз сечі у верхніх сечових шляхах і посилення контрастності зображення (рис. 3.5). Проте при компресійній урографії порушення уродинаміки дещо зменшує цінність дослідження, у зв'язку з чим з діагностичною метою слід робити знімки не тільки під час компресії, а до і після неї, для визначення природного стану сечових шляхів.
Інфузійнаурографія показана при обстеженні хворих на ранніх стадіях ниркової недостатності, при малій інформативності екскреторної урографії.
Рентгеноконтрастну рідину розводять до 35 % концентрації 5 % розчином глюкози або ізотонічним розчином натрію хлориду. Вводять її внутрішньовенно крапельно протягом 5-30 хв. Доза для дорослої людини – 60-80 мл. У дітей віком до 1 року дозу визначають з розрахунку 5 мл на 1 кг маси тіла, 3-5 років – 2-3 мл/кг, 7-14 років – 1-1,5 мл/кг.
Урограми виконують через 1,10 і 20 хв після введення рентгеноконтрастної речовини, а якщо потрібно, роблять відстрочені знімки.
Екскреторна (інфузійна) урографія є функціональним тестом, і при хорошій функції нирок на 3-й хвилині чітко контрастуються ниркові чашечки і миски, а на 5-7-й – сечовий міхур. Сповільнене надходження рентгеноконтрастної речовини (або її відсутність) в одну з нирок вказує на зниження її функції. Така картина може спостерігатись при нирковій кольці і пояснюється порушенням (у цей момент) уро- і гемодинаміки.
Тіні сечоводу на серійних екскреторних урограмах у нормі змінюються, що пояснюється його скоротливістю. При дискінезії визначається спазм ниркових чашечок і сечоводів. Якщо на екскреторній урограмі сечовід добре виявляється по всій довжині, то це може вказувати на зниження його тонусу. Під час інфузійної урографії внаслідок перманентного надходження рентгеноконтрастної речовини в кров'яне русло нирки заповнюються краще і сечовід можна побачити по всій його довжині. При сечокам'яній хворобі на екскреторних чи інфузійних урограмах можна не лише побачити конкременти, визначити їх форму та розміри, а й встановити ступінь порушення функції нирки, уродинаміки. Ампутація при деформації чашечок, зміна контурів ниркової миски і нирки можуть вказувати на пухлину.
Різні форми туберкульозного процесу супроводжуються скороченням та відшнуровуванням чашечок, роз'їданням ниркового сосочка, поодинокими чи множинними кавернами, які можуть сполучатися з чашечками чи нирковою мискою, а також зміною конфігурації сечоводів та сечового міхура.
Дуже інформативні ці методи дослідження при гідронефрозі та уретерогідронефрозі; за їх допомогою вдається не лише встановити ступінь розширення порожнин нирки, а й уточнити ступінь порушення функції, простежити за динамікою лікування.
Ретроградна уретеропієлографія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екскреторна урографія“ на сторінці 1. Приємного читання.
