Каверніт – запалення печеристих тіл статевого члена. Виникає як ускладнення простатиту, гонореї, закритоїтравми статевого члена, гострого уретриту, а також інфекційних захворювань. Каверніт буває одно- і двостороннім. При каверніті в одному з печеристих тіл утворюється запальний інфільтрат, що виявляється появою болючого ущільнення в статевому члені.
Етіологія і патогенез. Каверніт нерідко розвивається після простатектомії, коли тривалий час у сечівнику знаходяться постійний катетер або дренажні трубки. Крім каверніту, у таких хворих виникають епідидиміт, орхіепідидиміт, уретрит. Розрізняють гострий і хронічний, обмежений і розлитий каверніт. Гострий каверніт проявляється болем у статевому члені, підвищенням температури тіла, ознобом, утрудненням сечовипускання через постійну ерекцію, не пов'язану із сексуальним збудженням.
Клінічна картина. Захворювання починається гостро, раптово. Статевий член набряклий, гіперемований, у кавернозних тілах пальпується інфільтрат, іноді з ділянками розм'якшення. При невчасному або недостатньому лікуванні інфільтрат перетворюється в абсцес. Одночасно у хворого з'являються загальні симптоми запального захворювання – головний біль, озноб, слабкість, підвищення температури тіла. Обмежений каверніт локалізується в основному в кавернозних тілах сечівника. Інколи утруднюється сечовипускання. Під час пальпації в печеристих тілах визначається болючий інфільтрат.
Якщо не проводиться ніяких лікувальних заходів, інфільтрат може нагноїтися. У цьому випадку утворюється абсцес кавернозного тіла, який швидко прориває в просвіт сечівника. Згодом на місці абсцесу розростається рубцева тканина, і це призводить до викривлення статевого члена при ерекції, що може завдавати сильних незручностей або взагалі робить неможливим статевий акт.
Лікування. Проводиться обов'язково в стаціонарному відділенні через небезпеку розвитку описаних ускладнень. Проводиться лікування основного захворювання, що призвело до розвитку каверніту, курс антибактеріальної терапії, яку в першу добу поєднують з холодними компресами, а потім – з тепловими процедурами, УВЧ, електрофорезом, ультразвуком, діадинамофорезом калію йодиду або гідрокортизону та розсмоктуючими засобами. Якщо розвинувся абсцес кавернозного тіла, його розкривають і дренують. При своєчасному лікуванні одержують добрий ефект. Протисклеротичну терапію необхідно застосовувати після стихання гострого процесу.
Прогноз при своєчасній інтенсивній терапії сприятливий, при абсцедуванні порушується статева функція. Хронічний каверніт може бути ускладненням хронічного уретриту або результатом неправильного чи недостатнього лікування гострого каверніту. Захворювання проявляється нерізкими болями в статевому члені, заміною еластичної тканини на фіброзну, що проявляється наявністю в статевому члені локальної ділянки ущільнення та еректильною дисфункцією. При підвищенні щільності такого утворення розвивається фіброзна індурація статевого члена (хвороба Пейроні). Лікування хронічного каверніту принципово таке ж, як і гострого, але без антибактеріальних препаратів, з лікуванням еректильної дисфункції або хвороби Пейроні.
Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Каверніт“ на сторінці 1. Приємного читання.
