Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника – рідкісна вада розвитку, при якій слизова оболонка нависає над шийкою сечового міхура, утворюючи клапан, який заважає відтоку сечі. Супроводжується обструктивною симптоматикою різного ступеня. Лікування оперативне при наявності затримки сечовипускання або ускладнень (уретерогідронефроз, конкрементоутворення, міхурово-сечовідний рефлюкс).
Контрактура шийки сечового міхура
Контрактура шийки сечового міхура (хвороба Маріона) – надмірний розвиток сполучної тканини в підслизовому і м'язовому шараху ділянці шийки міхура. Супроводжується обструктивною симптоматикою різного ступеня. Лікування оперативне при наявності затримки сечовипускання або ускладнень (уретерогідронефроз, конкрементоутворення, міхуровосечовідний рефлюкс).
Аномалії урахуса
Персистування урахуса (незарощення сечової протоки), відкритої протоки алантоїса, пояснюється недостатньою облітерацією урахуса. Урахус зазвичай закривається на 4-5-му місяці ембріонального життя. Частота переметування урахуса серед дитячих аутопсій – 1 випадок на 7610, кіст урахуса – 1 випадок на 5000.
Незарощення урахуса може бути повним або частковим. Вміст кіст урахуса – серозна або серозно-кров'яниста рідина, стінки представлені сполучною тканиною з домішкою гладком'язових клітин, вистелені перехідним епітелієм. Великі кісти вистелені сплощеним епітелієм, м'язових клітин не містять.
Лікування. При повному незарощенні урахуса показано хірургічне лікування в перші дні або місяці життя, при неповному – починаючи з 1-го року життя.
Міхурово-сечовідний рефлюкс
Вроджене або набуте захворювання, що характеризується зворотним рухом сечі із сечового міхура в сечовід і в порожнинну систему нирки. Ця патологія зустрічається частіше в дитячому віці. Міхурово-сечовідний рефлюкс розвивається в тих випадках, коли довжина інтрамурального відділу сечоводу занадто коротка. Звичайно при цьому сечовід розташований більш латерально.
Етіологія і патогенез. За даними різних авторів, міхурово-сечовідний рефлюкс у 30- 60% є причиною виникнення пієлонефриту. Відбувається це завдяки порушенню відтоку сечі з верхніх сечових шляхів, що створює сприятливі умови для виникнення й прогресування мікробно-запального процесу. Результатом такого запалення, а також постійного підвищеного внутрішньомискового тиску, стає зморщування паренхіми нирки, хронічна ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія.
Більша кількість захворювань нирок пов'язана з порушенням уродинаміки в сечовому тракті. Верхні сечові шляхи забезпечують евакуаторну функцію сечі з нирки в сечовий міхур. У свою чергу, нижні сечові шляхи накопичують, утримують та виводять її назовні. Тісний зв'язок верхніх та нижніх сечових шляхів у багатьох випадках підтверджується наявністю патології у міхурово-сечівниковому сегменті при порушенні уродинаміки в сечоводі.
Вторинна природа міхурово-сечовідного рефлюксу пов'язується з наявністю патології нижнього сечового тракту та набутими змінами у вічку сечоводу (травматичного, запального, променевого характеру та інші). Нейрофізіологічні дослідження доказали, що причиною міхурово-сечовідного рефлюксу можуть бути нейрогенні зміни сечового міхура.
Як правило, міхурово-сечовідний рефлюкс зустрічається у дитячому та юнацькому віці. Найчастішою його причиною є недостатній розвиток замикаючого апарату вічка сечоводу. Первинний міхурово-сечовідний рефлюкс може бути результатом конфлікту між сечоводом і каналом вольфової протоки.
Міхурово-сечовідний рефлюкс також може розвитися внаслідок високого тиску при сечовипусканні, що з'являється при наявності клапанів задньої уретри, у деяких випадках при нейрогенному сечовому міхурі й детрузорно-сфінктерній диссинергії. Крім того, міхурово-сечовідний рефлюкс може розвитися при подвоєнні сечових шляхів, при якому нирка дренується двома сечоводами. У дітей з ектопічним уретероцеле може спостерігатися неправильний розвиток інтрамурального відділу сечоводу, що призводить до міхуровосечовідного рефлюксу.
У дітей з ектопією сечоводу, при якій устя розташоване в шийці сечового міхура, може спостерігатися міхурово-сечовідний рефлюкс у верхню частину сечоводу. Міхурово-сечовідний рефлюкс також може з'явитися після хірургічного втручання на сечовому міхурі. Наприклад, якщо в ході операції розсікається сечоміхуровий трикутник, це може сприяти ретракції вічка, що призводить до розвитку міхурово-сечовідного рефлюксу.
Патоморфологічними дослідженнями доведено, що причиною міхурово-сечовідного рефлюксу є вада розвитку міхурово-сечовідного сегмента. У нормі він являє собою своєрідний клапан, у якому передня, майже позбавлена м'язових волокон стінка інтрамурального відділу при підвищенні внутрішньоміхурового тиску доторкається до задньої м'язової стінки, що в момент сечовипускання перешкоджає регургітації сечі в сечовід. Замикаючий апарат вічка формується циркулярними м'язовими волокнами, розташованими у дистальному відділі нижнього відділу сечоводу, і поздовжніми м'язами, що переходять на стінку сечового міхура, але не досягають трикутника. Еластичність і м'язовий тонус допомагають незміненому сечоводу адаптуватися до мінливого обсягу сечового міхура і тиску в ньому.
Патоморфологічні дослідження виділяють кілька різновидів уроджених аномалій розвитку міхурово-сечовідного сегмента:
• Гіпоплазія (епітеліальна гіпоплазія) – сегментарне або тотальне недорозвинення сечоводу.
• Гіпоплазія й аплазія м'язової оболонки – відсутність м'язових волокон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника“ на сторінці 1. Приємного читання.
